КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-46/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Голосій А.В.  

Суддя-доповідач:  Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:          

головуючого –судді                    Ісаєнко Ю.А.;

суддів:                                        Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі:                                        Горюновій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Городищенського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про зобов’язання відповідача здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни виходячи з розміру, який встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року та в подальшому здійснювати ці виплати виходячи з розміру, який встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 05січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 року по 04.07.2010 року залишені без розгляду.

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2011 року позовні вимоги задоволені, визнані дії управління Пенсійного фонду України у Городищенському районі Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком –неправомірними; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести виплати за період з 05.07.2010 року по 31.10.2010 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв’язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Таким чином, колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог –законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, доводи апеляційної скарги територіального управління Пенсійного фонду України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові суду першої інстанції, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу територіального управління Пенсійного фонду України –залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

      (Повний текст Ухвали складено 07.04.2011 року)

Головуючий суддя:                                                                                    Ю.А. Ісаєнко          

Суддя:                                                                                              В.П. Мельничук

Суддя:                                                                                              І.В. Федотов