КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1287/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Лазаренко В.В.

Суддя-доповідач:  Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" квітня 2011 р.                                                                                                м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:          

головуючого –судді                    Ісаєнко Ю.А.;

суддів:                                        Мельничука В.П., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.11.2009 року по 31.10.2010 року.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача і зобов’язано здійснити перерахунок пенсії та відповідні виплати  позивачу за період з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю –не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов’язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –скасуванню в частині задоволення позовних вимог за періоди з  01 листопада 2009 року по 18 травня 2007 року включно з наступних підстав.  

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва, а тому на його користь необхідно здійснити перерахунок пенсії за періоди з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року включно, а саме: нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну  підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Відповідач, не нараховуючи належну суму доплати до пенсії позивачу, посилається на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, на його думку, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Натомість, відповідач стверджує, що при нарахуванні доплат до пенсії має керуватися та правомірно керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту громадян», що набрала чинності з 22 травня 2008 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дане посилання відповідача є безпідставним, оскільки ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому посилання відповідача на те, що з його боку не вбачається будь –яких порушень законодавства, так як фінансування виплат відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, є невірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Однак, враховуючи те, що позов було подано до суду першої інстанції 19.11.2010 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 19.05.2010 року по 31.10.2010 року.  

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не з 01.11.2009 року, а з 19.05.2010 по 31.10.2010 року, оскільки з даним позовом він звернувся 19.11.2010 року.

За таких обставин, позовні вимоги за періоди з 01.11.2009 року по 18.05.1010 року включно, слід залишити без розгляду.  

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми процесуального права, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.11.2009 року по 18.05.2010 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 99, 100, 159, 183-2, 197, 198, 202, 205, 206, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції,- 

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва –задовольнити частково.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про зобов’язання перерахувати та сплатити в повному обсязі як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи з розміру 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за один рік –починаючи з 01 листопада 2009 року по 18 травня 2010 року включно –скасувати та адміністративний позов в цій частині – залишити без розгляду.

В решті постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                    Ю.А. Ісаєнко          

Суддя:                                                                                              В.П. Мельничук

Суддя:                                                                                              І.В. Федотов