КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2581/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В.,
при секретарі: Горюновій Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Правен»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 р. № 0013911530/0, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2010 року позивач –Приватне підприємство «Правен»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення (а.с. 3-4).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2010 року позов повністю задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0013911530/0 від 14.08.2009 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (а.с. 56-60).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач по справі - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження (а.с. 61), а представник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2010 р. по справі № 2а-2581/10/2670 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що рішення прийняте судом першої інстанції з невірним застосуванням норм матеріального права (а.с. 65-68).
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги та перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи повністю позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку, повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».
А отже, п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно даних Державного земельного кадастру ПП «Правен»є землекористувачем у Голосіївському районі м. Києва земельних ділянок по вул. Жилянська, 72 а, площа яких складає - 926,28 кв. м. (а.с. 44).
Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок була проведена і згідно Витягу № Ю-29334/2010 з технічної документації (кадастровий № 72:083:023) становить 7 277 197,95 грн. (а.с. 50).
25.12.2008 р. Київською міською Радою прийнято рішення № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку Приватного підприємства «Правен»(код ЄДРПОУ 32422551) поданого за 2009 рік та складено Акт перевірки № 778/15-30/32422551 від 30.07.2009 р. (а.с. 7).
Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобов'язання з земельного податку ПП «Правен», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку за 2009 рік (№ 2676 від 29.01.2009 р.) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки підприємством не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження податкового зобов'язання на 34 358,82 грн.
За висновками Акту перевірки від 30.07.2009 р. та на підставі пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0013911530/0 від 14.08.2009 р. про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 36076,76 грн., в т.ч. 34358,82 грн. - основний платіж 1717,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 6).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (норма статті чинна на момент прийняття рішення КМР № 944/944).
Крім цього, повноваження Київської міської ради в галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, в ст. 9 якого передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Виходячи із змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Таким чином, виходячи з системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч. ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належать до виключної компетенції Верховної Ради України та які можуть реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Конституції України, прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України - Верховної Ради.
Натомість, слід відмітити, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».
Крім того, судова колегія зазначає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв’язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, задовольнивши повністю позовні вимоги Приватного підприємства «Правен».
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Повний текст Ухвали складено 12.04.2011 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: В.П. Мельничук
Суддя: І.В. Федотов