ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 25.12.2007  р.                                                   17:45                                                  № 9/187 

За позовом

ОСОБА_1

 

до	Фонду державного майна України

 

про	скасування актів щодо приватизації Універмагу "Україна"

 

Третя особа на боці відповідача:

ВАТ «Універмаг «Україна»»

 

Головуючий Суддя  Кротюк О.В.

Судді :           Кочан В.М.

                    Ковзель П.О.

Секретар судового засідання: Рудик Т.О.

 

         

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування розпорядження Фонду державного майна України від 21.07.1993 р. № 174 (яким затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Універмагу «Україна») та наказу Фонду Державного майна України від 05.08.1993р № 36-АТ «Про перетворення Київського державного підприємства універмаг «Україна»у відкрите акціонерне товариство в процесі його приватизації», просить суд зобов'язати Фонд державного майна України повернути Універмаг «Україна»у державну власність.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час приватизації були порушені положення статей 20, 30 Закону України «Про власність», а саме в частині здійснення приватизації в односторонньому порядку Фондом державного майна України, без згоди трудового колективу.

Крім того позивач зазначає що не було виконано вимог указу Президента України «Про корпоратизацію»в частині не досягнення реформування управління державним сектором економіки, підвищення відповідальності державних підприємств за результати економічної діяльності та підготовки їх до приватизації.

Також позивач вважає, що приватизація Універмагу «Україна»здійснена з порушенням  норм Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»в частині недодержання принципів визначених статтею 2 цього закону.

Додатково позивач зазначає що порушення його прав проявилося в дуже сильному занижені оцінки об'єкту приватизації, у зв'язку з чим порушено права ОСОБА_1, як акціонера, який вважає, що акції повинні мати більшу номінальну вартість.

Відповідач заперечує проти позовних вимог покликаючись на наступне.

Всі дії відповідача в процесі перетворення та приватизації Універмагу «Україна»вчинені у відповідності до вимог та положень Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(зокрема статей 2, 12, 18, 25), Методики оцінки вартості приватизації та оренди  (затверджено постановою КМУ від 2 вересня 1992 р. N 522).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

законом України «Про приватизацію майна державних підприємств»(№163-XII від 04.03.1992р.; далі -Закон про приватизацію), а саме пунктом 1 статті 7 встановлено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України (далі - Фонд), органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Пунктом другим цієї ж статті визначено, що Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України. Зокрема до повноважень Фонду Законом про приватизацію віднесено: змінювати організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступати орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; Фонд продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об'єктів приватизації; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 12 Закону про приватизацію ініціатива щодо приватизації може виходити від Фонду державного майна України, його регіональних відділень, представництв, місцевих органів приватизації, членів трудового колективу, а також покупців. На підставі розгляду заяв Фонд державного майна України чи відповідний державний орган по приватизації приймає рішення про приватизацію об'єкта і повідомляє про це заявника та трудовий колектив підприємства, що приватизується. При цьому законом прийняття рішення про приватизацію не ставиться в залежність від волевиявлення трудового колективу підприємства, що приватизується.

Статтею 13 Закону про приватизацію встановлено що державний орган по приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії по приватизації об'єкта і встановлює строк подання плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердження складу комісії. До складу комісії входять на паритетних засадах представники товариства покупців, інші особи (або їх представники), які подали заяву про приватизацію, представники державного органу приватизації та органу державного управління, місцевих Рад народних депутатів, фінансових органів. Як випливає з акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу № 01564897 від 20.07.1993р. безпосередньо комісією з приватизації (створена згідно наказу Голови Фонду Державного майна України № 74-пк від 06 січня 1993 року) здійснено визначення оцінки вартості цілісного майнового комплексу Універмаг «Україна» до складу якої входили, зокрема: директор, головний бухгалтер, начальник відділу економіки, начальник юридичного відділу, голова профспілкового комітету Універмагу «Україна», тобто різні фахівці та представники трудового колективу.

З метою визначення єдиного підходу до оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди постановою Кабінету Міністрів України була затверджена «Методика оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди»(від 2 вересня 1992 р. N 522).

Як випливає з тексту оспорюваного розпорядження Фонду від 21.07.93р. № 174-РОМ оцінка вартості державного майна проведена у відповідності до методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Частинами 1 і 2 статті 18 Закону про приватизацію встановлено, що продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

Указом Президента України "Про корпоратизацію підприємств" (№ 210/93 від 15.06.1993р.) встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства. Корпоратизації підлягають підприємства, балансова вартість основних фондів яких  за станом на 1 січня 1993 року становила не менш як 20 млн. карбованців.

На виконання Указу Президента України від 15 червня 1993 р. "Про корпоратизацію підприємств" Кабінет Міністрів України своєю постановою від 5 липня 1993 р. N 508 затвердив Положення про порядок корпоратизації підприємств (далі - Порядок корпоратизації).

Згідно з пунктом 2 Порядку корпоратизації керівник підприємства подає пропозиції засновнику відкритого акціонерного товариства про персональний склад комісії з корпоратизації (далі - Комісія), до якого включаються представники засновника, банківської установи, що обслуговує підприємство, відповідного державного органу приватизації, трудового колективу підприємства, що корпоратизується.

У відповідності до пунктів 7, 8, 9 Порядку корпоратизації адміністрація підприємства, що корпоратизується, зобов'язана надавати комісії у встановлений термін необхідну бухгалтерську, статистичну та іншу інформацію. Комісія має право залучати до своєї роботи експертів, аудиторські, консультаційні та інші організації.

Комісія несе відповідальність за правильність підготовки документів і достовірність даних, що використовується нею.

Пунктом 10 Порядку корпоратизації встановлено, що Комісія готує і подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України "Про господарські товариства".

Пунктом 11 Порядку корпоратизації передбачено, що засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут. У разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення.

Згідно п.3 ст.18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", працівники підприємства, майно якого приватизується, мають переважне право одержати при акціонуванні таку кількість акцій, вартість яких вони спроможні оплатити відповідно до частини першої статті 25 цього Закону. Пунктом 1 статті 25 зазначеного закону передбачено, що працівникам підприємства, майно якого приватизується, надається право на:

•першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на суму і за рахунок виданого працівнику приватизаційного майнового сертифікату;

•першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданого працівнику приватизаційного майнового сертифікату.

Відповідно до уточненого плану розміщення акцій (додаток до наказу Фонду державного майна України від 04.03.98 №399), працівникам підприємства, що приватизується було здійснено пільговий продаж акцій, який склав 18,41% від вартості статутного фонду товариства. Тобто, органами приватизації було забезпечено право трудового колективу на пільгове придбання акцій, а саме: реалізацію норм статті 25 Закону України "Про приватизацію державних підприємств".

Надання першочергового права працівниками підприємства, яке приватизується, на придбання контрольного пакету акцій законодавством України про приватизацію не передбачено.

В зв'язку з чим суд вважає, що при приватизації підприємства було дотримано один із принципів приватизації, передбачений п.2 ст.2 Закону України "Про приватизацію державних підприємства" в редакції, яка діяла на час приватизації, - надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються.

Згідно додатків до позовної заяви на підставі копії виписки з рахунку у цінних паперах № 005631 від 13.07.2007 позивач є акціонером ВАТ «Універмаг «Україна»», має одну акцію номінальною вартістю 5 копійок.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні наголошував на тому, що порушення прав позивача мало місце внаслідок порушення принципів приватизації, а також перевищення повноважень суб'єктом приватизації. Разом з тим, будь-якого обґрунтування, доказів з цього приводу як позивачем так і його представником суду не було надано. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається фактична незгода позивача з оцінкою майна майнового комплексу «Універмаг «Україна»» та номінальної вартості наявних в нього акцій, що в сукупності на думку позивача впливає на законність оскаржуваних ним рішень Фонду.

З огляду на вищезазначене, системний аналіз норм Закону про приватизацію,  змісту положень Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств», Порядку корпоратизації, суд вважає позовні вимоги і покликання позивача з приводу незаконності затвердження розпорядження Фонду державного майна від 21.07.93 р. №174-РОМ та заниження оцінки майна, видачі наказу від 05.08.93 №36-АТ щодо перетворення державного підприємства універмаг «Україна» у відкрите акціонерне товариство «Універмаг «Україна»» є необґрунтованими та безпідставними. Оскржувані позивачем наказ та розпорядження Фонду видані останнім  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом про приватизацію та діючого на той час законодавства України у сфері приватизації.

У відповідності до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії трудової книжки позивач працював в державному підприємстві «Універмаг «Україна»» з 1984 року. З листопада 1993 року позивач був звільнений з займаної  посаду в порядку переведення у зв'язку з обранням на посаду Голови профспілкового комітету «Універмагу «Україна»». З 19.11.1993р. позивач був обраний увільненим головою профспілкового комітету. Наступний запис від 16.05.1994 року зазначає про факт реорганізації Київського Універмагу «Україна» у відкрите акціонерне товариство «Універмаг «Україна»». З цього часу і по день подання позову до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач працює у ВАТ «Універмаг «Україна»».

Згідно уточненого плану розміщення акцій (підприємства групи «В») ВАТ «Універмаг «Україна»» (Додаток до наказу Фонду державного майна України від 04.03.98р. № 399) станом на дату видачі зазначеного наказу пільгове розміщення акцій працівникам підприємства було вже реалізовано.

З огляду на це, позивач ще до 1998 року повинен знати, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, якщо таке мало місце.

Клопотань про поновлення пропущених процесуальних строків позивачем до суду не подавалося.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності    суб'єкта   владних   повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного розпорядження (від 21.07.93 № 174-РОМ) та наказу (від 05.081993 № 36-АТ) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, у зв'язку з письмовим наполяганням відповідача про відмову у задоволені позову з приводу пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Головуючий Суддя                                                                                          О.В. Кротюк

 

Судді                                                                                                              В.М. Кочан

 

                                                                                                              П.О. Ковзель