У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.11.07 Справа №10/454/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д.
при секретарі - Лолі Н.О.,
за участю представників:
від позивача - Ведмідь А.Є., дов.№117/27 від 10.01.07р.;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2007 року у справі №10/454/07
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м. Запоріжжя (далі - Концерн «МТМ» в особі філії Концерну «МТМ» Хортицького району)
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя (далі - ПП ОСОБА_1)
про стягнення 26 441, 81 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від №3150 від 29.11.2007 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А. (доповідач), судді - Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2007 року у справі №10/454/07 (суддя Алейнікова Т.Г.) задоволено позов Концерн «МТМ» в особі філії Хортицького району до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію. Зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 26 441, 81 грн. основного боргу, 264 грн. 42 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Рішення суду мотивоване умовами договору на відпуск теплової енергії в гарячій воді, укладеного між сторонами.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ПП ОСОБА_1, відповідач у справі, звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2007р. у справі №10/454/07 та направити справу на новий розгляд у новому складі суду. В апеляційній скарзі заявник зазначає, що не відмовляється сплачувати за спожиту теплову енергію, однак не згодна із сумою нарахованої заборгованості. Також відповідач вважає невірним те, що повідомлення про судовий розгляд справи направлявся не в магазин, а за місцем реєстрації. Вказує, що за місцем реєстрації не мешкає, про що повідомляла концерну «МТМ».
Концерн «МТМ» в особі філії Хортицького району, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з доводами відповідача щодо неправильного нарахування суми заборгованості. Посилається на те, що у спірний період правомірно здійснювалося нарахування за спожиту теплову енергію розрахунковим методом, оскільки, відповідач в установлений строк не надав для періодичної повірки засіб обліку. Стосовно посилань заявника на те, що кореспонденція направлялась відповідачу за місцем його реєстрації, позивач зазначає, що позовна заява надсилалася на адресу, яка була вказана у договорі на відпуск теплової енергії. Просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2007р. у справі №10/454/07 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Апеляційний розгляд справи відкладався у зв'язку з відсутністю заявника апеляційної скарги.
Відповідач своїм законним правом, передбаченим ст.22 ГПК України, не скористався, в судові засідання для участі у розгляді апеляційної скарги не з'являвся, повноважного представника не направляв. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони у справі були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Присутні в судових засіданнях представники позивача підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги за відсутності заявника апеляційної скарги, відповідача у справі.
За заявою представника позивача судові засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представника позивача, в судовому засіданні 30.11.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено підчас розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, між Концерном «МТМ» в особі філії Концерну «МТМ» Хортицького району (теплопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1 (субспоживач) укладено договір №186 від 01.02.2003р. на відпуск теплової енергії в гарячій воді, з урахуванням додаткової угоди до нього від 01.10.2004р. (далі - договір).
В п.1.1 договору сторони обумовили, що при виконанні цього договору вони керуються, зокрема, Правилами користування теплової енергії та чинним законодавством.
Користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору між теплопостачальною організацією і субспоживачем (п.1.4 договору).
Зазначений пункт договору відповідає вимогам законодавства України, відповідно до якого постачання та споживання енергії здійснюється на підставі договору.
Так, відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, пунктами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Так, відповідно до умов договору (п.1.2) теплопостачальна організація зобов'язується відпустити субспоживачу теплову енергію у гарячій воді.
Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено обов'язок субспоживача здійснювати оплату платіжних документів, пред'явлених теплопостачальною організацією, в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.
Згідно з п. 4.1 договору облік відпускаємої теплової енергії здійснюється приладами обліку і розрахунковим способом.
Як слідує зі змісту розділу 5 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2004р.), розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться відповідно до встановлених тарифів на рахунок Концерну «МТМ».
Позивач поставив відповідачу теплову енергію за період листопад 2006 року - травень 2007 року на загальну суму 26 441, 81 грн., що підтверджується рахунками за поставлену теплову енергію в листопаді 2006 року - травні 2007 року (а.с.18-24).
Доказів оплати спожитої теплової енергію за спірний період (листопад 2006 року - травень 2007 року) відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення боргу за поставлену теплову енергію та правомірність їх задоволення господарським судом.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо неправильності нарахування суми боргу судом не приймаються до уваги як необґрунтовані.
Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що нарахування заборгованості повинно проводитись на підставі показників приладу обліку.
Позивач заперечує проти доводів апелянта, посилаючись на наступне.
Відповідно до пункту 15 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. №630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця.
Як вбачається з наданих позивачем документів, що залучені до матеріалів справи, 20.06.2006р. та 29.01.2007р. ним направлялись відповідачу припис та повідомлення про необхідність проведення держповірки приладу обліку.
У термін встановлений Правилами, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005р. №630, позивач не звернувся до позивача для проведення держповірки засобу обліку.
Відповідно до п.10.7.11 Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.01.1999 за N 9, після закінчення строку дії повірки хоча б одного з ЗВТ вузла обліку теплової енергії і теплоносія показання ЗВТ цього вузла обліку не враховують при взаємних розрахунках між енергопостачальною організацією і споживачем. Вузол обліку вважається таким, що вийшов з ладу.
У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання (п.15 Правил, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. №630).
Як слідує з пояснень позивача, викладених у відзиві, відповідач на приписи позивача щодо необхідності проведення держповірки не відреагував, тому нарахування за спожиту енергію в період з березня по травень 2007 року здійснювалось за розрахунковим методом, що узгоджується з положеннями вищевказаних Правил, а також умовами договору. Так, відповідно до п. 4.6 договору про відсутності приладів обліку, виході їх з ладу, прострочення держповірки, відсутність клейма або свідоцтва, документації, ненадання звіту про спожиту теплову енергію, кількість теплової енергії, що відпущена субспоживачу, визначається теплопостачальною організацією на опалення і гаряче водопостачання - розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному в п.1.1 договору і фактичному відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітним періодом.
Посилання відповідача на те, що прилад обліку взагалі був вилучений співробітником Концерну «МТМ» Хортицького району, колегією суддів до уваги не приймається, так як відключення абонента ПП ОСОБА_1 було проведено у червні 2007 року, про що свідчить акт відключення системи теплоспоживання та гарячого водопостачання від 20.06.2007р. Зазначене не впливає на обов'язок відповідача сплатити борг за спожиту енергію в період з листопада 2006 року по травень 2007 року.
Також, не приймаються до уваги доводи заявника щодо його неналежного повідомлення про судовий розгляд справи, оскільки ухвали та рішення суду направлялись їй за місцем реєстрації, а не в магазин.
Відповідно до п.3.6 Роз'яснення ВГСУ від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Зазначена в позовній заяві адреса відповідача (АДРЕСА_1) відповідає адресі, що зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ПП ОСОБА_1 Крім того, така ж адреса вказана в укладеному між сторонами договорі, а також в апеляційній скарзі самим заявником. Повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до апеляційного господарського та приєднано до матеріалів справи, свідчить про те, що відповідач отримує кореспонденцію саме за вказаною адресою.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язку господарських судів встановлювати фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Зазначене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в інформаційному листі ВГСУ від 02.06.2006 №01-8/1228.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд при прийнятті рішення вірно застосував норми матеріального і процесуального права, правових підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду немає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою покладаються на заявника - відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2007 року у справі №10/454/07 залишити без змін.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Кагітіна Л.П. Коробка Н.Д.