ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2007 р. Справа № 14/4738
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Черпака Ю.К.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ( довіреність від 30.11.07р.)
від відповідача: Мамчура О.А.- директора,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "03" вересня 2007 р. у справі № 14/4738 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я", м.Хмельницький
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення неустойки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.09.2007р. у справі №14/4738 позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір"я" про вилучення у відповідача автомобіля DAF-ATI-430 (д/н НОМЕР_1), переданого на зберігання за договором відповідального зберігання від 10.01.2003р. та актом прийому-передачі від 12.08.2003р. вартістю 65000,00грн., а також стягнення з відповідача 9100,00грн. неустойки за затримку повернення майна задоволено в повному обсязі.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням норм процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- при вирішенні спору судом не взято до уваги ту обставину, що в судовому засіданні був відсутній представник відповідача, оскільки ухвалу від 25.07.2007р., якою було призначено розгляд справи на 03.09.2007р., відділенням поштового зв'язку ТзОВ "Подвір'я" не було вручено, а конверт із вказаною ухвалою було повернуто до суду першої інстанції, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, висунути свої заперечення щодо позовних вимог та надати відповідні докази, що підтверджують безпідставність позовних вимог ;
- скаржник вказує, що між позивачем та відповідачем договір відповідального зберігання не укладався та за актом приймання-передачі автомобіль ДАФ-АТІ-430 (д/з НОМЕР_1) ТзОВ "Підвір'я" не приймався;
- на думку відповідача, позивач не може являтись власником автомобіля ДАФ-АТІ-430 (д/з НОМЕР_1), який належить особі, що зареєстрована в Тернопільській області, оскільки позивач має постійне місце проживання в м.Хмельницькому та в матеріалах справи відсутні докази стосовно підтвердження належності позивачу права власності на зазначений автомобіль;
- посилаючись на матеріали перевірки відділу внутрішніх справ у Хмельницькому районі, відповідач вказує, що витребуваний автомобіль у нього відсутній.
Позивач у письмовому відзиві від 28.11.2007р. на апеляційну скаргу (а.с.38-39) проти останньої заперечив, вважаючи скаргу безпідставною та спростовуючи доводи, викладені у ній. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
В засіданні суду директор ТзОВ "Подвір'я" Мамчур О.А. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, а тому просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити у задоволенні позову.
Крім цього, директор ТзОВ "Подвір'я" вказав, що ухвалу Хмельницького суду від 25.07.07р. про відкладення розгляду справи на 03.09.07р. ТОВ "Подвір'я" отримало, але у зв'язку з тим, що він перебував на лікуванні, представника в засідання суду не направив.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають рішення суду першої інстанції від 03.09.2007р. таким, що прийняте згідно норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи, просять дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також підприємець ОСОБА_1 зазначив, що договір про зберігання автомобіля підписано ОСОБА_3, який станом на 10.01.2003р. (день укладення договору) обіймав посаду директора ТзОВ "Подвір'я".
Представник ТзОВ "Подвір'я" Мамчур О.А. підтвердив, що директором товариства станом на 10.01.2003р. був ОСОБА_3
Вислухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.01.2003р. між підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та ТзОВ "Подвір'я" (відповідач) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір відповідального зберігання, згідно якого підприємець передає хранителю, а хранитель приймає на відповідальне зберігання автомобіль ДАF д/№НОМЕР_1 , який буде зберігатися у хранителя на території ТзОВ "Подвір'я", розташованої за адресою: м.Хмельницький, вул. Толбухіна, 2/4 (а.с.6).
Пунктом 4 розділу 2 договору передбачено, що хранитель зобов'язаний повернути майно підприємцю на першу вимогу.
Згідно п.8 розділу 2 договір відповідального зберігання від 10.01.2003р. зберігає силу протягом одного року з дня підписання вказаного договору. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору сторони письмовими повідомленнями не попередили про зміну умов зберігання або розірвання договору, цей договір вважається пролонгованим на тих самих умовах та при такій самій оплаті за послуги.
У відповідності із п.4 розділу 3 договору підприємець має право у будь-який час вимагати у товариства повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні та згідно п.5 розділу 3 договору зобов'язаний щомісячно до 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок хранителя сплачувати кошти в розмірі 100,00 грн.
На виконання умов договору зберігання від 10.01.2003р. згідно акту прийому-передачі транспортного засобу від 12.08.2003р. (а.с.7) підприємець ОСОБА_1 передав, а ТзОВ "Подвір'я", в особі директора ОСОБА_3, прийняло на відповідальне зберігання частково ушкоджений автомобіль марки ДАF-АТІ-430, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, обумовивши комплектацію автомобіля та зазначивши, що загальна вартість майна, що передається на відповідальне зберігання, становить 6500,00 грн. (а.с.7).
15.05.2007р. підприємець ОСОБА_1 (позивач у справі) звернувся до ТзОВ "Подвір'я" з вимогою про повернення автомобіля ДАF-АТІ-430, переданого на зберігання згідно договору відповідального зберігання від 10.01.2003р., протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги, відповідно до ч.2 ст.530,ст. 953 ЦК України (а.с.8).
Однак, ТзОВ "Подвір'я" отриманий на зберігання за договором від 10.01.2003р. автомобіль ДАF-АТІ-430 відповідачу не повернув.
У відповіді на вимогу про повернення автомобіля (а.с.11) ТзОВ "Подвір'я" зазначає, що між позивачем та відповідачем договір відповідального зберігання та акт приймання-передачі автомобіля ДАФ-АТІ-430 (д/з НОМЕР_1) не укладались.
02.07.2007р. підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТзОВ "Подвір'я" про зобов'язання відповідача повернути позивачу автомобіль DAF-ATI-430 (д/н НОМЕР_1), переданий на зберігання за договором відповідального зберігання від 10.01.2003р. та актом прийому-передачі від 12.08.2003р., а також стягнення з відповідача 9100,00 грн. неустойки за період з 25.05.2007р. по 21.06.2007р. (а.с.2-3).
27.07.2007р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить вилучити у відповідача автомобіля DAF-ATI-430 (д/н НОМЕР_1), переданий на зберігання за договором відповідального зберігання від 10.01.2003р. та актом прийому-передачі від 12.08.2003р. вартістю 65000,00грн., а також стягнути з відповідача 9100,00грн. неустойки за затримку повернення майна (а.с.16).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.09.2007р., як зазначалось вище, позов задоволено.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наведене вище, а також виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно п.1ч.2ст.11,ч.2ст.509 Цивільного кодексу України та абз.3 ч.2 ст.174 Господарського кодексу України, укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.
В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного та ч.1 ст.193 Господарського кодексів України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Як зазначалось, вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.
Згідно ч.1 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Статтею 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Таким чином, у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення майна зі зберігання, а відповідач зобов'язаний повернути це майно позивачу.
Крім цього, статтею 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 3 розділу 4 договору відповідального зберігання від 10.01.2003р. сторони передбачили, що у випадку неповернення підприємцю майна за першою вимогою, хранитель повинен сплатити йому неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позов підприємця ОСОБА_1, заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я" про вилучення у відповідача автомобіля DAF-ATI-430 (д/н НОМЕР_1), переданого на зберігання за договором відповідального зберігання від 10.01.2003р. та актом прийому-передачі від 12.08.2003р. вартістю 65000,00грн., а також стягнення з відповідача 9100,00грн. неустойки за затримку повернення майна є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами, а тому підлягає задоволенню.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неможливості позивача бути власником автомобіля ДАФ-АТІ-430 (д/з НОМЕР_1), який належить особі, що зареєстрована в Тернопільській області, оскільки позивач має постійне місце проживання в м.Хмельницькому та в матеріалах справи докази стосовно підтвердження належності позивачу права власності на зазначений автомобіль відсутні, слід зазначити, що наявна у матеріалах справи угода від 24.12.2002р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, лист прокуратури Вінницької області від 04.08.2003р. №1080 (а.с.49-51) спростовують вищевказане.
Судова колегія критично оцінює доводи відповідача про відсутність у нього витребуваного автомобіля, оскільки матеріали перевірки відділу внутрішніх справ у Хмельницькому районі, на які він посилається, в матеріали справи не подано.
Крім того, у відповіді на вимогу позивача про повернення автомобіля відповідач заперечував факт укладення договору зберігання й не повідомляв позивача про відсутність переданого на зберігання автомобіля, а вказує про це лише в апеляційній скарзі.
Не знаходять підтвердження й доводи відповідача про неотримання ним ухвали суду першої інстанції від 25.07.2007р., якою розгляд справи призначено на 03.09.2007р., оскільки згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції господарського суду Хмельницької області від 02.08.2007р. (а.с.42) зазначена ухвала була надіслана ТзОВ "Подвір'я", та, крім того, факт її отримання підтвердив у судовому засіданні представник товариства Мамчур О.А.
Ухвалу від 03.07.2007р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 25.07.2007р. директор товариства Мамчур О.А. отримав 09.07.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17).
Таким чином, в період з 09.07.2007р. по 03.09.2007р. відповідач мав можливість надіслати до суду свої заперечення проти позовних вимог та відповідні докази, які їх підтверджують.
Зазначене свідчить, що судом першої інстанції при прийнятті рішення дотримано норми процесуального права.
Судовою колегією відхилено клопотання відповідача про призначення судової експертизи з метою ідентифікації підпису директора ТзОВ "Подвір'я" ОСОБА_3 та печатки товариства, як безпідставне.
Припущення відповідача, що договір відповідального зберігання від 10.01.2007р. підроблено не підтверджене доказами.
Залучений за клопотанням представника позивача до матеріалів справи нотаріально засвідчений витяг з трудової книжки ОСОБА_3 (а.с.45-48) свідчить про те, що в період з 15.05.2001р. по 01.11.2003р. ОСОБА_3 працював директором ТзОВ "Подвір'я".
Всупереч нормам ст. 33 ГПК України відповідачем не доведено належними доказами наявність підстав для відмови у позові.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 03.09.2007року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 вересня 2007 року у справі № 14/4738 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я", м.Хмельницький - без задоволення.
2. Справу № 14/4738 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Черпак Ю.К.
Щепанська Г.А.
віддрук.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд