ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2007 р. Справа № 11/6283
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Черпака Ю.К.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 04.09.2007р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Славута Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "18" жовтня 2007 р. у справі № 11/6283 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Славута Хмельницької області
до Славутської міської ради, м.Славута Хмельницької області
про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30 травня 2007 року,укладеного між Славутською міською радою та підприємцем ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2007р. у справі №11/6283 в позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Славутської міської ради про розірвання укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007р. відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення - про розірвання договору від 30.05.2007р. оренди земельної ділянки площею 455кв.м. по вул.Радянській,17 у м.Славута.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначила, що висновок місцевого господарського суду про те, що вимога підприємця ОСОБА_2 є передчасною, оскільки міський голова не вправі одноособово надавати згоду на розірвання договору без відповідного рішення колегіального органу сесії Славутської міської ради, не заслуговує на увагу, так як, при цьому, не зважив на те, що заяву на розірвання договору підприємцем було подано 04.06.2007р. й цієї ж дати новий власник приміщення, розташованого на орендованій підприємцем земельній ділянці, подав заяву на укладення договору оренди, проте, дані питання не були внесені на колегіальний орган сесії міської ради 20.07.2007р., що й стало підставою для звернення до господарського суду для врегулювання спору.
Крім того, як стверджує позивачка, не враховано судом й ту обставину, що представники відповідача визнали свою вину, зазначивши, що випадково не включили питання розгляду заяви підприємця ОСОБА_2 на сесії міської ради 20.07.2007р.
Відповідач свою позицію відносно доводів позивачки, викладених в апеляційній скарзі письмово не виклав, однак, надіслав до суду листа за №1042/0113 від 18.12.2007р., в якому просив розглядати справу без участі його представника та повідомив, що відповідно до рішення Славутської міської ради від 26.10.2007р. №9.1-13/2007 договір оренди земельної ділянки №040776000062 від 30.05.2007р., укладений між сторонами у даній справі, розірвано. Копію такого рішення, при цьому, відповідач не надіслав.
Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про здійснення перегляду оскарженого ним рішення в апеляційному порядку, а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст.12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього Кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно пункту 34 ч.1 ст.26 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" колегіальність є одним з принципів здійснення місцевого самоврядування.
Ч.1 ст.124 Земельного кодексу України встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Аналогічну норму закріплено ч.ч.1,2 ст.7 Закону України від 06.10.1998р. №161-XIV "Про оренду землі", де зазначено, що орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами у справі, 25.05.2007р. Славутською міською радою було прийняте рішення за №8.2-10/2007 "Про земельні питання, затвердження технічної документації", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_2 для здійснення комерційної діяльності - будівництва та обслуговування магазину площею 455кв.м. за рахунок земель запасу (землі житлової та громадської забудови, угіддя - забудовані землі) по вул,Радянській,17, а також надано вказану земельну ділянку на умовах оренди терміном на три роки із зобов'язанням в тринадцятиденний термін з моменту вступу даного рішення в силу укласти договір оренди.
На підставі цього рішення 30.05.2007р. між Славутською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі (а.с.6), відповідно до якого міська рада передала підприємцю в строкове платне користування земельну ділянку площею 455кв.м. для здійснення комерційної діяльності - будівництва та обслуговування магазину по вул.Радянській,17 у м.Славута.
Строк дії договору - три роки (п.8 договору).
Факт приймання-передачі земельної ділянки оформлено актом, складеним за участю орендаря - підприємця ОСОБА_2 та заступника міського голови Микульського С.В. від імені орендодавця 30.05.2007р. (а.с.9).
17.08.2007р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась в господарський суд Хмельницької області з позовом до Славутської міської ради про розірвання з 04.06.2007р. договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007р.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивачка зазначила, що необхідності використовувати земельну ділянку, надану згідно оспореного договору, у неї немає, оскільки розташований на даній земельній ділянці об'єкт (незавершене будівництвом приміщення магазину) продано згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2007р. гр.ОСОБА_3
В зв'язку з наведеною обставиною, стверджує позивачка, 04.06.2007р. вона звернулась до міського голови із заявою про розірвання договору оренди та укладення договору оренди з новим власником приміщення магазину, а гр.ОСОБА_3, в свою чергу, просив оформити за ним право оренди земельної ділянки під новопридбаним об'єктом, проте, дані звернення залишені без розгляду.
Крім того, зазначає позивачка, Славутська ОДПІ направила їй податкову вимогу №1/971 від 01.08.2007р. про заборгованість за оренду земельної ділянки, хоча фактично земельна ділянка використовується іншою особою.
На підтвердження доводів позовної заяви позивачка надала копії договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007р.; акта приймання-передачі об'єкта оренди від 30.05.2007р.; власної заяви від 04.06.2007р., адресованої Славутському міському голові; заяви ОСОБА_3 до Славутського міського голови; ксерокопії договору купівлі-продажу від 01.06.2007р.; податкової вимоги №1/971 від 01.08.2007р. (а.с.6-13).
Судовою колегією враховується наступне.
Згідно з ч.3 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч.4 ст.31 Закону України "Про оренду землі").
Як передбачено ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Наведені норми Закону знайшли своє втілення в п.37 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами у справі 30.05.2007р.
Проте, обставина, яка стала приводом для відмови позивачки від користування земельною ділянкою, не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
Відповідно до п."а" ст.141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є юридичним фактом, що є підставою для припинення відносин оренди.
Оскільки, як зазначалося вище, підставою для укладення оспореного договору стало рішення Славутської міської ради від 25.05.2007р. №8.2-10/2007 "Про земельні питання, затвердження технічної документації", докази скасування якого в установленому законом порядку у матеріалах справи відсутні, то, виходячи із змісту п.34 ч.1 ст.26 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питання щодо припинення права користування земельною ділянкою по вул.Радянській,17 у м.Славута підприємцем ОСОБА_2 має вирішуватись виключно на пленарному засіданні міської ради як колегіального органу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що міський голова не вправі одноособово, без рішення колегіального органу сесії Славутської міської ради, надавати згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачкою, а також про те, що нерозгляд відповідачем заяви позивачки від 04.06.2007р. не позбавляє підприємця права на звернення до суду з позовом про бездіяльність органу місцевого самоврядування та спонукання до вчинення певних дій.
Слід зазначити, що колегія суддів не погоджується з формулюванням суду першої інстанції про те, що позивачка зверталась до Славутського міського голови із заявою про вилучення у неї земельної ділянки, а також те, що вона вправі звернутись з позовом про спонукання до прийняття рішення про вилучення земельної ділянки в зв'язку з переходом права власності на будівлю відповідно до ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, оскільки, враховуючи норми вказаних статей та ст.ст.143,149 Земельного кодексу України, зазначені обставини не являються підставою для вилучення земельної ділянки.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарський суд Хмельницької області, перевіривши доводи позивачки, давши цим доводам правову оцінку, з'ясувавши та оцінивши обставини, що мають значення для справи, а також наявні в матеріалах справи докази, цілком правомірно прийняв рішення про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не являються підставою для скасування оскарженого рішення, яке є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства і обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня2007 року у справі № 11/6283 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Славута Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу № 11/6283 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Черпак Ю.К.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд