П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.11.2007 р.                                                                                                     № 6/94 

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді ,

секретаря судового засідання ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Представники:

від позивача: Кляшторний С.С. (довіреність від 09.01.2007 р.  №  5/9/10-025)

від відповідача:  ОСОБА_1

третя особа не з»вилися

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.11.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція Святошинському районі м. Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), третя особа Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про скасування державної реєстрації

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що СПД -фізична особа ОСОБА_1 не звітує з січня 1999 року.

Відповідач проти позову не заперечує. Позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 14 серпня 1997 року за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний № 09205 та був взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 14.08.1997 р.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва здійснено перевірку  відповідача з питань, пов'язаних  з його поданням звітності. За результатами перевірки  встановлено, що відповідач  звіти про фінансово -господарську діяльність до податкового органу не подавав з січня 1999 р.

Статтею 9 Закону   України «Про систему оподаткування»передбачені обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів) , а саме, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.. 46  Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

2. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;

провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України «про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідач 19.11.2007 р. визнав адміністративний позов повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно  до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,  суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем  підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті необхідно позов задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні докази неподання звітності відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.  Відповідач відмовився від позову, а тому суд прийшов до висновку  задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та припинити підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ  :

1.          Позов задовольнити.

2.          Припинити  підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрованого Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 14 серпня 1997 року та скасувати її державну реєстрацію.

3.          Зобов'язати  державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запис про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності  фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 щодо якої постановлено судове рішення про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців такого запису.

4.          Видати наказ.

5.          Постанову надіслати сторонам у справі та державному реєстратору.

                                                      П О С Т А Н О В И В:

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя                                                             Добрянська Я.І.