233 № 233/2420/24      

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       14 жовтня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000010 від 02 січня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, громадянина України, має середню технічну освіту, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлене клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3,4, 5 ст. 177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати. Наполягав, що більш м`які заходи забезпечення кримінального провадження не будуть дієвими.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора, дійшов такого висновку.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27 жовтня 2024 року включно та визначено заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не даючи оцінки жодному доказу зібраному у справі, вважає за доцільне продовжити строк застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, беручі до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_5 більш небезпечним, ніж втеча. У зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не наддасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді.

Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

В той же час суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні, не доведені, оскільки, по-перше, не надано будь-яких доказів на підтвердження наміру обвинуваченого впливати на свідків у кримінальному провадженні; по-друге, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином за своїм обґрунтуванням фактично дублює інші ризики; по-третє, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, відповідно до обґрунтування прокурора, є похідним від ризику переховування і пов`язаний виключно зі статусом обвинуваченого (військовослужбовець), який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто не є особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, конструкція абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не містить категоричної заборони визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , покладає вирішення цього питання на суд, наділяючи його правом як визначати розмір застави у такому кримінальному провадженні, так і не визначати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що прокурором не надано доказів отримання ОСОБА_5 щомісячного доходу у значному розмірі, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., поклавши на нього певні обов`язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, що буде достатнім стимулом для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314-316, 177, 182, 183, 372, 395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора, - задовольнити.

Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком до 12 грудня 2024 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , своїх процесуальних обов`язків, у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- прибувати до суду для участі в судових засіданнях або брати участь в судових засідання дистанційно;

- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню з приводу обставин кримінального правопорушення.

Визначити строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави – 2 (два) місяці з дня її внесення.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя:                                                                         ОСОБА_1