Справа № 308/16741/24

1-кс/308/6121/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки м. Ужгород, Закарпатської обл., з вищою освітою, розлученої, працюючої ректором ТОВ ЗВО "Східно-європейський слов`янський університет", зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.

Клопотання обґрунтовує тим, що в рамках зазначеного кримінального провадження досліджуються обставини перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та отримання неправомірної вигоди службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України.

В період з 17.07.2024 по 11.10.2024 у громадянки України ОСОБА_4 , яка займає посаду ІНФОРМАЦІЯ_6 ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З метою успішної реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_4 , будучи обізнаною з вищевказаними положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо надання відстрочки від мобілізації здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, розробила та впровадила злочинну схему, яка полягала в наступному: підшуковуванні військовозобов`язаних, які бажають ухилитися від мобілізації, після чого забезпечення формального влаштування останніх на денну форму навчання у іноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський Університет» (мовою оригіналу: «Vysoka skola medzinarodneho podnikania ISM Slovakia v Presove»), юридична адреса: АДРЕСА_3 та після отримання відповідних документів, які свідчать про зарахування на навчання, забезпечення їх подання через спільників вчинюваного злочину в ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою безперешкодного прийняття службовими особами зазначеної установи рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що самостійно реалізувати зазначену злочинну схему вона не спроможна, остання залучила до своєї злочинної діяльності проректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» громадянина України ОСОБА_7 та військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі ВСП) громадянина ОСОБА_8 , які переслідуючи корисливий мотив, надали свою добровільну згоду на участь у вчиненні злочину.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та на виконання раніше розробленої злочинної схеми, ОСОБА_4 в період з 17.07.2024 по 11.10.2024 підшукала ряд громадян України, серед яких і ОСОБА_9 , яким, з метою забезпечення ухилення від мобілізації, запропонувала за грошову винагороду в розмірі 1500 доларів США допомогти у влаштуванні на навчання в іноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський університет», без подальшого реального навчання, після чого за 700 доларів США вирішити питання з службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 у безперешкодному прийнятті останніми рішення щодо надання відстрочки від мобілізації, на що останні погодилися.

Надалі, вищевказані особи, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, з метою забезпечення ОСОБА_4 влаштування на навчання у вищезгаданий іноземний вищий навчальний заклад передали останній раніше обумовлену суму коштів та пакет документів, а громадянин України ОСОБА_9 , 03.09.2024 об 11:13:03 год. прибув в приміщення службового кабінету ОСОБА_4 , який розташований на 7 поверсі в будівлі за адресою: АДРЕСА_4 де також передав останній пакет необхідних документів та грошові кошти.

Окрім цього, ОСОБА_4 , з метою недопущення викриття злочинної діяльності з боку правоохоронних органів, повідомила вищевказаним особам та ОСОБА_9 про те, що під час розмов по мобільним засобам зв`язку необхідно вживати завуальовані (кодові) слова, зокрема - відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 «проходження виробничої практики», а грошові кошти «книжки», а також з кожним проводила чіткий інструктаж, щодо подальших дій.

В подальшому, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2023, передала вищезгадані документи в «Пряшівський університет», після чого отримала наступні документи, які свідчили про зарахування на навчання вищевказаних осіб, а саме: договір на навчання з додатками укладений навчальним закладом на словацькій мові, довідку про зарахування на навчання на словацькій мові, студентський квиток і квитанцію про оплату за навчання.

Надалі, ОСОБА_4 , після здійснення перекладу вищевказаних документів, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та успішної реалізації раніше розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, під час особистої зустрічі передала пакети вищевказаних документів, які свідчили про зарахування на навчання в іноземний вищий навчальний заклад та частину грошових коштів в сумі по 700 доларів США за кожну особу спільнику вчинюваного злочину, а саме: ОСОБА_8 , для подальшої передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою вирішення питання щодо безперешкодного прийняття рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

В свою чергу ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, згідно відведеної йому злочинної ролі, з метою доведення спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу до кінця, у невстановлений досудовим слідством час, однак не пізніше 11.10.2024, передав вищевказані пакети документів, серед яких і ОСОБА_9 службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідком чого останніми було прийнято рішення та надано відстрочку зазначеним особам від мобілізації.

На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, 11.10.2024 слідчим за погодженням з прокурором складено та вручено письмове повідомлення про підозру громадянці України ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 114- 1 КК України.

Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 підтверджується комплексом зібраних в ході досудового розслідування доказів, зокрема допитами свідків, оглядами, проведеним комплексом НСРД, відповідями на доручення ГВЗНД УСБУ в Закарпатській області та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

11.10.2024 року громадянка ОСОБА_4 затримана в порядку передбаченому ст. 208 КК України.

Сторона обвинувачення вказує на ризики настання обставин з метою недопущення яких необхідно застосувати запобіжний захід у виді взяття під варту:

- підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- підозрювана ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

- підозрювана ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- підозрювана ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Слідчий зазначає, що застосування до підозрюваного більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку підозрюваний матиме можливість впливати на свідків, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Підозрювана ОСОБА_4 , є ректором одного з навчальних закладів та має можливість виїзду за кордон та є ґрунтовні підстави вважати, що існує реальний ризик, що підозрювана усвідомлюючи, що їй загрожує реальний термін покарання залишить територію України і буде ухилятися від органу досудового розслідування та суду, що перешкодить встановленню об`єктивної істини слідством та судом.

Сторона обвинувачення посилається на положення ч 6 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, із зазначенням обов`язків передбачених ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного. Поряд з цим, у відповідності до статті 183 КПК України - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала з мотивів, наведених у ньому, просила задовольнити та застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказала, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та існують ризики, що вона може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила, зазначила, що не визнає себе винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, пояснила, що вона допомагала студентам вступати на навчання в іноземний заклад освіти в Словаччині, оскільки у них укладені відповідні договори про співпрацю. Вона ректор, є відповідальною за постановку слухачів на військовий облік, деякий час був відповідальним за облік ОСОБА_10 , також попросила колишнього студента ОСОБА_11 допомогти готувати документи. Також, зазначила, що слухачів ставлять на облік, а ІНФОРМАЦІЯ_7 вирішує чи надавати відстрочку. Вважає, що в її діях ніяких порушень законодавства не було. Крім того, просила врахувати, що у неї мати похилого віку на утриманні.

Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання, зазначила, що повідомлена підозра ОСОБА_4 є необґрунтованою, доказів вчинення кримінального правопорушення немає, ризики зазначені в клопотання не обґрунтовані, просила врахувати, що ОСОБА_4 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, просила застосувати до її підзахисної більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, або визначити найменший розмір застави.

Заслухавши думку прокурора, підозрювану та її захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Згідно протоколу про затримання підозрюваного від 11.10.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 20 год. 39 хв. 11.10.2024 року, в порядку ст.208 КПК України.

11.10.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме: перешкоджання злочинній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, яке у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: рапорт про вчинене кримінальне правопорушення від 16.07.2024 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.10.2024 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.10.2024 року протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.10.2024 року, вважаю, обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Щодо посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що для визнання на даному етапі підозри необґрунтованою повинні бути обставини, які б беззаперечно та прямо стверджували б, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. При цьому такі факти мали б вказувати, що правова позиція захисту є єдиноможливою в даному конкретному випадку й інша версія подій є малоймовірною. Позиція сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та надані підозрюваним пояснення, не є настільки неспростовними та однозначними, що давали б змогу дійти висновку про необґрунтованість підозри.

Враховуючи наведене, посилання захисника на необгрунтованість підозри слідчим суддею визнаються неспроможними.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваної ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останній в разі визнання винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Варто зауважити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Ризик незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому підозрювана має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Водночас варто зауважити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Вказаний правовий припис кореспондується з ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно.

Усвідомлюючи зазначене, підозрювана може вчинити спроби незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.

Разом із тим, суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків того, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні,.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, злочин вчинено умисно, у період дії воєнного стану, а також бере до уваги дані про особу підозрюваної, а саме, що остання має вищу освіту, розлучена, працює ректором ТОВ ЗВО "Східно-європейський слов`янський університет", має постійне місце проживання, характеризується з позитивної сторони, згідно довідки Часлівецького старостинського округу має на утриманні двох людей похилого віку, зокрема матір, раніше не судима.

При цьому, жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрювана за станом здоров`я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваної, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку із наведеним клопотання слідчого підлягає до задоволення.

У відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності з ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення підозрюваного. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які необхідно врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024 року складає 3028 гривні, та з урахуванням даних щодо майнового стану підозрюваної, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі чотирьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Доказів щодо наявності в підозрюваного такого майнового стану, який б свідчив про те, що вказаний розмір застави не здатен забезпечити виконання підозрюваний, у разі її внесення, покладених на нього обов`язків, стороною обвинувачення надано не було.

У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов`язати ОСОБА_4 : прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожного вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає ( АДРЕСА_2 ) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 10 грудня 2024 року (включно).

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 обов`язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі чотирьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожного вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає ( АДРЕСА_2 ) без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії покладених на підозрювану обов`язків визначити до 10 грудня 2024 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1