Справа №339/383/24

38

2/339/163/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом  Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

                                       в с т а н о в и в:

Представник Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочена назва АТ "А-БАНК") ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38890.16 грн за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 20 травня 2022 року відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку та йому надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджує він своїм підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені клієнту, про що свідчить його підпис у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

АТ "А-Банк" свої зобов`язання за договором виконало повністю, надавши відповідачу кредит (встановивши кредитний ліміт) у відповідному розмірі.

Натомість відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеним порушенням станом на 10 серпня 2024 він має заборгованість у розмірі 38890.16 грн, яка складається з: 29625.60 грн - заборгованості за кредитом, 9264.56 грн - заборгованості за відсотками.

Банк неодноразово вживав заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу sms-повідомлень та дзвінків з вимогою сплатити заборгованість, що не дало результату та стало підставою для звернення до суду.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце цього засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У поданій заяві відповідач позов визнав частково та просить відмовити у стягненні заборгованості по відсотках в розмірі 9264.56 грн., оскільки не ознайомлювався з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами користування кредитною карткою, розміщеними на сайті банку ( а.с.47).

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути  примусове виконання обов"язку в натурі.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань, передбачених умовами кредитного договору.

Так, 20 травня 2022 року між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с.9-10), згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши анкету - заяву відповідач надав свою згоду, що ця заява разом з Паспортом споживчого кредиту та з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» становить між сторонами договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Умов про нарахування процентів та інших платежів згідно укладеного між сторонами договору анкета-заява не містить.

Також, відповідач підписав електронним цифровим підписом, що сторонами не спростовується, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», який містить інформацію щодо загальної вартості кредиту, строку кредитування, ліміту кредиту, процентної ставки, порядку повернення кредиту та штрафних санкцій (а.с. 10-11).

Згідно довідки банку, ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок та видано картку № НОМЕР_1  строком дії до листопада 2028 року (а.с.13) .

З довідки за лімітами вбачається відповідачу неодноразово збільшувався та зменшувався ліміт видачі коштів, востаннє 10 серпня 2023 року його зменшено до 30000 грн (а.с. 16).

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по картці (а.с.13-15).

До позовної заяви, крім анкети-заяви, підписаної позичальником, представник банку додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифи по картці «Зелена», які не підписані позичальником (а.с. 18-26).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 10 серпня 2024 року становить 38890.16 грн, яка складається з: 29625.60 грн - заборгованості за кредитом, 9264.56 грн - заборгованості за відсотками.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ "А-Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При цьому суд звертає увагу на те, що в самій Анкеті-заяві не визначені умови кредитування, у тому числі й процентна ставка.

Позивач також посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг, а також у Тарифах користування кредитною карткою, розміщеними на його сайті.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень про ознайомлення відповідача з основними умовами кредитування, оскільки жоден з вищенаведених документів не містить його підпису, як і немає доказів, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, списання по яких відображені у розрахунку заборгованості та виписці по руху коштів.

Роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому суд також зазначає, що в даному спорі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", відсутність у анкеті-заяві основних умов кредитування, домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підписів позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.

Щодо долученого до матеріалів справи Паспорта споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", то суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, згідно з якою потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження №61- 13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

У даному випадку паспорт споживчого кредиту, який у Законі України "Про споживче кредитування" трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу згаданої позиції Верховного Суду може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, але аж ніяк не може бути підтвердженням того, на які саме умови він пристав.

Враховуючи вищевказане, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ "А-Банк" повідомив відповідача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими та на які посилається. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що заявлені до стягнення проценти в сумі 9264, 56 грн нараховані правомірно.

Виходячи з викладеного, даючи оцінку вказаному вище розрахунку заборгованості за кредитним договором, враховуючи, що відповідач вносив проплату та частково погашав кредит, однак суми були не достатніми для погашення тіла кредиту, беручи до уваги, що жодних зауважень щодо нарахованої заборгованості по тілу кредиту від нього до суду не надходило, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг в розмірі 29626 грн, а позов задовольнити частково.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які в даному спорі становлять 3028 грн.  (сплата судового збору при подачі позовної заяви).

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 76.17 % (29625.60:38890.16 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2306 грн (3028 х 76.17 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.  211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 травня 2022 року в розмірі 29626 (двадцять дев`ять тисяч шістот двадцять шість) грн, а також 2306 (дві тисячі триста шість) грн. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог на суму 9264, 56 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК»» – вул. Батумська, 11 м.Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

       Суддя                                                                Головенко О.С.