РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р.                                                           Справа № 6/245-09  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,
 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 20.09.10 р. у справі № 6/245-09

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" в особі Вінницької філії акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк",

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції

про визнання права власності на майно, визнання договору застави та додатку до нього недійсними, припинення приватного обтяження застави і звільнення майна з-під арешту

за участю :

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача -  ОСОБА_3,

представника відповідача 1 - ОСОБА_4,  

представника відповідача 2 -  не з’явився,

третя особа - не з’явилась,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, звернувся з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк»про визнання права власності на майно :  прес шнековий  ПМ-450 у кількості 3 шт., транспортер шнековий М-3 у кількості 3 шт., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, а також про визнання недійсним договору застави від 31.08.2007 р. та додатку №1 до договору застави від 31.08.2007 р., укладеного між АКБ «Східно - Європейський банк»та ФОП ОСОБА_2, припинення приватного обтяження застави та звільнення з-під арешту майна : прес  шнековий  ПМ-450 у кількості 3 шт., транспортер шнековий М-3 у кількості 3 шт. , яке знаходиться за вказаною вище адресою.   

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.09.2010 року (суддя  Н.Говор) припинено провадження у справі щодо припинення приватного обтяження застави майна та в решті в задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач не довів факт належності йому на праві власності майна, яке є предметом застави, та щодо якого накладний арешт у ході виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду у справі № 2/73-09, оскільки  таке рухоме майно як транспортер  шнековий та прес шнековий не мають індивідуально визначених ознак.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Апелянт зокрема вказує, що судом не витребувано матеріали дослідчої перевірки відносно ОСОБА_2; судом не прийнято до уваги те, що факт належності йому обладнання по АДРЕСА_1 підтверджено договором купівлі-продажу № 5 від 23.11.2007 року, видатковою, податковою накладною, поясненнями представника ПП «Онтаріо», а відповідачем ФОП ОСОБА_2 таке обладнання за вказаною адресою не завозилось.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу з викладених у ній підстав підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати й прийняти нове рішення , яким позов задоволити.

Окрім того, позивачем було заявлене клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до завершення розгляду кримінальних справ щодо ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 222 КК України, а також ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 365 КК України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Наведене клопотання було відхилене колегією суддів, як необґрунтоване, оскільки можливе засудження ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 222 КК України не виключає право власності останнього на спірне майно, так як договір, на підставі якого він набув таке право судом недійсним визнаний  не був і його недійсність законом прямо не встановлена. Окрім того, можливе засудження ОСОБА_5, як засновника-власника ПП «Онтаріо»за ч. 3 ст. 365 КК України також не впливає на розгляд даної справи апеляційним судом, оскільки факт придбання майна позивачем у ПП «Онтаріо»не оспорюється сторонами й правомірність укладення договору купівлі –продажу №5 від 01.11.2007 року не є предметом спору у даній справі.

Представник відповідача - 1 ФОП ОСОБА_2 надала заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Відповідач-2 АКБ «Східно - Європейський банк»подав клопотання про розгляд справи апеляційним судом за відсутності його представника, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи на стороні відповідача Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції на розгляд апеляційної скарги не з’явився, подав письмове клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 20.09.2010 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 1 , ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно договору поставки № 303/04 від 05.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Парс-2005», як продавцем та ПП ОСОБА_2, як  покупцем, продавець зобов"язався поставити, а покупець пийняти та оплатити преси шнекові ПМ-450 в кількості 3 шт. і транспортери шнекові  М-4 в кількості 3 шт., вартістю 241227,4 грн., за які згідно квитанції до прибуткового касового ордеру  від 17.07.2007 року ПП ОСОБА_2 вніс в касу ТОВ «Парс-2005»обумовлену в договорі купівлі-продажу суму коштів (т. 1 а.с. 36) та отримав товар згідно з накладною № 79 від 17.07.2009 року (т. 1 а.с. 35).

Такий договір недійсним судом визнаний не був, його недійсність прямо законом не встановлена, а тому виходячи із презумпції правомірності правочину, на підставі ст. 204 ЦК України, апеляційний суд не може вважати такий правочин неправомірним й такий висновок суду не може бути спростований поясненнями директора ТОВ «Парс-2005»Дзеха О.В. про те, що він не укладав договір поставки №303/04 від 05.07.2007 року з ФОП ОСОБА_2, а також відповідним висновком почеркознавчого дослідження №1062.

31 серпня 2007 року між АКБ «Східно - Європейський банк»(далі в постанові банк) та суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № 158/2007 на поповнення обігових коштів в сумі 100000 грн. із терміном повернення 29.08.2008 року та сплатою 24% річних (т. 1 а.с. 33-36).

У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором  між банком та позичальником був укладений та нотаріально посвідчений договір застави від 31.08.2007 року, згідно з яким боржником було заставлене рухоме майно, зазначене у Додатку №1 до договору застави, зокрема, прес шнековий  ПМ-450 3 шт., транспортер шнековий М-3 3 шт., на загальну суму 201022 грн. 83 коп., належні заставодавцю на підставі договору № 303/04 від 05.07.2007 року, накладної від 17.07.2007 р. № 79 та яке знаходиться по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 38).

Відповідно до умов договору застави, предмет застави на час укладання даного договору нікому не проданий, не подарований, іншим способом не відчужений, під забороною (арештом)  у заставі не перебуває, щодо нього не укладено договорів , не знаходиться у статутному фонді будь-якого підприємства,  у спільному майні за договором про сумісну діяльність, вільний від будь-яких зобов’язань, крім тих, що передбачені цим договором.

Договір застави посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано у реєстрі за № 5300. До Державного  реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис щодо обтяження на підставі договору застави майна : транспортер шнековий М-3 у кількості  3 шт., прес шнековий  у кількості 3 шт., належні ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 41).

Згідно з договором оренди приміщення від 1 березня 2007 року (т. 1 а.с. 39), ФОП ОСОБА_1 передав для ФОП ОСОБА_2 в оренду приміщення по АДРЕСА_1 площею 500 кв.м..

Господарським судом Вінницької області винесено рішення у справі №2/73-09 , згідно з яким з ФОП ОСОБА_2 на користь АКБ «Східно - Європейський банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором. На підставі вказаного рішення виданий виконавчий документ, за яким  відкрито виконавче провадження  та проведено опис належного  ФОП ОСОБА_2 майна (т. 2 а.с. 39,40-43).

01.11.2007 року за договором купівлі-продажу обладнання № 5 ПП «Онтаріо» продало, а суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 придбав промислове обладнання, згідно переліку, який є доповненням до даного договору (т. 1 а.с. 20-23).

Згідно додаткової угоди від 23.11.2007 року, сторонами було внесено зміни в п. 2.2. договору купівлі-продажу №5 від 01.11.2007 року в частині строку здійснення  оплати за придбаний товар (т. 2 а.с. 13)

Вказане обладнання було передане ФОП ОСОБА_1 згідно видаткової накладної №2-000067 від 23.11.2007 року та акту прийому –передачі майна  від 23.11.2007 року (т. 2 а.с. 10,12).

Згідно угоди та акту про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПП «Онтаріо», ПП «Астарта-Він» та ФОП ОСОБА_1 від 30.09.2009 року, банківських виписок по особовим рахункам ПП «Онтаріо», позивач провів оплату придбаного товару.

За змістом ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Аналіз змісту договору поставки  обладнання № 303/04 від 05.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Парс-2005», як продавцем та ПП ОСОБА_2, як  покупцем та договору купівлі-продажу обладнання №5 від 01.11.2007 року, укладений між ПП «Онтаріо» та ПП ОСОБА_1 в частині предмету купівлі-продажу дає можливість суду дійти висновку про те, що в жодному з наведених договорів предмети купівлі-продажу не можуть бути віднесені до речей, визначених індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, позивачу слід було надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази у підтвердження належності йому на праві власності саме того обладнання, яке було предметом договору поставки № 303/04 від 05.07.2007 року та предметом застави за договором від 31.08.2007 року, чого позивачем зроблено не було.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів апеляційного суду також приймає до уваги і те, що право власності за договором купівлі-продажу № 5 від 01.11.2007 року у ФОП ОСОБА_1 виникло на підставі п. 3.5. цього ж договору лише 23.11.2007 року, тобто з моменту отримання обладнання за актом прийому передачі.

Разом з тим, на підставі ст. 334 ЦК України ПП ОСОБА_2 набув право власності на майно за договором № 303/04 від 05.07.2007 року з моменту передачі йому обладнання 17.07.2007 року, тобто до набуття позивачем права власності на обладнання за договором № 5 від 01.11.2007 року, до того ж  ОСОБА_2 передав належне йому та наявне в нього майно також в заставу банку за посвідченим нотаріусом договором застави.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, правомірність правочину слід оцінювати на момент його вчинення.

Враховуючи те, що на момент вчинення спірного договору застави позивач не набув право власності на будь-яке майно, в тому числі на майно, що було предметом договору купівлі-продажу № 5 від 01.11.2007 року, приймаючи до уваги те, що спірне обладнання не має індивідуально визначених ознак й позивач не довів суду належність саме йому на праві власності майна, що значиться в додатку № 1 до договору застави, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про недоведеність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, у зв’язку з чим правомірно відмовлено в задоволення позову про визнання права власності на майно, визнання недійсним договору застави, звільнення майна з-під арешту.

У частині припинення приватного обтяження  застави майна колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України така позовна вимога не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки на підставі ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади, як суб’єкт владних управлінських функцій, якому законодавчо делеговані владні повноваження у сфері суспільних відносин, пов’язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації обтяжень рухомого майна. Отже, на такі правовідносини розповсюджується юрисдикція адміністративних, а не господарських судів, оскільки предмет спору не охоплюється ст. 12 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи та дав таким обставинам правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

                                                             ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 20.09.2010 року у справі № 6/245-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.