Судове рішення #14761294

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2011 р.                                                           Справа № 14/21/1752  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Тимошенко О.М. ,
 
судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача - представник ОСОБА_1 дов.б/н., від 06.07.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватної Фірми "Спільна справа" на рішення господарського суду  Хмельницької області від 10.01.11 р. у справі № 14/21/1752  ( суддя  Гладюк Ю. В. )

за позовом Приватна Фірма "Спільна справа"

до:  Підприємця ОСОБА_2

про повернення майна та стягнення штрафу та пені в сумі 57 580 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2011 року у справі № 14/21/1752 позов задоволено частково.

          Зобов'язано  приватного  підприємця  ОСОБА_2  (ід. Номер  НОМЕР_1) повернути приватній фірмі "Спільна справа" (Код ЄДРПОУ 23828931) майно: КЕГ 50 л (Інтербрю) 250 у кількості 2 шт. вартістю 500 грн. за одиницю; КЕГ 50 л (Кубок) 400 у кількості 6 шт. вартістю 400 грн. за одиницю; КЕГ 50 л. (ВВН) 650 "Львівське" вартістю 650 грн. В решті позову відмовлено.

          Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1, с.Лісоводи, Городоцького району, Хмельницької області, 32046) на користь приватної фірми „Спільна справа" (код ЄДРПОУ 23828931, вул.. Курчатова, 19, м. Хмельницький, 29000) - 34, 56 грн. державного мита та 14.16 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

          Позивач приватна фірма "Спільна справа" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його змінити. Стягнути з відповідача 710 грн. штрафу та 53320 грн. 50 коп. пені. В решті залишити без змін.

          Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним.

          Господарським судом Хмельницької обл. було прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ПФ «Спільна справа», зобов'язано відповідача повернути позивачу майно КЕГ 50 л (Інтербрю) 250 у кількості 2 шт. на загальну суму 500 грн., КЕГ 50 л (Кубок) 400 у кількості 6 шт. вартістю 400 грн., КЕГ 50 л (ВВН) 650 «Львівське»вартістю 650 грн., в решті позову відмовлено.

          З рішенням суду не погоджується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки, вважає, що воно винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, в ньому відсутня правова оцінка наданих позивачем доказів, відсутні встановлені юридичні факти, а також рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

          Як випливає із рішення, суд не застосував передбачених договором пені та штрафу, з огляду на те, що договір, як вказав суд, є неукладеним, оскільки у тексті договору не погоджено умову про предмет та ціну.

          Так, згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Ст. 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Як випливає із ст. 205 ЦК України формами правочину є усна та письмова.

          П. 3.1.договору поставки №216/2006 від 20 вересня 2006 року визначено, що покупець є ініціатором поставки в кожному окремому випадку, про що він повідомляє постачальника у вигляді замовлення із визначенням кількості, асортименту, місця прийому, умов транспортування, терміну поставки та ціни. Пунктами 3.2., 3.3. визначається порядок погодження заявок.

          У той же час п. 3.4. договору визначає, що прийом товару постачальника покупцем або його уповноваженою особою є узгодженням відповідної заявки на умовах, які визначені у . товаросупровідних документах та цим договором.

          У накладних, які підписані відповідачем, є посилання на текст договору.

          Таким чином, є підставним стверджувати, що у будь-якому разі, на момент підписання накладної сторони досягли згоди щодо відпуску та придбання зазначених у них товарів на умовах, що визначені текстом договору.

          Іншими словами, на момент підписання окремої накладної, сторони, фактично, у письмовій формі, уклали договір про відпуск товарів у них зазначених, зокрема, і про штрафні санкції, порядок застосування яких описаний текстом договору.

          Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

          Поряд з цим, судом першої інстанції не враховано і норми процесуального права.

          Так, згідно з ч. 1 ст. 84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, зокрема, у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом.

          Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          У мотивувальній частині постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року у справі № 17/614/-10 та рішенні господарського суду Хмельницької обл. від 14.07.2010 року, якими ОСОБА_2 було відмовлено у визнанні договору поставки недійсним, йдеться, також і про те, що судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ПФ «Спільна справа»укладено договір поставки.

          Таким чином, висновок суду про те, що вказаний договір поставки є неукладений, спростовується вказаними рішеннями, у яких брали участь ті ж самі сторони.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі позивача.

          Відповідач заперечує доводи апеляційної скарги. Відзиву на апеляційну скаргу не подав.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

          Як вбачається з матеріалів справи 20 вересня 2006 року між приватною фірмою "Спільна справа" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був підписаний договір поставки № 216/2006.

          Згідно п. 1.1 договору (предмет договору) позивач (постачальник) на окремі замовлення відповідача (покупця) постачає, а покупець отримує у власність певні партії товарів, асортимент, якість, кількість та ціни яких визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням розцінок постачальника, що можуть коригуватися за домовленістю сторін.

          Згідно п. 3.9 договору тара мала бути повернута позивачу в справному стані не пізніше 15 днів з моменту поставки. У випадку втрати або знищення тари чи виникнення інших обставин, що унеможливлюють її повернення протягом 7 днів з моменту виникнення зазначених обставин, покупець, за вибором постачальника, повинен на третій день після спливу зазначеного 7-денного строку або відшкодувати вартість тари, або повернути постачальнику подібну тару.

          Як вбачається з матеріалів справи поставка товарів, здійснювалася згідно накладних № ХМС05220 від 14.09.2007 року, № ХМС05868 від 29.10.2007 року, № ХМ00001566 від 31.03.2008 року, № ХМ00002437 від 02.05.2008 року, № ХМС0004248 від 24.06.2008 року. Відповідно до зазначених накладних, відповідач повинен повернути зворотну тару. Однак, повернення зворотної тари покупцем   не   відбулося.

          11 квітня 2009 року на адресу відповідача позивачем надсилалося повідомлення з вимогою повернути майно протягом встановленого у договорі строку, а саме трьох днів. Лист був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.04.2009р.

          Позивач звернувся до суду із позовом та просить зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути йому майно: КЕГ 50 л (Інтербрю) 250 у кількості 2 шт. вартістю 500 грн. за одиницю; КЕГ 50 л (Кубок) 400 у кількості 6 шт. вартістю 400 грн. за одиницю; КЕГ 50 л (ВВН) 650 "Львівське" вартістю 650 грн., а також стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватної Фірми "Спільна справа" грошові кошти у сумі 54030,5 грн., які складається із штрафу у розмірі 710 грн.   та пені у розмірі 53 320,5 грн.

          Відмовляючи в позові про стягнення штрафу та пені, місцевий господарський суд виходив з того, що в пунктах 1.1 та 2 договору відсутні істотні умови такі як предмет та ціна. Суд не прийняв до уваги ту обставину, що у договорі наявне посилання на накладні.

          Задовольняючи позов в частині повернення тари, місцевий господарський суд виходив з того, що накладні містять відмітку про повернення тари. Надіслане позивачем на адресу відповідача повідомлення від 11.04.2009 року суд оцінив як вимогу про повернення тари.

          Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Висновок місцевого господарського суду про те, що договір поставки №216/2006 року від 20 вересня 2006 року є неукладеним, не відповідає фактичним обставинам справи.

          Рішення господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року у справі № 17/614-10 за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 до приватної фірми "Спільна справа" відмовлено в позоі про визнання недійсним договору поставки № 216/2006 від 20 вересня 2006 року.

          Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року вказане рішення залишено без змін.

          Вказаними судовими рішеннями встановлено, що договір поставки є укладеним, виконувався сторонами.

          Поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних.

          Відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          На день прийняття рішення у справі №14/21/1752 набрало чинності рішення у справі №17/614-10 якому не надана належна оцінка. Таким чином, місцевий господарський суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи.

          Отже виходячи з того, що договір поставки укладений, Рівненський апеляційний господарський суд вбачає підстави для часткового задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій.

          Відповідно до п. 3.9 договору тара мала бути повернута позивачу не пізніше 15 днів з моменту поставки.

          П. 4.1 договору встановлює відповідальність за неповернення тари у розмірі трьох відсотків від вартості невиконаного зобов"язання за кожен день прострочки.

          Як вбачається з розрахунку поданого до позовної заяви, позивач нарахував пеню за неповернення тари по кожній накладній.

          А саме:

          Неустойка (пеня) за період прострочення повернення тари (КЕГ 50 л (Інтербрю) 250 у кількості 1 шт. на суму 250 грн., яка отримана згідно накладної № ХМС05220 від 14.09.2007 року),
починаючи з 30.09.2007 року (строк починає діяти через 15 днів з моменту поставки товару) складає 250 грн. (вартість неповернутої тари) х 3% (розмір пені, встановлений договором) х 712 днів (1+31+30+31+366+253= 712 днів - кількість днів прострочення) = 5340 грн.

          Неустойка (пеня) за період прострочення повернення тари (КЕГ 50 л (Інтербрю) 250 у кількості 1 шт. на суму 250 грн., яка отримана згідно накладної № ХМС05868 від 29.10.2007 року),
починаючи з 14.11.2007 року (строк починає діяти через 15 днів з моменту поставки товару) складає 250 грн. (вартість неповернутої тари) х 3% (розмір пені, встановлений договором) х 667 днів (17+31+366+253=667 днів - кількість днів прострочення) = 5002,5 грн.

          Неустойка (пеня) за період прострочення повернення тари (КЕГ 50 л (Кубок) 400 у кількості 6 шт. на загальну суму 2400 грн., які отримані згідно накладної № ХМ00001566 від 31.03.2008 року та накладної № ХМ00002437 від 02.05.2008 року, починаючи з 18.05.2008 року (строк починає діяти через 15 днів з моменту поставки товару) складає 2400 грн. (вартість неповернутої тари) х 3% (розмір пені, встановлений договором) х 481 дні (228+253=481 дні - кількість днів прострочення) = 34 632 грн.

          Неустойка  (пеня)  за  період  прострочення   повернення  тари  (КЕГ  50  л  (ВВН)  650 «Львівське»у кількості 1 шт. на суму 650 грн., яка отримана згідно накладної № ХМС0004248 від 24.06.2008 року), починаючи з 10.07.2008 року складає 650 грн. (вартість неповернутої тари) х 3% (розмір пені, встановлений договором) х 428 днів (22+31+30+31+30+31+253= 428 днів - кількість днів прострочення) = 8346 грн.

          Рівненський апеляційний господарський суд ухвалою від 05 квітня 2011 року зобов"язав позивача надати розрахунок штрафних санкцій (пені) з врахуванням ч.6 ст.232 ГПК України - за перших шість місяців.

          Позивач листом, який надійшов до Рівненського апеляційного суду 21.04.11 року надіслав такий самий розрахунок, що міститься в матеріалах справи. Послався на пункт 6.7 договору в якому сторони пердбачили, що до правовідносин застосовується термін позовної давності не менше трьох років

          Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що така позиція позивача не відповідає чинному законодавству та фактичним обставина справи.

          Відповідно до ч.6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців, коли зобов"язання мало бути виконано. Отже період за який нараховуються штрафні санкції та термін позовної давності різні поняття.

          Тому Рівненський апеляційний господарський суд самостійно здійснив перерахування суми пені за 181 день.

          Відповідно пеня за період прострочення повернення по накладних № ХМСО5220 становить в сумі 1357 грн. 50 коп., по накладній №ХМСО5868 - 1357 грн. 50 коп., по накладній№ ХМСО 0001566- 13032 грн., по накладній № ХМСО004248- 3529 грн. 50 коп. Всього 19276 грн. 50 коп..

          В даному випадку не існує обмеження розміру пені подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки відповідальність за неповернення тари не є відповідальністю за невиконання грошових зобов"язань.

          Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позов в частині стягенення штрафу 710 грн. задоволенню не підлягає. Відповідно до п. 4.1 договору передбачається відповідальність за невиконання обов"язків щодо повернення тари строком як більш  як на три доби у вигляді неустойки у розмірі 20% від вартості поставки.

          Відповідальність може наступити за невиконання зобов"язання. В даному випадку передбачена відповідальність у вигляді штрафу зе несвоєчасне повернення тари, а нараховується від суми поставки, тобто від іншого зобов"язання. Тому п. 4.1 договору не встановлює відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне повернення тари.

          Позов в частині зобов"язання повернення тари підлягає задоволенню. Як вірно вказано місцевим господарським судом позивачем пред"являлась вимога 11.042009 року про повернення тари. Крім того в накладних наявна примітка про повернення тари. В договорі поставки вказано про обов"язок повернення тари.

          Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГПК України зобов"язання повинно бути виконанно належним чином.

          Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А саме від 3550 грн. вартість неповерненої тари, 19276 грн. 50 коп. пені.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної Фірми "Спільна справа" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2011 року по справі №14/21/1752 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2011 року по справі №14/21/1752 змінити. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь позивача приватної фірми „Спільна справа" 19276 грн. 50 коп. пені, 228 грн. 26 коп. витрат по державному миту, 93 грн. 70 коп витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4. Відмовити в стягненні 710 грн. штрафу.

5. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

6. Матеріали справи №14/21/1752 повернути в господарський суд Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.      

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  


Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація