ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 20/430 | 14.08.06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство
«Чотири плюс»
про стягнення 16514,19 грн.
Суддя Палій В.В.
Секретар Молочна Н.С.
Представники:
від позивача Тарабар Ю.А.- предст. (дов. від 05.07.2006р.)
від відповідача не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в сумі 16514,19грн. (13624,03 грн. –основного боргу, 2492,64грн.-пені, 397,52грн.-3% річних), який виник внаслідок невиконання відповідачем зобов’язання за договором №2 про проведення рекламної кампанії від 26.11.2004р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не з’явився, хоча про час слухання справи був повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена у довідці про включення до ЄДРПОУ відповідача:м. Київ, вул. І Кудрі, 20, кв. 7.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
26.11.2004р. між сторонами укладено договір №2 про проведення рекламної кампанії, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання з розміщення реклами (рекламних постерів) замовника на спеціальних конструкціях в місцях згідно адресної програми, яка затверджена у додатках до даного договору, які є його невід’ємною частиною.
Відповідно до п. 3.4.3 договору замовник по закінченню кожного періоду рекламної кампанії, зобов’язується прийняти виконані роботи (послуги) за відповідним актом.
Відповідно до Акту №ОУ-0000892 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.09.2005р., який підписаний сторонами, загальна вартість виконаних робіт (послуг) складає 21624,03грн.
Згідно з п. 4.1 договору замовник здійснює 100% передоплату за кожний період рекламної кампанії відповідно до рахунку-фактури виконавця протягом 2-х банківських днів з моменту його отримання.
Відповідно до додатку №5 до договору №2 від 26.11.2004р. вартість робіт за даним додатком складає 21624,03грн. Замовник здійснює передоплату до 01 липня за весь вказаний період згідно рахунку-фактури виконавця.
Рахунок фактура №СФ-0000322 на суму 21624,03грн. був виставлений відповідачу 04.07.2005р. та встановлено, що він є дійсний до сплати до 04.07.2005р.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Оскільки відповідачем не було здійснено 100% передоплату наданих позивачем послуг, суд приходить до висновку, що сторони своїми діями змінили п. 4.1 договору та відповідно оплата повинна була бути здійснена відповідачем після надання послуг. Оскільки сторонами не було встановлено конкретну дату оплати наданих послуг, позивач, у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою 17.03.2006р. про оплату наданих послуг (що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.03.2006р.). Таким чином, відповідач повинен був оплатити отримані послуги протягом 7 днів від дня пред’явлення вимоги, а саме, до 24.03.2006р. проте, відповідач вартість послуг не оплатив.
Станом на час пред’явлення позивачем позову до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 13624,03грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13624,03грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно застосування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язання, а саме пені у розмірі 2492,64грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. (ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи п. 6.2.2 Договору та з урахуванням вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України суд задовольняє зазначену вимогу позивача частково у сумі 654,70грн. (з 24.03.2006р. по 25.06.2006р.).
Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стягнення 3 % річних у сумі 105,26грн. за уточненим розрахунком суду є обґрунтованим (з 24.03.2006р. по 25.06.2006р.).
Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими у переважній частині та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири плюс»(м. Київ, вул. І. Кудрі, 20, кв. 7, п/р 26006598 в АБ Укргазбанк м. Київ, МФО 320478, п/р 26006012826529 в ВАТ Державний експортно - імпортний банк України м. Київ, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор»(м. Київ, вул. Тургенівська, 80-А, п/р 260006836 ВАТ «Родовід Банк» м. Київ, МФО 321712), а у випадку відсутності коштів-з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, під час виконання судового рішення, 13624,03грн.-основного боргу, 654,70грн.-пені, 105,26грн.-3% річних, 143,84 грн. - державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя В.В. Палій