У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Жайворонок Т.Є.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником – ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Сакської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи: Сакський міський відділ земельних ресурсів, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про захист порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат
в с т а н о в и л а :
У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, яку у 2002 році було огороджено забором з металевої сітки згідно встановлених границь і межових знаків. У травні 2007 року ОСОБА_6 й ОСОБА_7 без її відома самовільно здійснено забудову суміжної земельної ділянки № 12 за вказаною вище адресою, у зв’язку з чим розібрано частину кам’яної огорожі на межі вказаних вище земельних ділянок, знищено межові знаки й захвачено частину її земельної ділянки, площею 0,0060 га, на якій вони збудували паркан і гараж. Незважаючи на це, рішенням Сакської міської ради від 17 червня 2008 року № 51/11 було затверджено технічну документацію на земельну ділянку № 12, площею 600 кв.м, яка в неї захоплена за вказаною вище адресою та прийнято рішення про передачу її у власність ОСОБА_7
У зв’язку з цим вона просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, зобов’язати ОСОБА_6 й ОСОБА_7 перенести огорожу згідно встановлених межових знаків, визначених державним актом та технічною документацією; стягнути: з ОСОБА_6 й ОСОБА_7 7 523 грн. матеріальної шкоди, понесені нею судові витрати, та 5 тис. грн. завданої моральної шкоди; а у позові до ОСОБА_7 й Сакської міської ради Автономної Республіки Крим - просила визнати вказане вище рішення міської ради протиправним і його скасувати.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_7 перенести самочинно збудовану кам’яну огорожу на суміжну границю земельних ділянок № 10 і № 12 п вул. Степній у м. Саки Автономної Республіки Крим згідно встановлених межових знаків і границь, визначених у державному акті на право власності на земельну ділянку І-КМ № 060840, виданого 13 листопада 2001 року на ім’я ОСОБА_4, і збудований гараж - на відстань 1 м від указаної земельної ділянки, за власний кошт. Стягнуто з ОСОБА_6. й ОСОБА_7 на користь позивачки у солідарному порядку: 7 523 грн. матеріальної шкоди та 1 тис. грн. моральної шкоди; та у дольовому порядку – 1 173 грн. 20 коп. витрат, понесених на оплату проведення судових експертиз, 3 950 грн. витрат, понесених на отримання правової допомоги, 77 грн. 20 коп. сплаченого нею судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Визнано незаконним і скасовано рішення сесії Сакської міської ради Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року № 51/11 про затвердження технічної документації на земельну ділянку й передачу її у власність ОСОБА_7, площею 600 кв.м., № 12 за вказаною вище адресою. У решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 25 травня 2010 року виправлено арифметичну помилку у сумі 5 230 грн. 40 коп. й указано, що ця сума підлягає стягненню у рівних частках з ОСОБА_6 й ОСОБА_7
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року рішення місцевого суду у часині визнання незаконним і скасування рішення Сакської міської ради Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року № 51/11 скасовано, та в цій частині провадження у справі закрито. Рішення місцевого суду у частині зобов’язання ОСОБА_7 за власний кошт перенести самочинно збудовані кам'яну огорожу й гараж, стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 7 523 грн. матеріальної та 1 тис. грн. моральної шкоди - скасовано, та в цій частині у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення 77 грн. 20 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 173 грн. 20 коп. витрат на отримання правової допомоги – скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 тис. грн. витрат, понесених на отримання правової допомоги. У решті позову відмовлено. Додаткове рішення суду першої інстанції скасовано. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в особі представника – ОСОБА_5, просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги були предметом дослідження як суду першої інстанції, так і апеляційного суду. Наданим сторонами доказам судами дана належна правова оцінка згідно вимог ст. 212 ЦПК України, а згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права не допустили.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником – ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
М.І. Балюк
Т.Є. Жайворонок