донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.04.2011 р. справа №18/226пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Зубченко І.В.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: не з’явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ремікс” м. Краснодон Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2011р. (повний текст від 14.03.2011р.) у справі №18/226пн (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради м. Краснодон Луганської області
до Приватного підприємства “Ремікс” м. Краснодон Луганської області
про звільнення безпідставного займаного приміщення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради м. Краснодон Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Ремікс” м. Краснодон Луганської області, про зобов’язання відповідача звільнити на користь позивача нежитлове приміщення №2 площею 313,6кв.м., яке розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.03.2011р. позов задоволено, зобов’язано Приватне підприємство “Ремікс” м. Краснодон Луганської області звільнити на користь Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради м. Краснодон Луганської області нежитлове приміщення №2 площею 313,6кв.м., яке розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6.
Свій висновок щодо задоволення позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на порушення відповідачем умов договору та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки строк дії договору оренди скінчився, про що відповідача було повідомлено, проте відповідач відмовився повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом було порушено ст. 22 ГПК України, оскільки ухвала від 01.03.2011р. про відкладення розгляду справи на 09.03.2011р. була отримана підприємством несвоєчасно, у зв’язку з чим відповідач не зміг направити свого представника для участі у судовому засіданні.
Крім того, скаржник зауважує, що текст оскаржуваного рішення містить неточності, а саме - зазначення відсутності відзиву відповідача на позовну заяву, який насправді є в матеріалах справи. Також, заявник звертає увагу апеляційного господарського суду на невідповідність відомостей у вступній та мотивувальній частині оскаржуваного рішення, оскільки у вступній його частині зазначено, що представник відповідача не з’явився у судове засідання, а в мотивувальній частині господарський суд відмітив, що вислухав представників сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Скаржник не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, проте направив на адресу апеляційного господарського суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що на підприємстві відсутня посада юриста, а директор на даний час перебуває на лікарняному. Судова колегія відмовляє заявнику у задоволенні вказаного клопотання, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов’язковою, у зв’язку з чим вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2005р. між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради м. Краснодон Луганської області (орендодавець) та Приватним підприємством “Ремікс” м. Краснодон Луганської області (орендар) було укладено договір №90 оренди комунального майна, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв за актом приймання-передачі у строкове платне користування нежитлове майно –частину окремо стоячої будівлі готелю “Україна”, яке є власністю територіальної громади міста Краснодону, площею 296,5кв. м, що розташоване за адресою: місто Краснодон, пл. Леніна, 6, на І поверсі. Майно передавалось в оренду з метою ефективного використання під розміщення кафе.
Пунктом 11.1 сторони узгодили, що даний договір укладено строком на 11 місяців: з 01.12.2005р. по 01.11.2006р. включно.
Згідно п. 11.6 договору, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його дії впродовж одного місяця договір вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах, які були передбачені цим договором.
Так, дія договору була автоматично пролонгована з 02.11.2006р. по 02.10.2007р. (включно), з 03.10.2007р. по 03.09.2008р.(включно) та з 04.09.2008р. по 04.08.2009р. (включно).
Крім того, додатковою угодою від 12.05.2008р. сторони внесли зміни до п.1.1 договору, змінивши площу орендованого майна з 296,5кв. м. на 313,6кв.м., та, відповідно, розмір орендної плати (п. 3.1 договору).
Відповідно до п.11.8 договору, його дія припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об’єкту оренди орендарем (за участю орендаря); загибелі об’єкту оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 25.06.2009р. №966/10 позивач повідомив відповідача про свій намір припинити орендні правовідносини за вказаним договором після 04.08.2009р. у зв’язку із закінченням строку дії договору, що стало підставою звернення відповідача до господарського суду Луганської області з позовом про внесення змін до зазначеного договору оренди комунального майна шляхом викладення п.11.1 в наступній редакції: “Договір діє з 01.08.2009р. по 31.12.2010р.”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.2009р. у справі №10/37пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.09.2009р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Проте, Вищий господарський суд скасував вказані судові акти та направив справу на новий розгляд.
В результаті нового розгляду справи рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.2010р. у справі №10/37пд(8/155пд) позовні вимоги були знову задоволені, проте постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010р.) зазначене рішення скасоване та в позові відмовлено.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що термін дії договору оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. скінчився 04.08.2009р.
Листами від 29.06.2010р. №704/10 та від 13.08.2010р. №843/10 позивач, посилаючись на відмову Луганського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у задоволенні позовних вимог про внесення змін стосовно терміну дії договору, повідомляв відповідача про припинення договору оренди та просив повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.
Вказані листи отримані відповідачем 01.07.2010р. та 17.08.2010р. відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Проте, листом №136 від 20.08.2010р. відповідач відмовився звільнити орендоване приміщення, пославшись на неотримання ним постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2010р., що зумовило звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Судова колегія вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та нормою ч. 4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Матеріалами справи підтверджується, що позивач листами від 29.06.2010р. №704/10 та від 13.08.2010р. №843/10 повідомляв Приватне підприємство “Ремікс” про закінчення строку договору, у зв’язку з чим пропонував відповідачу повернути приміщення по акту приймання-передачі.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про орендну державного та комунального майна” також передбачено, що у разі, зокрема, закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Водночас, виставлення позивачем рахунків для оплати орендних платежів за користування майном, які були оплачені відповідачем, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди №90 від 01.12.2005р., оскільки відповідач сплачував кошти за фактичне користування спірним приміщенням, яке не було повернуто позивачу. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди №90 від 01.12.2005р. комунального майна припинив свою дію 04.08.2009р. у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено, у зв’язку з чим спірне майно підлягає поверненню позивачу за актом приймання-передачі.
Між тим, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про відкладення розгляду справи з 01.03.2011р. на 09.03.2011р., не може бути прийнято судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
Згідно канцелярського штампу про відправлення кореспонденції, ухвала господарського суду Луганської області від 01.03.2011р. у справі №18/226пн була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 04.03.2011р., тобто у межах строків, передбачених ст. 87 ГПК України. Таким чином, отримання відповідачем зазначеної ухвали із запізненням не можна розцінювати як порушення господарським судом Луганської області приписів ст. 22 ГПК України.
Крім того, посилання заявника на описки в тексті рішення стосовно відсутності відзиву відповідача на позовну заяву та слухання судом пояснень представників сторін за відсутності відповідача у судовому засіданні судова колегія до уваги не приймає, оскільки згідно ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Незважаючи на вказані недоліки, висновок господарського суду Луганської області щодо задоволення позовних вимог є вірним, а допущені описки підлягають виправленню в порядку ст. 89 ГПК України.
У зв’язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2011р. у справі №18/226пн відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2011р. (повний текст від 14.03.2011р.) у справі №18/226пн залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ремікс” м. Краснодон Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2011р. (повний текст від 14.03.2011р.) у справі №18/226пн –залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
І.В. Зубченко
Надруковано примірників-5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачам
1-господарському суду
1-ДАГС