донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.04.2011 р. справа №16/92/10-22/5/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Зубченко І.В.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Скуратов Д.В. по дов.;
від відповідача: Михайленко Т.І. –директор; ОСОБА_1 по дов.
від третьої особи: не з’явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. (повний текст від 14.03.2011р.) у справі №16/92/10-22/5/11 (суддя Ярешко О.В.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий лад»м. Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»м. Запоріжжя
про стягнення 34095,15грн., виселення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий лад»м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»м. Запоріжжя, про стягнення з відповідача неустойки в сумі 10692,99грн., виселення відповідача з державного нерухомого майна –вбудованих у перший поверх будівлі цеху обміну пошти літ.А-3 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна. 6-б на підставі акту приймання-передачі, та зобов’язання відповідача повернути його балансоутримувачу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.07.2010р. (залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.09.2010р.) у справі №16/92/10 в позові відмовлено.
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. вищевказані судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ході нового розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив місцевий господарський суд, крім іншого, стягнути з відповідача неустойку в сумі 34095,15грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області 09.03.2011р. в позові відмовлено повністю.
Свій висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що в порушення умов договору та закону листи про припинення договору оренди та необхідність повернення орендованого майна було направлено позивачем не протягом одного місяця після закінчення його терміну, а 30.11.2009р. та 04.02.2010р. Крім того, в матеріалах справи наявні докази надання згоди балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти орендованим майном, на продовження договору оренди за умови зменшення орендованої площі, орендар сплачував орендну плату за період з грудня 2009 р. по січень 2011р, яка приймалася позивачем без зауважень, у зв’язку з чим господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для примусового виселення відповідача з орендованого ним приміщення та зобов’язання його повернути орендоване майно позивачу, оскільки договір оренди №2196/д від 28.12.2006р. не припинився.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом невірно встановлено ту обставину, що позивачем не було дотримано порядку заявлення про припинення договору оренди, крім того, не враховано такого факту, що на момент припинення дії договору згоди органу, уповноваженого управляти майном балансоутримучаса, не було, вона була надана вже після припинення строку дії договору та направлення повідомлення про припинення договірних відносин. До того ж, на думку скаржника, судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки нею регулюється порядок укладення договору оренди, а не його продовження.
Представники відповідача у судовому засіданні 27.04.2011р. проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, Запорізька дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що вважає рішення господарського суду винесеним із дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим воно не підлягає скасуванню.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Лад»(відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна,що знаходиться на балансі державного підприємства «Запорізька дирекція Українського державного підприємства «Укрпошта», №2196/д.
За умовами даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме вбудовані в перший поверх будівлі цеху обміну пошти Літ.А-3 нежитлові приміщення: торгову залу №98-93,7 кв.м, склад №99 –8,1 кв.м, склад №100 –5, 9 кв.м, кімнату №101 –36, 1 кв.м, коридор №104 –7,3 кв.м, тамбур №105 –1,9 кв.м, тамбур №106 –1,9 кв.м, коридор №107 -3,9 кв.м, коридор №108 –5,5 кв.м, загальною площею по внутрішньому обміру 164, 3 кв.м.; а також вбудовані в цокольний поверх будівлі цеху обміну пошти Літ.А-3 нежитлові приміщення магазин №21 –55, 9 кв.м, тамбур №22-2,7 кв.м., коридор №23 –8,1 кв.м, склад №24 –31,9 кв.м, загальною площею по внутрішньому обміру 98,6 кв.м., розташоване за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 6-б.
Пунктом 10.1 сторони узгодили, що даний договір укладено з 28.12.2006р. по 28.12.2009р.
Згідно п. 10.6 договору, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Відповідно до п.10.5 договору, його дія припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі (знищення) орендованого майна; ліквідації суб’єкта господарювання (орендаря); за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2009р. Міністерство транспорту та зв’язку України (орган, уповноважений управляти майном) надіслав лист до Регіонального відділення ФДМУ України по Запорізькій області №10123/16/10-09, яким інформував його про неможливість продовження з відповідачем договору у зв’язку з необхідністю використання балансоутримувачем нерухомого майна для власних виробничих потреб –з метою розміщення відділення поштового зв’язку Мінтрансзв’язку.
16.09.2009р. Запорізька дирекція УДППЗ «Укрпошта»листом № 06-582 повідомила позивача про те, що договір не буде продовжуватися після його закінчення з зв’язку з необхідністю використання приміщень будівлі ПЗП у технологічному процесі ЦПЗ-1 –Поштамт ЗД УДППЗ «Укрпошта», у зв’язку з чим позивач листом від 28.10.2009р. повідомив орендаря, ТОВ «Новий лад», про припинення терміну його дії та відмову в продовженні договору.
Також позивач надсилав відповідачу листи про припинення договору оренди та необхідність повернення орендованого майна 30.11.2009р. та 04.02.2010р. Вказані листи надсилалися за місцезнаходженням відповідача: 69002, м. Запоріжжя, вул.Глісерна, буд. 21., проте вони не були отримані відповідачем. Дана адреса була погоджена позивачем та відповідачем як юридична адреса орендаря при укладенні договору оренди №2196/д від 28.12.2006р., договорі про зміни №1 від 29.01.2007р. до договору оренди №2196/д, договорі про зміни №2 від 11.05.2007р. до договору оренди №2196/д. Вказана адреса була підтверджена як адреса місцезнаходження самим відповідачем відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач вчинив необхідні дії для надіслання листів за належною адресою відповідача, тож неотримання вказаних листів відповідачем сталося з провини останнього.
Між тим, в грудні 2009р., до закінчення договору оренди, обставини потреб балансоутримувача змінилися, та листом від 07.12.2009р. № 03-2410 Запорізька дирекція УДППЗ «Укрпошта»повідомила позивача про те, що в процесі уточнення необхідної площі було з’ясовано, що усі заявлені раніше приміщення не будуть задіяні у виробничому процесі Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта». Так, 28.12.2009р. листом №35-319 Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта»повідомило Запорізьку дирекцію про те, що не заперечує проти продовження договору оренди нежитлових приміщень з урахуванням зменшення площ, у зв’язку з чим 05.01.2010р. балансоутримувач спірного майна - Запорізька дирекція УДППЗ «Укрпошта»повідомила позивача про згоду на продовження договору оренди з відповідачем за умови зменшення орендованих площ до 161,5кв.м. терміном на 11 місяців.
В матеріалах справи міститься копія листа позивача від 04.02.2010р., яким позивач просить Міністерство транспорту та зв’язку про надання висновку щодо можливості продовження терміну дії договору оренди, а Міністерство, на відповідне звернення позивача, листом від 15.04.2010р. не заперечило проти продовження договору оренди на 2 роки 11 місяців. Проте така згода була отримана позивачем вже після закінчення строку договору оренди та направлення відповідних повідомлень про його припинення.
З огляду на викладене, у зв’язку зі спливом строку дії договору оренди, проте неповерненням відповідачем орендованого майна, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та нормою ч. 4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Матеріалами справи підтверджується, що позивач листами від 28.10.09р., від 30.11.09р. та від 04.02.2010р. повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий лад» про закінчення строку договору та відсутність згоди органу, уповноваженого управляти майном, на його продовження, у зв’язку з чим пропонувалось відповідачу повернути приміщення по акту приймання-передачі.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про орендну державного та комунального майна” також передбачено, що у разі, зокрема, закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Водночас, виставлення позивачем рахунків для оплати орендних платежів за користування майном, які були оплачені відповідачем, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди №2196/д. від 28.12.2006р., оскільки відповідач сплачував кошти за фактичне користування спірним приміщенням, яке не було повернуто позивачу. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.
Таким чином, судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір оренди №2196/д від 28.12.2006р. не припинився, у зв’язку з чим у відповідача не виникло обов’язку повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.
Крім того, п. 9.3 договору сторони узгодили, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно балансоутримувачу у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Заявою від 04.02.2010р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги про стягнення неустойки. В даній заяві позивач зазначив, що за період з 29.12.2009р. по 07.04.2010р. відповідачем сплачено неустойку в повному обсязі. Проте, з 08.04.2010р. по 25.01.2011р. донарахована неустойка в сумі 40 258,03грн. була сплачена відповідачем лише частково в сумі 6 162,88грн., в результаті чого заборгованість відповідача складає 34 095,15грн.
Згідно ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи наведене та невиконання відповідачем свого обов’язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, судова колегія вважає уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, судова колегія вважає його арифметично вірним, у зв’язку з чим стягує з відповідача неустойку в сумі 34 095,15грн.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
Судові витрати за подання первісного позову та апеляційної скарги в порядку ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. (повний текст від 14.03.2011р.) у справі №16/92/10-22/5/11 –задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. (повний текст від 14.03.2011р.) у справі №16/92/10-22/5/11 скасувати.
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з урахуванням уточнення задовольнити.
Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий лад»м. Запоріжжя з державного нерухомого майна, а саме вбудованих в перший поверх будівлі цеху обміну пошти Літ.А-3 нежитлових приміщень: торгова зала №98-93,7 кв.м, склад №99 –8,1 кв.м, склад №100 –5, 9 кв.м, кімната №101 –36, 1 кв.м, коридор №104 –7,3 кв.м, тамбур №105 –1,9 кв.м, тамбур №106 –1,9 кв.м, коридор №107 -3,9 кв.м, коридор №108 –5,5 кв.м, загальною площею по внутрішньому обміру 164, 3 кв.м.; а також вбудованих в цокольний поверх будівлі цеху обміну пошти Літ.А-3 нежитлових приміщень магазину №21 –55, 9 кв.м, тамбур №22-2,7 кв.м., коридор №23 –8,1 кв.м, склад №24 –31,9 кв.м, загальною площею по внутрішньому обміру 98,6 кв.м., розташованого за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 6-б на підставі акту приймання-передачі та зобов’язати повернути вказане майно балансоутримувачу –Запорізькій дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»м. Запоріжжя.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий лад»м. Запоріжжя на користь державного бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя 34 095,15грн. неустойки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий лад»м. Запоріжжя на користь державного бюджету України 638,93грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
І.В. Зубченко
Надруковано примірників-7
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачу
1-третій особі
1-господарському суду
1-ДАГС