У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

  12 квітня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

   Кафідової О.В.,  Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, яка також дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Адміністрації Державної служби спеціального зв»язку та захисту інформації України, управління Державної служби спеціального зв»язку та захисту інформації України у м. Ялта АРК, Державного Казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, зобов»язання вчинити певні дії, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою  ОСОБА_4, яка також дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 року,-

                                            в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 року, позовні вимоги ОСОБА_4, яка також дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишені без задоволення.

У касаційній скарзі  заявники просять  скасувати заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та  апеляційної інстанцій норм матеріального права.  

Вивчивши матеріали цивільної справи № 4-2958/10, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга  підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та  залишення без змін заочного рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2010 року та ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального  права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.      

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

           Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

            Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка також дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.

Заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 року -  залишити без змін.  

 Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Кафідова О.В.

Попович О.В.

Штелик С.П.