У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Єленіної Ж.М., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5
Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,
- за ч. 1 ст. 176 КК України до штрафу у розмірі три тисячі чотириста гривень з конфіскацією та знищенням усіх примірників аудіовізуальної продукції;
- за ч. 1 ст. 203-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до штрафу у розмірі п’ять тисяч гривень з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі п’ять тисяч гривень з конфіскацією та знищенням 219 дисків для лазерних систем.
За ч. 1 ст. 216 КК України ОСОБА_5 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави 450 гривень 72 копійки судових витрат за проведення експертизи.
Заявлені цивільні позови залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2010 року зазначений вирок залишено без зміни.
Як визнав суд, ОСОБА_5, в м. Яремче незаконно зберігала, переміщала та реалізовувала диски для лазерних систем у значних розмірах і незаконно розповсюджувала твори мистецтва на носіях інформації DVD дисках, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі за таких обставин. ОСОБА_5 будучи приватним підприємцем, у 2009 році придбала у невстановлених досудовим слідством осіб на Калинівському ринку в м. Чернівці 134 контрафактних компакт-дисків формату DVD із записами творів мистецтва та 85 компакт-дисків формату MP3 із записами музики. Вказані диски підсудна перевезла в м. Яремче, зберігала їх і реалізувала на території торгового ринку у приміщенні торгового центру. Загальна вартість неліцензійної аудіовізуальної продукції складає суму 12 535 гривень. У порушення вимог ст. 3, п. 4 ст. 8 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм, баз даних”, ст. 15 ч. 1 п. а, б, ч. 3 п. 1, п. 8, ст. ст. 31-33, ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, ОСОБА_5, не володіючи авторським правом, без дозволу осіб, які мають авторське право та володіють суміжними правами на території України, не маючи державних прокатних посвідчень на право розповсюдження фільмів, незаконно розповсюджувала шляхом роздрібної торгівлі твори мистецтва на носіях інформації компакт-дисках формату DVD та MP3, які є дисками для лазерних систем зчитування. У результаті цього ОСОБА_5 порушила авторські права, якими на території України володіють ТзОВ “Відеосервіс Україна”, ТзОВ “Геміні” та ТзОВ “Інтер-Фільм”.
Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 216 КК України, суд вказав, що у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження її вина у вчиненні цього злочину. При цьому суд зазначив, що ст. 1 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм, баз даних” дає визначення, що контрольна марка є самоклеючим знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист. А з показань ОСОБА_5 убачається, що вона голографічні захисні елементи, які були наклеєні на обкладинках дисків для лазерних систем зчитування не виготовляла, не підроблювала, а під час їх продажу не знала, що контрольна марка не відповідає дійсності. Такі показання ОСОБА_5 дослідженими судом доказами не спростовано. Докази наявності у неї прямого умислу на використання голографічного захисного елемента «Контрольна марка 2» не відповідає зразку та технічному завданню на розробку та виготовлення голографічного елемента «Контрольна марка2», встановленого чинним законодавством, у справі відсутні. Тому, прийшов висновку про відсутність в діях підсудної складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 216 КК України.
У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд без наведення належних мотивів виправдав ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 216 КК України, оскільки досудовим слідством і в суді встановлені докази вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який її обвинувачено. Вказує, що суд у порушення вимог ст. 334 КПК України при виправданні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 216 КК України, не виклав формулювання пред’явленого їй обвинувачення, а також доказів які його спростовують. Неправильне застосування кримінального закону виразилось у призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що стало наслідком м’якого покарання. Апеляційний суд переглядаючи справу, не виправив помилки суду першої інстанції і в порушення вимог ст. 377 КПК України не зазначив підстав, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою, у якій зазначались доводи щодо істотних порушень кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженої внаслідок м’якості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 203-1 КК України, у касаційній скарзі не оскаржуються.
Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 216 КК України за кваліфікуючими ознаками незаконного використання голографічних захисних елементів, суд навів підстави для її виправдання, зазначивши при цьому, у чому їй пред’явлено обвинувачення.
Крім того, доводи касаційної скарги аналогічного змісту, перевірялись апеляційним судом й підставно визнані необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи, про що в ухвалі апеляційного суду наведені відповідні мотиви такого рішення.
Відповідно до вимог ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винуватість підсудного у вчиненні злочину доведена.
За таких обставин судові рішенні у цій частині є правильними.
Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України в достатній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу винної, яка раніше не судима, позитивно характеризується, обставини, які пом’якшують покарання, а саме: щире каяття та сприяння у розкритті злочину. Крім того, сам прокурор, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, просив призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 203-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України (т. 2 а. с. 116). Тому, з урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК України.
Процесуальних порушень закону, які б ставили під сумнів правильність постановлених судових рішень, у матеріалах справи не виявлено.
Підстав для скасування чи зміни судових рішень, з мотивів викладених у касаційній скарзі прокурора, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
С у д д і:
Шилова Т.С. Єленіна Ж.М. Шибко Л.В.