ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-2916/10/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 01.11.2010 року звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 року по 01.01.2010 року та виплачувати її в подальшому.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.11.2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці зробити перерахунок з 01.05.2010 року підвищення пенсії ОСОБА_3 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з даною постановою суду, Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.11.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на законодавчу неврегульованість порядку виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду І інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.
Заглухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв'язку з чим на нього поширюється дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає, що позивачу повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений т. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щорічної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 01.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 01.11.2010 року.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" визначено, що розмір мінімальної пенсії у 2010 році становив: з 01.01.2010 року - 695,00 грн., з 01.04.2010 року - 706,00 грн., з 01.07.2010 року - 709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, –залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 листопада 2010 року, –без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді /підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
/підпис/ Залімський Ігор Геннадійович
Копія вірна:
Секретар: