Справа №1-1 за 2011 р.

ВИРОК

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     копія

25 лютого 2011 р. Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Потоцького В.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

з участю прокурора Кравченка В.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, був засуджений 09 липня 2007 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст.ст. 75; 76 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, покарання відбув повністю, має погашену судимість,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 10 серпня 2006 року близько 5-ї години, керуючи за дорученням на право керування, автомобілем марки ДЕО Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, що належить ОСОБА_3, рухаючись по 33 км автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ, поблизу с. Єрківці Переяслав-Хмельницького району, Київської області, в напрямку м. Бориспіль, будучи неуважним до навколишньої дорожньої обстановки, під час зустрічного роз'їзду з автомобілем марки Рено-11 д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, допустив порушення вимог п.п. 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, не вів свій автомобіль як можна ближче до правого краю проїзної частини, не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на смугу руху вищевказаного автомобіля Рено-11, з яким допустив дотикове зіткнення. В результаті ДТП водій автомобіля Рено-11, д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження в вигляді двобічного перелому кісток тазу та 3-5 ребер зліва, які супроводжувались тяжким травматичним шоком і які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 11.2, 12.1 ПДР України перебуває в прямому причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Підсудний ОСОБА_2 на досудовому слідстві свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, не визнав, та пояснив, що він має посвідчення водія категорії «В», яке отримав 6 серпня 2002 року. Познайомився з ОСОБА_3, який має власний автомобіль марки ДЕО Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, і на його прохання за дорученням возив його дружину. 9 серпня 2006 року його попросила знайома на ім’я Тетяна, щоб він звозив її в м. Переяслав-Хмельницький до бабусі. Погодився і близько 1-ї години ночі разом з Тетяною виїхав з м. Київ. Автомобіль був в технічно справному стані, освітлювальні прилади працювали, гальмівна та рульова система була справною. Близько 2-ї години приїхав у м. Переяслав-Хмельницький. А близько 5-ї години виїхав з м. Переяслав-Хмельницький в напрямку м. Київ. В цей час була темна пора доби, дорожнє покриття було асфальтоване сухе, видимість в напрямку руху була хорошою, рухався з швидкістю близько 70-80 км за годину із ввімкненою 5 передачею, в автомобілі горіло ближнє світло фар. В районі 33 км автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ побачив, що назустріч йому їде вантажний автомобіль, з яким розминувся, а позаду нього їхав легковий автомобіль, який виїхав на його смугу руху десь за 10-15 метрів. Не зрозумів чому автомобіль виїхав на його смугу руху і не встиг застосувати гальмування, як між їх автомобілями відбувся контакт його автомобіль розкрутило і я по напрямку свого руху з’їхав на праве узбіччя. Коли вийшов з автомобіля то автомобіль марки Рено лежав перевернутий в салоні був водій та повний автомобіль завантажений ковбасними виробами. Проїжджаючі люди викликали швидку, з водіями які проїздили перевернули автомобіль та від'єднали акумулятор. Особисто тілесних ушкоджень не отримав в мене був тільки синяк від ременя безпеки, пасажирка його автомобіля також не отримала тілесні ушкодження та в медичні заклади не зверталась. Водія автомобіля Рено забрала швидка допомога. Вважає що причиною ДТП стало те, що водій автомобіля Рено заснув та виїхав на його смугу руху. В судовому засіданні підсудний свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. У своїх показах він підтвердив подію, обставини на наслідки вчиненого ним злочину.

Крім визнання підсудним своєї вини, винність ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що він має власний автомобіль марки Рено 11, д.н.з. НОМЕР_4, має посвідчення водія категорій «В» і «С», водійський стаж - з 1987 року. За час водійського стажу в нього ніколи не було ДТП, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не притягувався. Ранком 10 серпня 2006 року близько 4-ї години виїхав з м. Києва з товарознавцем, яку завіз в с. Рогозів, де він завантажився ковбасними виробами, а жінка залишилась в с. Рогозів. Технічний стан автомобіля був хороший, гальмівна та рульова система справні, освітлювальні прилади працювали. Коли він виїхав з с. Рогозів в напрямку м. Черкас вже майже світло було, суха погода, видимість в напрямку його руху була хорошою, самопочуття було добре, він не був втомлений, спиртного та лікарських препаратів не вживав. Проїжджаючи с. Єрківці попереду нього та позаду в попутному напрямку транспортних засобів не було. Він погано пам’ятає як відбулась аварія, єдине що пам’ятає, що з зустрічної смуги руху раптово на його смугу виїхав якийсь автомобіль відбувся удар та він втратив свідомість, прийшов до свідомості тільки в м. Києві в клінічній лікарні №17. Деталі аварії не пам’ятає. Після отримання тілесних ушкоджень перебував на лікуванні в реанімаційному відділенні в м. Переяслав-Хмельницький, потім його перевели в Боярську ЦРЛ в реанімаційне відділення, а з 23 серпня 2006 року перебував на лікуванні в 17-й лікарні політравми до 10 жовтня 2006 року, а з 10 жовтня 2006 року він знаходився на амбулаторному лікуванні до даного часу він амбулаторно лікується. Під час ДТП отримав закриту черепно-мозкову травму, переламано ребра, перелом кісток тазу. Він як водій вважає, що водій автомобіля Део Ланос виїхав на його смугу руху будучи неуважним до навколишньої дорожньої обстановки, в його діях немає порушень правил дорожнього руху, швидкість руху його автомобіля не перевищувала 70 км за годину практично він швидше їхати не мав змоги так як автомобіль був завантажений. Хочу доповнити в нього в автомобілі пасажирів не було вага вантажу становила близько 300 кг ковбасних виробів.

Показами свідка ОСОБА_3 який пояснив, що він являється власником автомобіля Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, посвідчення водія раніше не мав. З ОСОБА_2 він знайомий з квітня 2006 року за усною домовленістю з ОСОБА_2 він за дорученням водив його автомобіль та возив його і його дружину. Майже щоденно в розпорядженні ОСОБА_2 був автомобіль він ставив на стоянці біля свого місця проживання. Про те, що ОСОБА_2 10 серпня 2006 року потрапив в ДТП на автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ на його автомобілі він дізнався від нього 11 серпня 2006 року. Від ОСОБА_2 він дізнався що водій зустрічного автомобіля з яким він зіткнувся серйозно постраждав та знаходиться в реанімації інших обставин аварії йому невідомо. Зі слів ОСОБА_2 водій автомобіля Рено виїхав на його смугу руху. Його автомобіль був застрахований в ВАТ Українська страхова компанія «Гарант Авто», вид страхування - повне Каско, а також страхування цивільної відповідальності.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 серпня 2006 року, схемою до протоколу огляду та фото таблицями (а.с. 4-10).

Протоколом огляду транспорту автомобіля Рено-11, д.н.з. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (а.с. 11).

Протоколом огляду транспорту автомобіля марки Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, що належить ОСОБА_3, і керуючи яким ОСОБА_2 скоїв ДТП (а.с. 12).

Протоколом огляду речового доказу від 25 серпня 2006 року, автомобіля Рено-11, д. з. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (а.с.15).

Протоколом огляду речового доказу від 25 серпня 2006 року, згідно якого було оглянуто автомобіль Део Ланос, д .з. НОМЕР_5 (а.с. 17).

Висновком судово-медичної експертизи №140/д від 23 жовтня 2006 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_1 виявлені двобічні переломи кісток тазу, 3-5 ребер зліва, які супроводжувались тяжким травматичним шоком та за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (а.с.21-23).

Висновком авто-технічної експертизи №1192 від 29 травня 2007 року, згідно якого автомобіль марки Рено-11, д.н.з. НОМЕР_4, до ДТП та на момент ДТП був у технічно справному стані, несправностей, які б могли б викликати в роботі системи робочого гальма зміни курсової стійкості курсової стійкості, або відмовлення в роботі рульового керування вищевказаного автомобіля не виявлено. Та ілюстративними таблицями до висновку експертизи (а.с. 33-41).

Висновком авто-технічної експертизи №1194 від 31 травня 2007 року, згідно якого автомобіль Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, до дорожньо-транспортної пригоди знаходився в справному стані, а саме: гальмівна система, ходова частина автомобіля та рульове керування (а.с. 46-52).

Висновком транспортно-трасологічної експертизи №1284 від 11 червня 2007 року, згідно якого в момент первинного контакту направляючі поздовжніх осей автомобіля Рено-11, д.н.з. НОМЕР_4, та Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_5 були розташовані паралельно або близько до паралельного розташування при зустрічних напрямках руху з перекриттям приблизно 20 см, зіткнення автомобіля Рено-11 д.н.з. НОМЕР_4, та Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, мало місце на правій смузі руху в напрямку міста Золотоноша, а саме: на смузі руху автомобіля Рено-11 (а.с. 57-71).

Висновком авто-технічної експертизи №1599 від 15 червня 2007 року, згідно якого за даних дорожніх обставин з технічної точки зору водій автомобіля Део Ланос повинен був діяти згідно наступних вимог пунктів ПДР України: п. 12.1; п. 11.2. За даних дорожніх обставин з технічної точки зору водій автомобіля Рено-11 повинен був діяти згідно п. 12.3 ПДР України. Водій автомобіля Рено-11 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості відвернути зіткнення з автомобілем Део Ланос. Водій автомобіля Део Ланос мав технічну можливість відвернути зіткнення з автомобілем Рено-11, яка полягала у виконанні ним вимог п.п. 11.2 та 12.1 ПДР України (а.с. 78-81).

Наведені докази суд вважає достовірними оскільки вони знаходяться у взаємозв’язку і в своїй сукупності підтверджують подію і обставини вчиненого злочину.

Дії підсудного ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що причинило потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження.

При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, а також особу підсудного.

ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується позитивно, щиро розкаюється в скоєному, потерпілий не наполягає на суворому покаранні, що є пом’якшуючими його вину обставинами.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, в судовому засіданні не встановлені.

При таких обставинах, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 може бути виправлений без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, і, у відповідності із ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів. Вказане покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів і, приймаючи до уваги скоєний ним злочин з необережності, відповідатиме принципам справедливості та гуманності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в розмірі 26026 грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди підлягає задоволенню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 46765 грн. 67 коп. та моральної шкоди в розмірі 104098 грн. 18 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі, не покритому страховим відшкодуванням, в сумі 20738 гривень 79 копійок матеріальної шкоди і 101548 гривень 18 копійок моральної шкоди. Вказана сума шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_2, оскільки останній володів транспортним засобом на підставі доручення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 323; 324 КПК України, суд, —

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст.ст. 75; 76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком три роки, зобов’язавши його:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

2) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області вартість проведення експертиз в сумі 817 гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20738 гривень 79 копійок матеріальної шкоди і 101548 гривень 18 копійок моральної шкоди.

Стягнути з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 26026 грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди.

Речові докази по справі: автомобіль Рено-11, д.н.з. НОМЕР_4, повернути потерпілому ОСОБА_1, а автомобіль марки Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_5, – повернути ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд.

СУДДЯ: