Справа №1-19 за 2011 р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ копія

05 квітня 2011 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Потоцького В.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

з участю прокурора Козленка А.В.,

захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Усівка Згурівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, заступника начальника - начальник СВ Баришівського РВ (з обслуговування Баришівського району та м. Березань) ГУ МВС України в Київській області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднаному з вимаганням хабара, при наступних обставинах. 27.03.2009 року наказом №130 о/с ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділення Баришівського РВ (з обслуговування Баришівського району та м. Березань) ГУ МВС України в Київській області. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. ОСОБА_1, як працівник міліції, є представником державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних досягань. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію», основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Відповідно до ст. 5 цього ж Закону, у професійній діяльності працівник міліції ОСОБА_1 повинен виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про міліцію», працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Згідно з ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 20 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_1 зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 114-1 КПК України, начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів до найбільш повного, всебічного і об’єктивного провадження досудового слідства в кримінальних справах. Начальник слідчого відділу має право перевірити кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі даються слідчому у письмовій формі і є обов’язковими для виконання. Займаючи посаду заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділення Баришівського РВ, ОСОБА_1 був наділений правом в межах своєї компетенції пред’являти вимоги, приймати рішення обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто виконував функції представника влади, і відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою. Крім того, згідно примітки 2 до ст. 368 КК України, ОСОБА_1, будучи керівником структурного підрозділу органу державної влади та особою, яка має статус слідчого, являвся службовою особою, яка займає відповідальне становище. При цьому заступник начальника районного відділу - начальник слідчого відділення Баришівського РВ ОСОБА_1 використав надані йому владні повноваження у своїх корисливих інтересах, з метою незаконного особистого збагачення. Так, 05.02.2010 року ОСОБА_1 розглянувши матеріали перевірки Баришівського РВ по ЖРЗПЗ №176 від 05.02.2010 року, виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом грабежу з проникненням у житло ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, доручивши досудове слідство старшому слідчому СВ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_5 та присвоїв реєстраційний номер кримінальній справі №01-6574. 14.05.2010 року старший слідчий ОСОБА_5 виніс постанову про перекваліфікацію злочинного діяння з ч. 3 ст. 186 на ч. 3 ст. 187 КК України. 7-9.06.2010 року, більш точної дати досудовим слідством не встановлено, стосовно ОСОБА_6 був складений протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, який направлений до Баришівського районного суду. За результатами розгляду протоколу ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності із призначення покаранням у вигляді адміністративного арешту терміном на 3 доби. 08.06.2010 року начальник СВ ОСОБА_1, спілкуючись у робочому кабінеті, що розташований за адресою: смт. Баришівка, вул. Леніна, 37, Баришівського РВ (з обслуговування Баришівського району та м. Березань) ГУ MBС України в Київській області, із ОСОБА_6 вказав останньому, що в нього, як начальника слідчого відділу, є всі правові підстави його затримати в якості підозрюваного в порядку ст. 115 КПК України. Також, під час вказаної розмови ОСОБА_1 використовуючи своє службове становище, поставив перед ОСОБА_6 вимогу зізнатися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та надати йому 2000 доларів США за обрання щодо нього міри запобіжного заходу підписки про невиїзд, в іншому випадку він, як начальник слідчого відділу, який здійснює контроль за розслідуванням всіх кримінальних справ, які перебувають в провадженні слідчих відділення, звернеться до суду із поданням про обрання запобіжного заходу щодо нього у вигляді взяття під варту. ОСОБА_6 виконувати вимоги ОСОБА_1 відмовився, оскільки даного злочину не вчиняв, щодо нього кримінальна справа не була порушена, а також в зв’язку з тим, що не мав в розпорядженні необхідної суми коштів. Про вказані обставини ОСОБА_6 повідомив своїй матері ОСОБА_7, яка, побоюючись настання негативних наслідків щодо свого сина, 09.06.2010 року видала нотаріально посвідчене доручення юристу ОСОБА_8, на представництво інтересів її сина. 09.06.2010 року, ОСОБА_8 зустрівся із начальником СВ Баришівського РВ ОСОБА_1, який під час вказаної зустрічі повідомив ОСОБА_8 про обставини затримання ОСОБА_6, що відносно останнього та ще трьох осіб буде порушено кримінальну справу №01-6574 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та маючи намір на особисте незаконне збагачення, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з корисливих мотивів, шляхом використання наданих йому владних повноважень, висунув ОСОБА_8 вимогу надати йому хабара в розмірі 2000 доларів США, за обрання міри запобіжного заходу підписки про невиїзд щодо ОСОБА_6 11.06.2010 року, старший слідчий СВ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_5, будучи необізнаний із злочинними намірами начальника слідчого відділу, виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Після цього, 11.06.2010 року начальник СВ Баришівського РВ ОСОБА_1, прагнучи отримати від ОСОБА_8 хабара, виніс постанову про прийняття кримінальної справи №01-6574 до свого провадження. Того ж дня, 11.06.2010 року ОСОБА_1 в приміщенні ІТТ Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області, склав, відповідно до вимог ст. 115 КПК України, протокол про затримання підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та, використовуючи своє службове становище, поставив перед ОСОБА_6 вимогу надати йому 2000 доларів США, погрожуючи зверненням із поданням про обрання запобіжного заходу щодо нього у вигляді взяття під варту. 14.06.2010 року, ОСОБА_1, не обираючи щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, маючи умисел на незаконне отримання грошової винагороди в майбутньому, виніс постанову про звільнення підозрюваного ОСОБА_6 з ІТТ Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області, та відібрав в останнього зобов’язання з’являтися на виклики до СВ Баришівського РВ. При цьому наголосив ОСОБА_6 про необхідність надати йому хабара в розмірі 2000 доларів США. В подальшому, начальник СВ Баришівського РВ ОСОБА_1, бажаючи надати своїм злочинним діям вигляд законності, звернувся до Баришівської міжрайонної прокуратури із поданням про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_6 14.06.2010 року близько 17 години, достовірно знаючи, що строк тримання останнього в ІТТ закінчився 14.06.2010 року о 10 год. 40 хв., при цьому звільнивши ОСОБА_6 з Яготинського ІТТ того ж дня о 10 год. 45 хв., усвідомлюючи, що подання прокурором чи його заступником погоджено не буде. При цьому, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне збагачення, ОСОБА_1 неодноразово телефонував до ОСОБА_8 на його мобільний телефон та ставив вимогу про надання йому 2000 доларів США за обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 підписку про невиїзд. В подальшому, 23.06.2010 року ОСОБА_1 виніс постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_6, з якою ознайомив останнього 24.06.2010 року, та обрав того ж дня щодо нього міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 05.07.2010 року ОСОБА_1, перебуваючи у своєму робочому кабінеті №28, розташованому в смт. Баришівка, по вул. Леніна, 37, під час зустрічі із ОСОБА_8, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконне збагачення, повторно висунув вимогу останньому про надання йому хабара. 12.07.2010 року ОСОБА_1, під час телефонної розмови із ОСОБА_8, домовився з ним про зустріч, а також повідомив йому щоб під час їхньої зустрічі останній надав йому частину хабара в сумі 500 доларів США. Того ж дня, ОСОБА_1 діючи і далі з метою отримання хабара, зателефонував до ОСОБА_8 о 16 год. та надав йому вказівку зайти до нього у службовий кабінет №28, Баришівського РВ (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) ГУМВС України в Київській області, що розташований за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Леніна, 37. За вказаною адресою, ОСОБА_1 будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, тобто представником влади, діючи умисно та з корисливих мотивів, на виконання раніше досягнутої домовленості, шляхом вимагання, одержав від ОСОБА_8 частину хабара в розмірі 500 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на 12.07.2010 р. складає 3951 гривень 90 копійок), загальна сума якого складає 2000 доларів США, (що відповідно до курсу НБУ станом на 12.07.10 складає 15807 гривень 60 копійок) за обрання ним міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_6

На досудовому слідстві, будучи допитаний як підозрюваний 13.07.2010 р. ОСОБА_1 показав, що після наради він разом із ОСОБА_8 зайшов до свого робочого кабінету. В кабінеті ОСОБА_8 поклав на його робочий стіл грошові купюри в доларах США, в якій сумі він не знав, оскільки вказані кошти не перераховував. ОСОБА_8, передаючи вказані грошові кошти повідомив, що це за те, що ОСОБА_6 обрано підписку про невиїзд. Він взяв зазначені грошові кошти і поклав їх в матеріали кримінальної справи, яка знаходилася в нього на столі з метою, щоб їх ніхто не помітив, як зайдуть до кабінету. На запитання слідчого, чи може він пояснити, за що конкретно йому передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 500 доларів США, відповів, що, як пояснив ОСОБА_8, це подяка за те, що він обрав ОСОБА_6 міру запобіжного заходу підписку про невиїзд (т. 3 а.с. 23-28).

Будучи допитаний як обвинувачений, ОСОБА_1 свою вину за ч. 2 ст. 368 КК України не визнав і відмовився від дачі показів.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину за ч. 2 ст. 368 КК України також не визнав і пояснив, що 27 березня 2008 року він був призначений на посаду заступника начальника - начальника слідчого відділення Баришівського РВ (по обслуговуванню Баришівського району та м. Березань) ГУМВС України в Київський області. 16.07.2010 р. після порушення відносно ОСОБА_1 цієї кримінальної справи останній був звільнений із займаної посади та з органів внутрішніх справ. Під час перебування на вказаній посаді, в посадові обов’язки підсудного входили: контроль за роботою слідчих відділення, контроль за прийняттям процесуальних рішень при порушенні кримінальних справ та провадженні досудового слідства, надання вказівок слідчим при провадженні досудового слідства, проведення по кримінальним справам слідчих дій без прийняття до провадження, а також особисте провадження досудового слідства, тощо. У зв’язку з навантаженням на слідчих наприкінці першого півріччя поточного року, ОСОБА_1 вирішив прийняти до провадження декілька кримінальних справ, одна із них була кримінальна справа №01-6574, яка була порушена 05.02.2010 р. за фактом розбою, поєднаного із проникненням у житло та застосуванням фізичного насильства щодо ОСОБА_4, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. В подальшому, під час проведення оперативно-розшукових заходів оперативними працівниками ВКР Баришівського РВ до слідчого відділу були направленні протоколи явок із повинною ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, в яких вони добровільно зізнались у скоєнні розбійного нападу, що і стало підставою до порушення кримінальної справи щодо вищевказаних осіб. Кримінальна справа щодо вищевказаних осіб була порушена 09.06.2010 р. старшим слідчим СВ Баришівського РВ ОСОБА_5. Будь-яких вказівок щодо порушення кримінальної справи відносно даних осіб ОСОБА_1 особисто ОСОБА_5 не давав, дане рішення останній приймав самостійно. Під час проведення досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вже були затримані працівниками слідчого відділу Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та знаходились під вартою в м. Києві. Крім того, під вартою також перебував і ОСОБА_11, який рахувався за СВ Яготинського РВ ГУМВС України в Київський області. Відносно усіх цих осіб вже тривало досудове слідство. 10.06.2010 р. до СВ Баришівського РВ працівниками ВКР був доставлений ОСОБА_6, який в цей час перебував під адміністративним арештом у зв’язку з порушенням громадського порядку. Під час зустрічі з ОСОБА_6 ОСОБА_1 повідомив йому, що відносно нього порушена кримінальна справа та запропонував надати покази по цій справі. Але ОСОБА_6 від дачі показів відмовився та наполягав, щоб слідчий зв’язався із його матір’ю для того, щоб вона запросила йому захисника. ОСОБА_1 зателефонував на мобільний телефон матері ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та повідомив, що відносно її сина порушена кримінальна справа і він вимагає захисника для проведення слідчих дій. Мати відповіла, що через декілька годин вона приїде із захисником. В той час, коли ОСОБА_1 знаходився в службовому кабінеті разом із ОСОБА_6, будь-яких розмов між ними стосовно обрання останньому міри запобіжного заходу взагалі не було. Крім того, підсудний ніколи не вимагав будь-якої грошової винагороди від ОСОБА_6 Після того, як ОСОБА_1 зателефонував матері ОСОБА_6, останнього одразу ж забрали працівники відділу карного розшуку. В подальшому, через деякий час, підсудному зателефонувала ОСОБА_7 і повідомила, що вона через декілька хвилин прибуде до райвідділу з захисником для свого сина. Тоді, за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_6 знову доставили до його службового кабінету. Після цього, майже одразу, до кабінету слідчого зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, останній представився захисником ОСОБА_6 та надавав у якості своїх повноважень нотаріально посвідчену довіреність на представлення інтересів ОСОБА_7 ОСОБА_1 ознайомився із довіреністю та попросив у ОСОБА_8, щоб він надав йому посвідчення захисника та адвокатську угоду, але той відповів, що забув своє посвідчення вдома. Підсудний повідомив йому про те, що без посвідчення захисника він не має права приймати участі у справі і ОСОБА_1 не має права допустити його до участі у справі. Із ОСОБА_8 вони домовились, що наступного дня, тобто 11.06.2010 р., останній прибуде з необхідними документами і вони будуть проводи слідчі дії за його участю. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вийшли із службового кабінету ОСОБА_1, а ОСОБА_6 через декілька хвилин забрали працівники відділу карного розшуку. При цьому, ОСОБА_1 наголосив, що вищевказана розмова про надання ОСОБА_8 повноважень захисника, відбувалась в його службовому кабінеті в присутності ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і будь-яких інших розмов під час даної зустрічі між ними не відбувалось. Зранку 11.06.2010 р. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_7, з метою дізнатись, коли приїде захисник ОСОБА_8, але вона йому відповіла, що він того дня не зможе прибути, а прибуде лише 12.06.2010 р. Тоді ж, 11.06.2010 р., у зв’язку з тим, що ОСОБА_6 скоїв особливо тяжкий злочин, ОСОБА_1 вирішив його затримати в порядку ст. 115 КПК України, при цьому підставою для його затримання була тяжкість скоєного ним злочину. ОСОБА_1 разом з працівником управління карного розшуку ГУМВС України в Київський області ОСОБА_12, який здійснював оперативне супроводження даної кримінальної справи, прибули до ІТТ Яготинського РВ, де перебував під адміністративним арештом ОСОБА_6, затримав його в порядку ст. 115 КПК України та запропонував йому дати покази в якості підозрюваного, але він від показів відмовився та вимагав допустити захисника, з яким раніше приїжджала його матір. Підсудний йому пояснив, що захисник сьогодні приїхати не зможе, а буде лише завтра, а також попередив його, що ОСОБА_8 не надав підтверджуючих документів, що він є захисником та може приймати участь у даній кримінальній справі. Того ж дня, в телефонній розмові, ОСОБА_1 повідомив заступнику Баришівського міжрайпрокурора ОСОБА_13, що здійснив затримання ОСОБА_6 та направив до прокуратури письмове повідомлення. Подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою того дня ОСОБА_1 не погоджував у прокуратурі, оскільки йому був потрібен час для підготовки подання та збору характеризуючих матеріалів щодо затриманого. Крім того, ОСОБА_6 вимагав для себе в якості захисника ОСОБА_8 Так як підсудний вважав, що ОСОБА_8 є адвокатом, він неодноразово телефонував йому, але зв’язатися з ним так і не зміг. ОСОБА_1 зазначив, що подання до суду про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, готувалося ним лише тому, що на той час, він вважав, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового слідства і тому хотів, щоб питання обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_6 вирішував суд. Але, в подальшому, така його думка не підтвердилась, у зв’язку з чим 24.06.2010 р., ним ОСОБА_6 у кримінальній справі була обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд. 12.06.2010 р. ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з метою уточнення часу, коли прибуде захисник для проведення слідчих дій із підозрюваним ОСОБА_6, але останні на його телефонні дзвінки не відповідали. Після чого, підсудним була винесена постанова про призначення захисника ОСОБА_14, для проведення окремих слідчих дій. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_14 та з працівником управління карного розшуку ГУМВС України в Київський області ОСОБА_12, прибули до ІТТ Яготинського РВ. В приміщення ізолятора тимчасового тримання ОСОБА_1 зайшов із захисником ОСОБА_14, який на одинці зустрівся із підозрюваним ОСОБА_6 Після розмови із захисником, ОСОБА_6 відмовився давати будь-які покази по справі, скориставшись своїми конституційними правами, про що було складено відповідні процесуальні документи. Під час проведення слідчих дій із ОСОБА_6 в приміщенні ІТТ Яготинського РВ, ОСОБА_1 не висував останньому будь-яких вимог, зокрема, щодо передачі йому грошової винагороди в сумі 2000 доларів США за обрання підписки про невиїзд. Захисник ОСОБА_14 був постійно присутній під час проведення ОСОБА_1 слідчих дій за участю ОСОБА_6 в приміщенні ІТТ Яготинського РВ. 13.06.2010 р., коли ОСОБА_1 готував подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6, він зателефонував ОСОБА_7, з метою дізнатись, чи буде приймати участь у справі захисник ОСОБА_8 під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу, і остання йому повідомила, що ОСОБА_8 зараз зайнятий іншими справами, і вона буде шукати іншого захисника. 14.06.2010 р., приблизно з 09 год. до 10 год., ОСОБА_1 зателефонував на мобільний телефон заступнику Баришівського міжрайпрокурора ОСОБА_13 і повідомив йому, що необхідно розглянути подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 Але, ОСОБА_13 повідомив йому, що вони, разом із Баришівським міжрайонним прокурором ОСОБА_15, знаходяться в м. Києві і будуть лише після обіду. ОСОБА_1 запитав у нього, що йому роботи, а останній відповів, що не знає. З цього приводу також ОСОБА_13, телефонував старший слідчий СВ ОСОБА_5, якому ОСОБА_13 повідомив те ж саме, що і ОСОБА_1. Протягом цього часу підсудний телефонував на мобільний телефон Баришівського міжрайонного прокурора ОСОБА_15, але той не відповідав. Так як строк затримання ОСОБА_6 закінчувався о 10 год. 45 хв., ОСОБА_1, щоб не порушувати його права, виніс постанову про його звільнення з ІТТ у зв’язку з тим, що подання про обрання запобіжного заходу не було розглянуте, при цьому відібрав у нього письмове зобов’язання про явку до слідчого та відпустив додому. Приблизно о 12 год. ОСОБА_1. зателефонував ОСОБА_13 та запитав у нього, що той зробив по справі ОСОБА_6, ОСОБА_1 повідомив йому, що звільнив його, він відповів підсудному, що добре. В подальшому, бажаючи все ж таки з’ясувати питання правомірності перебування ОСОБА_6 на волі, ОСОБА_1 близько 16 години зателефонував ОСОБА_13, який повідомив, що він вже знаходиться на робочому місці разом із прокурором. ОСОБА_1 разом із старшим слідчим СВ ОСОБА_5. та оперуповноваженим УКР ОСОБА_12 прибули до прокурора ОСОБА_15 з матеріалами подання, але останній одразу ж почав кричати на нього і сказав, що строк затримання підозрюваного закінчився і жодне його подання він погоджувати не буде. Крім того, ОСОБА_15, сказав, що для своєчасного погодження подання ОСОБА_1. необхідно було приїхати до нього в м. Київ, після чого прокурор ОСОБА_15 повідомив йому, що він зі ним, як з начальником слідства, працювати не буде та заборонив йому звертатись до нього в службових питаннях. Про даний випадок ОСОБА_1 доповів керівництву слідчого управління, а також намагався написати рапорт на переведення його на нижчу посаду, але керівництвом СУ останньому було відмовлено та розпорядженням від 16.06.2010 №14/2121 тимчасове виконання обов’язків начальника слідчого відділення було покладено на старшого слідчого ОСОБА_5. Як згодом ОСОБА_1. пояснив начальник СУ ОСОБА_16: щоб він займався справами у слідчому відділенні, а з прокурором спілкувався ОСОБА_5 Через декілька днів ОСОБА_1 зв’язався із ОСОБА_7 та запитав у неї, коли вона укладе угоду з будь-яким адвокатом, щоб проводити слідчі дії з її сином. Вона попросила, щоб він почекав декілька днів, так як вона ще не знайшла захисника. 20.06.2010 р. до службового кабінету ОСОБА_1 зайшли двоє чоловіків та надали йому угоди, які були укладені з батьками ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 Захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_18 надали свої посвідчення захисників. Підсудний з ними домовився про проведення слідчих дій так, як ОСОБА_11 та ОСОБА_10 повинні були днями конвоювати до Яготинського ІТТ (Баришівське ІТТ протягом останніх 2-х років зачинене на ремонт). З 21.06.2010 р. на протязі декількох днів ОСОБА_1. став телефонувати ОСОБА_8 та розпитувати про хід розслідування даної кримінальної справи. ОСОБА_1 ухилявся від відповідей, оскільки той не був захисником у справі. Також ОСОБА_8 просив підсудного, чи не можна вирішити питання, щоб ОСОБА_6 став свідком по даній кримінальній справі, на що ОСОБА_1 в категоричній формі йому відмовив. До його дзвінків ОСОБА_1 ставився скептично, оскільки розумів, що він не є захисником у справі та не розуміє кримінального процесу, але з ним взагалі спілкувався тільки тому, що є вихованою людиною, а також тому, що ОСОБА_8 завжди допомагав йому, у разі необхідності, зв’язатися з захисниками ОСОБА_6 Від відповідей на питання ОСОБА_8 про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_6, він завжди ухилявся. ОСОБА_1 наголосив, що з ОСОБА_8 він спілкувався виключно на нейтральні теми. Питання, які були пов’язані з розслідуванням кримінальної справи, у тому числі обрання ОСОБА_6 міри запобіжного заходу, він ніколи з ОСОБА_8 не обговорював, крім того завжди припиняв такі розмови, якщо останній починав про це говорити. 23.06.2010 р. ОСОБА_1 разом із захисником ОСОБА_17 в Яготинському ІТТ провів слідчі дії з ОСОБА_11 та ОСОБА_10: їм було пред’явлене обвинувачення, вони були допитані якості обвинувачених та ознайомлені з матеріалами експертиз. Того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 було досягнуто домовленості, що 24.06.2010 р. прибуде захисник ОСОБА_18, і слідчий зможе провести необхідні слідчі дії з ОСОБА_6 24.06.2010 р. біля 14 год. до ОСОБА_1 прибув захисник ОСОБА_18 разом із ОСОБА_6 ОСОБА_1 в службовому кабінеті пред’явив йому обвинувачення та допитав у якості обвинуваченого. Потім, за його участю провели відтворення обстановки та обставин події на місці скоєння злочину. Під час проведення слідчих дій ОСОБА_6 дав правдиві покази по суті обвинувачення і відтворив обстановку та обставини події. На підставі цього, враховуючи особу ОСОБА_6, той факт, що він сприяє слідству, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, має постійне місце проживання, навчання та раніше не судимий, а також у зв’язку з тим, що завжди з’являвся на виклики слідчого та ніколи не ухилявся від досудового слідства, ОСОБА_1 було прийняте рішення про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. За прийняте рішення ОСОБА_1 нікому та ніколи не висував вимоги передати йому будь-яку грошову винагороду. Міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, була обрана мною щодо ОСОБА_6 на законних підставах. ОСОБА_1 вважає, що станом на 24.06.2010 р. обрання у кримінальній справі по відношенню до ОСОБА_6 іншої міри запобіжного заходу було б незаконним. Через декілька днів, після обрання ОСОБА_6 міри запобіжного заходу, до службового кабінету ОСОБА_1 прийшов ОСОБА_8 та запропонував йому поспілкуватися з ним у неофіційній обстановці, при цьому розповів підсудному, що закінчив юридичний факультет університету ім. Т.Г.Шевченка, що навчався він разом із заступником прокурора ОСОБА_13 та прокурором ОСОБА_15, а також те, що якийсь час він працював у прокуратурі Оболонського району м. Києва, але вже звільнився і на даний час працює на підприємстві юристом. Але, враховуючи те, що в майбутньому він бажає отримати посвідчення захисника та займатись адвокатською діяльністю, хоче підтримувати зі мною дружні стосунки, які йому можуть бути потрібними при адвокатській діяльності. При цьому, ОСОБА_8 сам постійно телефонував ОСОБА_1., пропонував надати матеріальну допомогу на потреби слідчого відділення (бензин, папір, комп’ютерну техніку, тощо), говорив, що у нього є такі можливості. Крім того, під час цих дзвінків ОСОБА_8 неодноразово пропонував посидіти з ним в кафе, але ОСОБА_1 кожного разу відмовляв йому. Коли ОСОБА_8 намагався завести з підсудним розмову про хід розслідування кримінальної справи, яка перебувала у його провадженні, останній пояснював йому, що той у цій справі не є захисником, відповідно, він не буде з ним спілкуватися з приводу розслідування кримінальної справи. Що стосується зустрічі із ОСОБА_8, на яку він вказує та яка, нібито, відбулась 05.07.2010 р. в службовому кабінеті ОСОБА_1, то обставин цієї зустрічі він вже не пам’ятає. Але, навіть, якщо така зустріч і мала місце, то під час неї у ОСОБА_1 із ОСОБА_8 будь-яких розмов про обрання міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 або про гроші не було. ОСОБА_8 з моменту їх знайомства, постійно та наполегливо намагався встановити із ОСОБА_1 добрі та дружні стосунки, а також усіляко «підлабузничав» по відношенню до нього. І це підтверджується тим, що саме ОСОБА_8 постійно телефонував йому та був ініціатором їх зустрічей, а не підсудний. 12.07.2010 р. ОСОБА_1. зателефонував ОСОБА_8 та наполягав на зустрічі зі ним, але причину цієї зустрічі він не повідомив. Вони домовилися зустрітися з ним після обіду. Коли ОСОБА_1 заходив до приміщення Баришівського РВ, його біля вхідних дверей зустрів ОСОБА_8, підсудний попросив його почекати, так як поспішав на нараду до начальника райвідділу. Після наради, я зайшов до свого службового кабінету разом із ОСОБА_8 Відразу, коли ОСОБА_8 зайшов до кабінету, він витягнув із кишені долари CШA та поклав їх підсудному на робочий стіл із словами «ось тут 500 там». ОСОБА_1 взяв від ОСОБА_8 зазначені грошові кошти у сумі 500 (п’ятсот) доларів США, оскільки вважав, що ці гроші ОСОБА_8 надає йому виключно з метою підлабузництва та бажаючи встановити з ним добрі, дружні стосунки. Після цього ОСОБА_8 відразу став просити ОСОБА_1, щоб той вирішив питання про переведення ОСОБА_6 в статус свідка, але підсудний в категоричній формі йому відмовив, після чого запитав, які у нього відносини з сім’єю Герасимюків, він відповів, що хороші відносини із матір’ю. В цей час до кабінету зайшли працівники ГУБОЗ МВС України та наділи на підсудного наручники, а згодом зайшли працівники відділу внутрішньої безпеки в Київській області СВБ ГУБОЗ МВС України та прокуратури Київської області. В кабінеті ОСОБА_1 вказав, де знаходяться гроші, які були вилучені, та пояснив, що йому їх передав ОСОБА_8 Потім слідчий прокуратури провів обшук в кабінеті ОСОБА_1, після чого останнього в наручниках відвезли до приміщення прокуратури Київської області, де був складений протокол огляду місця події та допитаний підсудний. В судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від власних пояснень від 12.07.2010 р. та показів, які були дані ним у якості підозрюваного при допиті після затримання (протокол допиту підозрюваного від 13.07.2010 р.), оскільки вони були дані ним під тиском працівників прокуратури Київської області та відділу внутрішньої безпеки в Київській області СВБ ГУБОЗ МВС України, з порушенням Конституції України та кримінально-процесуального законодавства, внаслідок чого, ОСОБА_1 на ім’я прокурора Київської області була подана відповідна скарга від 27.07.2010 р. ОСОБА_1 нікому та ніколи не висував вимоги передати мені грошову винагороду в сумі 2000 доларів США за обрання підписки про невиїзд щодо ОСОБА_6

З показів свідка ОСОБА_8 слідує, що у 2001 році він закінчив юридичний факультет Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю правознавство. 09.06.2010 року йому зателефонувала його знайома ОСОБА_19, з якою він познайомився близько 1 місяця тому і з того часу підтримував дружні відносини. Остання повідомила йому, що у сина її давньої знайомої ОСОБА_7 якісь проблеми з правоохоронними органами і попросила його допомогти, оскільки знала, що він є юристом. Він погодився. Того ж дня він з ОСОБА_19 на таксі приїхав у смт. Баришівка Київської області, де біля нотаріальної контори вони зустрілись з ОСОБА_7 Остання їм розповіла, що 07.06.2010 року близько 14 год. їй зателефонував начальник ВКР Баришівського РВ ОСОБА_20 і сказав, що йому необхідно поговорити із ним і з її сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якого приводу не повідомив. ОСОБА_7 відповіла, що повернеться з роботи близько 20 год., а син можливо раніше. Близько 18 год. їй зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що його біля їх будинку по АДРЕСА_2 було затримано працівниками Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області і він знаходиться в райвідділі. Причини затримання він не повідомляв. Того ж дня ОСОБА_7 близько 19 год. прибула до райвідділу, де в кабінеті начальник ВКР Баришівського РВ у неї відбулась розмова з ОСОБА_20 і іншим працівником міліції ОСОБА_12 в присутності сина. ОСОБА_20 повідомив, що ОСОБА_6 затриманий за підозрою у вчиненні пограбування якоїсь жінки, якої саме, він не казав. Винність ОСОБА_6 підтверджується показаннями його знайомих. Якщо її син напише те, що вони скажуть, що саме не казали, то його відпустять додому. ОСОБА_7 розповіла, що її повідомили, що син вчинив злочин 04.02.2010 року. Вона зауважила, що того дня у неї був день народження, син був присутній при цьому і це можуть підтвердити всі гості. Працівники міліції не стали її слухати і сказали, що ОСОБА_6 винний. ОСОБА_20 відвів ОСОБА_7 у конференц-зал в приміщенні міліції і дав прочитати свідчення людей які вказували на сина. Прочитавши показання вона сказала, що це не правдиві свідчення. Наступного дня близько 09 год. і ОСОБА_7 прийшла до Баришівського РВ, як сказав ОСОБА_20 Він повідомив, що якщо вона не хоче йти на компроміс, щоб син давав необхідні показання, то його посадять у тюрму. Пізніше ОСОБА_7 дізналась, що 08.06.2010 року її сина було арештовано судом на 3 доби за злісну непокору працівникам міліції. ОСОБА_7 спочатку спробувала найти сину захисника в смт. Баришівка, але всі адвокати не хотіли слухати і казали писати явку з повинною. 08.06.2010 року ОСОБА_7 зателефонувала її знайома ОСОБА_19 і в розмові вона розповіла про проблеми у сина та запитала з приводу адвоката, а ОСОБА_19 порадила його. ОСОБА_19 теж була на день народжені 04.02.2010 року і могла підтвердити алібі ОСОБА_6 Він пообіцяв допомогти ОСОБА_7 Вона видала йому нотаріально посвідчене доручення на представництво інтересів син. Про оплату вони нічого не говорили. Після цього, він підійшов до начальника СВ Баришівського РВ ОСОБА_1, щоб дізнатись, що сталось. ОСОБА_1 повідомив, що щодо ОСОБА_6 і ще трьох чоловік порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 187 КК України за фактом пограбування жінки в ніч з 04 на 05 лютого 2010 року. На те, що ОСОБА_6 був в той день на день народженні матері і це можуть підтвердити всі гості, він відповів, що це брехня. ОСОБА_1 запропонував, щоб ОСОБА_6 написав явку з повинною і вони дали йому хабар в 2000 доларів, то тоді йому оберуть запобіжний захід підписку про невиїзд. Він відповів ОСОБА_1., що поговорить з цього приводу з матір’ю підозрюваного і з’ясує, чи є у неї такі гроші. Також він запитав, за що власне платити гроші, якщо є докази невинності ОСОБА_6 і сказав, що напише скаргу в прокуратуру. ОСОБА_1 сказав - пишіть. З матеріалами кримінальної справи його не знайомили. Вийшовши з райвідділу, він розповів розмову ОСОБА_7 та Наташі. ОСОБА_7 сказала, що буде шукати гроші, бо не хоче, щоб син сидів. 10.06.2010 року він підготував скарги від імені ОСОБА_7 на незаконні дії працівників міліції і того ж дня вони пішли на прийом в прокуратуру. Скарги прийняв заступник прокурора і сказав, що вони будуть їх розглядати. Також вони здали аналогічну скаргу у райвідділ. Того ж дня він зустрівся з потерпілою, адресу якої повідомила ОСОБА_7 і віддав її 2000 доларів США у відшкодування заподіяної шкоди, а вона написала заяву у міліцію і прокуратуру, що не має ніяких претензій ні до кого з приводу пограбування. Коли вони здавали скаргу з ОСОБА_7 і знаходились біля райвідділу, то біля них зупинився ОСОБА_21 - директор таксі «Барс», коли мати розповіла ситуацію, сказав, що від них грошей ніхто не візьме, але він переговорить з начальником ВКР ОСОБА_20 Того ж дня він приїхав додому до ОСОБА_7 і сказав, що якщо вона передасть через нього 2000 доларів США і син напише явку з повинною, то його відпустять. Протягом 09-10 червня 2010 року ОСОБА_1 неодноразово телефонував зі свого номеру НОМЕР_1 на його номер НОМЕР_2 і запитував, що вони вирішили, чи будуть давати гроші. Він відповів, що вони ще не визначились. Після написання скарги ОСОБА_1 сказав, що він сам у всьому винен і не буде мати з ним ніяких справ. У зв’язку з цим, він попросив знайомих адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_18, щоб вони представляли інтереси ОСОБА_6 і двох інших осіб по справі - ОСОБА_10, ОСОБА_11. Третій обвинувачений ОСОБА_9 сказав, що у нього є свій захисник. 12.06.2010 року ОСОБА_17 та ОСОБА_18 поїхали у смт. Баришівка, де уклали з ОСОБА_7 угоду на представництво інтересів сина та двох інших вказаних осіб. Того ж дня вони надали свої повноваження ОСОБА_1. 14.06.2010 року йому подзвонила ОСОБА_7 і повідомила, що її сина відпустили. 23.06.2010 року йому зателефонував ОСОБА_17 і сказав, що ОСОБА_1 поставив йому вимогу заплатити 2000 доларів США, щоб він писав, що кажуть обвинувачені, у противному випадку ОСОБА_6 у будь-якому випадку заарештують. В той же час мати сказала, що у неї грошей немає. Він сказав, що порадиться із матір’ю підзахисного. В розмові по телефону ОСОБА_7 сказала, що готова платити тільки щоб сина не чіпали, але сказала, що у неї немає грошей і попросила зайняти грошей на хабар. Він сказав, що займе, але в нього тільки 1500 доларів США. Потім він зателефонував ОСОБА_17 і сказав, що дасть свої гроші 1500 доларів, і йому необхідні гарантії, що питання вирішиться позитивно і мати віддасть йому гроші. Він наполягав щоб бути присутнім при передачі грошей, але ОСОБА_17 сказав, що ОСОБА_1 не погодиться. 24.06.2010 року він все ж зателефонував ОСОБА_1. і запропонував йому 1500 доларів США, бо більше немає, а решту суми - 500 доларів США він пообіцяв завезти йому до кінця тижня. Слідчий погодився. Цю і всі послідуючі розмови він записував на диктофон у телефоні і на свій цифровий диктофон. ОСОБА_17 потім телефонував і казав, для чого він спілкувався зі слідчим, бо можна все зіпсувати. 25.06.2010 року він поїхав в смт. Баришівка, де віддав ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_7 в її квартирі свої власні 1500 доларів США для передачі їх у якості хабара ОСОБА_1., яки мав обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Перед цим він зробив ксерокопію цих грошових коштів. ОСОБА_17 поїхав передавати 1500 доларів США ОСОБА_1. в якості хабара, а він чекав його вдома у ОСОБА_7 Коли він повернувся, то сказав, що передав всі 1500 доларів США і все буде нормально, але треба поспішити ще з 500 доларами США. Вказану розмову він записав. 05.07.2010 року близько 11 год. він приїхав до Баришівського РВ, щоб пересвідчитись чи дійсно ОСОБА_17 передав гроші. У службовому кабінеті ОСОБА_1 у мене відбулась розмова з останнім. Він підтвердив одержання ним хабара у сумі 1500 доларів США. Він сказав, що 500 доларів віддасть до кінця тижня. ОСОБА_1 погодився. 07.07.2010 року він звернувся із заявою до відділу внутрішньої безпеки ГУ МВС в Київській області з приводу вимагання хабара начальником СВ Баришівського РВ ОСОБА_1 09.07.2010 року він телефонував ОСОБА_1., але той не брав трубку. 12.07.2010 року близько 09 год. він по телефону домовився з ОСОБА_1, що того ж дня віддасть йому залишок з призначеної ним суми - 500 доларів США - за обрання щодо ОСОБА_6 підписки про невиїзд. Він сказав приїздити після обіду. Того ж дня 12 год. в приміщенні відділу внутрішньої безпеки ГУ МВС в Київській області в присутності двох понятих помітили його гроші в сумі 500 доларів США - 5 купюр по 100 доларів США, які він мав передати в якості хабара ОСОБА_1., про що склали відповідний протокол. Всі купюри помітили невидимим порошком і на кожній написали невидимим олівцем «хабар ВВБ». Близько 15 год. він приїхав до Баришівського РВ зі співробітниками безпеки ГУ МВС в Київській області, де чекав ОСОБА_1 Коли підсудний під’їхав до райвідділу, то попросив почекати. О 16 год. 08 хв. він зателефонував з номера НОМЕР_3 на його номер НОМЕР_4 і сказав заходити. Свідок піднявся в службовий кабінет ОСОБА_1 на другому поверсі райвідділу, передав ОСОБА_1. помічені 500 доларів США, які він взяв у руки і поклав всередину матеріалів якоїсь справи, що лежала у нього на столі. Після цього він став розпитувати ОСОБА_1 скільки буде коштувати, щоб перевести ОСОБА_6 у статус свідка по справі. В цей час до кабінету зайшли працівники ВВБ, слідчий прокуратури і під час огляду місця події виявили та вилучили грошові кошти в сумі 500 доларів США, які він передав ОСОБА_1. в якості хабара.

З показів свідка ОСОБА_7, даних нею на досудовому слідстві, слідує, що вона проживає з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. 07.06.2010 року близько 14 год. їй зателефонував начальник ВКР Баришівського РВ ОСОБА_20 і сказав, що йому необхідно поговорити з нею та її сином, з якого приводу не повідомив. Вона відповіла, що повернеться з роботи близько 20 год., а син можливо раніше. Близько 18 год. їй зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що біля їх будинку по АДРЕСА_2 він був затриманий працівниками Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області і знаходиться в райвідділі. Причини затримання не повідомляв. Того ж дня близько 19 год. вона прибула до райвідділу, де в кабінеті начальника ВКР Баришівського РВ у неї відбулась розмова з ОСОБА_20 та іншим працівником міліції ОСОБА_12 в присутності сина. ОСОБА_20 повідомив, що ОСОБА_6 затриманий за підозрою у вчиненні пограбування якоїсь жінки, якої саме, він не казав. Винність ОСОБА_6 підтверджується показаннями його знайомих. Якщо її син напише те, що вони скажуть, що саме не казали, то його відпустять додому. Їй також повідомили, що син вчинив злочин 04.02.2010 року. Вона зауважила, що того дня святкувала свій день народження, син був присутній при цьому і це можуть підтвердити всі гості. Працівники міліції не стали її слухати і сказали, що ОСОБА_6 винний. ОСОБА_20 відвів її у конференц-зал в приміщенні міліції і дав прочитати свідчення людей які вказували на сина. Прочитавши показання вона сказала, що це не правдиві свідчення. Наступного дня близько 09 год. вона прийшла до Баришівського РВ, як сказав ОСОБА_20 Останній повідомив, що якщо вона і син не хочуть йти на компроміс, щоб син давав необхідні показання, то його посадять у тюрму. Пізніше вона дізналась, що 08.06.2010 року її син був арештований судом на 3 доби за злісну непокору працівникам міліції. Вона спочатку спробувала знайти сину захисника в смт. Баришівка, але всі адвокати не хотіли слухати і сказали писати явку з повинною. 08.06.2010 року їй зателефонувала її знайома ОСОБА_19, з якою вона підтримує дружні відносини близько 7 років. В розмові свідок розповіла їй про проблеми свого сина та запитала з приводу адвоката, а ОСОБА_19 порадила у якості захисника сина - свого знайомого юриста ОСОБА_8. ОСОБА_19 теж була на святкуванні її дня народження 04.02.2010 року і могла підтвердити алібі ОСОБА_6 09.06.2010 року вона зустрілась з ОСОБА_8 і ОСОБА_19 в смт. Баришівка біля нотаріальної контори і детально розповіла про все, що сталося з сином. Він пообіцяв допомогти, вона того ж дня видала йому нотаріально посвідчене доручення на представництво інтересів сина. Після цього ОСОБА_8 відразу підійшов до начальника СВ Баришівського РВ ОСОБА_1, щоб дізнатись, що сталось. Він розповів, що ОСОБА_1 повідомив йому, що відносно ОСОБА_6 та ще трьох чоловік порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 187 КК України за фактом пограбування жінки в ніч з 04 на 05 лютого 2010 року. На те, що ОСОБА_6 був того дня на святкуванні її дня народження і це можуть підтвердити всі гості, він відповів, що це брехня. ОСОБА_1 запропонував, щоб ОСОБА_6 написав явку з повинною і вони дали йому хабар в 2000 доларів, то тоді йому оберуть запобіжний захід підписку про невиїзд. ОСОБА_8 сказав, що порадиться з цього приводу з нею. Вона відразу сказала ОСОБА_8, що звичайно буде шукати гроші, бо не хоче, щоб син сидів. 10.06.2010 року ОСОБА_8 підготував скарги від її імені на незаконні дії працівників міліції і того ж дня вони пішли на прийом в прокуратуру. Скарги прийняв заступник прокурора і сказав, що вони будуть їх розглядати. Також ОСОБА_8 здав аналогічну скаргу у райвідділ. Того ж дня, він зустрівся з потерпілою, адресу якої вона дізналась, коли читала допити, що дав їй ОСОБА_20 і віддав її 2000 доларів США у відшкодування заподіяної шкоди, а вона написала заяву у міліцію і прокуратуру, що не має ніяких претензій ні до кого з приводу пограбування. Ці гроші вона того ж дня повернула ОСОБА_8 Коли 10.06.2010 року вони з ОСОБА_8 здавали скаргу і знаходились біля райвідділу, то біля них зупинився ОСОБА_21 - директор таксі «Барс». Коли вона розповіла ситуацію, то він сказав, що від них грошей ніхто не візьме, але він переговорить з начальником ВКР ОСОБА_20 Того ж дня, він приїхав до неї додому і сказав, що якщо вона передасть через нього 2000 доларів США і син напише явку з повинною, то його відпустять. ОСОБА_8 розповідав, що протягом 09-10 червня 2010 року ОСОБА_1 неодноразово телефонував йому і запитував, що вони вирішили, чи будуть давати гроші. ОСОБА_8 відповів, що вони ще не визначились. Після написання скарги, ОСОБА_1 сказав йому, що ОСОБА_8 сам у всьому винен і він не буде мати з ним ніяких справ. У зв’язку з цим ОСОБА_8 порадив найняти адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_18, щоб вони представляли інтереси ОСОБА_6 і двох інших осіб по справі - ОСОБА_10, ОСОБА_11. Третій обвинувачений ОСОБА_9 вказав, що у нього є свій захисник. 12.06.2010 року ОСОБА_17 та ОСОБА_18 поїхали у смт. Баришівка, де свідок уклала з ними угоду на представництво інтересів сина та двох інших вказаних осіб. Вона оплатила їх послуги у сумі 3000 грн. 14.06.2010 року вона забрала сина з райвідділу додому. 23.06.2010 року їй зателефонував ОСОБА_17 і сказав, що ОСОБА_1 поставив йому вимогу заплатити 2000 доларів США, щоб він писав, що кажуть обвинувачені, у противному випадку ОСОБА_6 у будь-якому випадку заарештують. У неї вже не було грошей, а тому, коли їй подзвонив ОСОБА_8 і повторив про необхідність дачі хабара, то вона попросила позичити їй 2000 доларів США. Він сказав, що у нього є лише 1500 доларів США і пообіцяв їх позичити. 25.06.2010 року ОСОБА_8 приїхав в смт. Баришівка, де віддав ОСОБА_17 в її присутності у її квартирі свої власні 1500 доларів США для передачі їх у якості хабара ОСОБА_1., який мав обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. ОСОБА_17 поїхав передавати 1500 доларів США ОСОБА_1. в якості хабара, а ОСОБА_8 чекав його у неї вдома. Коли ОСОБА_17 повернувся, то сказав, що передав всі 1500 доларів США і все буде нормально, але треба поспішити ще з 500 доларами США. Оскільки грошей у неї не було, то ОСОБА_8 запропонував звернутись із заявою про вимагання хабара ОСОБА_1, вона погодилась. Вони домовились, що заяву напише він, щоб вона не їхала у м. Київ. ОСОБА_8 по телефону повідомив, що 07.07.2010 року звернувся із заявою до відділу внутрішньої безпеки ГУ МВС в Київській області з приводу вимагання хабара начальником СВ Баришівського РВ ОСОБА_1

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 заперечила факт вимагання у неї хабара ОСОБА_1 Про вказані обставини їй стало відомо зі слів ОСОБА_8

З показів свідка ОСОБА_6, даних ним на досудовому слідстві, слідує, що він підстав оговорювати підсудного не має. 07.06.2010 року близько 18 години він повертався додому із своїм товаришем ОСОБА_22. В цей час до нього підійшли працівники Баришівського РВ, представилися (ОСОБА_20, ОСОБА_12) та запропонували йому проїхати до райвідділу. У Баришівському РВ йому пояснили, що він затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Та склали протокол про злісну непокору працівникам міліції, на підставі якого його затримали на 3 доби. Даний протокол склав здається начальник слідчого відділу Баришівського РВ ОСОБА_1 За таких обставин він у вищевказаному РВ перебував до 14.06.2010 року, оскільки його в подальшому затримали в порядку ст. 115 КПК України. Наступного дня, 08.06.2010 р. його привели до кабінету начальника СВ Баришівського РВ ОСОБА_1, на вимогу останнього. ОСОБА_1 пояснив ОСОБА_6, що є всі правові підстави його затримати в порядку ст. 115 КПК України, а в подальшому утримувати мінімум два місяці в Яготинському ІТТ. За таких обставин, ОСОБА_1 Т.В. поставив йому вимогу, щоб він зізнавався у вчиненому злочині та надав йому дві тисячі доларів США, за обрання щодо нього підписки про невиїзд. Оскільки саме в нього перебувала в провадженні кримінальна справа, то він, як начальник слідчого відділу Баришівського РВ, може обрати щодо нього запобіжний захід підписку про невиїзд, або звернутися до суду із поданням про взяття під варту. На вимогу ОСОБА_1 він категорично відмовився, оскільки він ніякого злочину не вчиняв, не працює, у матері ОСОБА_7 невелика заробітна плата, а тому надати ОСОБА_1. кошти в розмірі 2000 доларів США не може, це для їх сім’ї занадто велика грошова сума. Про дану ситуацію він пояснив ОСОБА_1., однак останній 11.06.2010 року склав протокол про затримання та пояснив йому, щоб за три дні його родичі найшли дві тисячі доларів США та передали йому. В іншому випадку він не буде обирати щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а звернеться до суду із поданням. В той час його допитали як підозрюваного та надали можливість сказати матері, яка чекала його в коридорі Баришівського РВ, щоб він сказав їй про необхідність передачі хабара ОСОБА_1. для обрання міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, в розмірі 2000 США. Вказану вимогу ОСОБА_1 він одразу передав матері. Після того він більше з матір’ю не спілкувався, оскільки його відвезли до Яготинського ІТТ. Під час перебування в ІТТ, до нього приїхали ОСОБА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_20, які вимагали від нього написати явку з повинною про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, в іншому випадку погрожували йому затриманням до 2-х місяців у Чернігівському СІЗО. Того ж дня, він на їх вимогу та під диктовку ОСОБА_1 написав явку з повинною та на його прохання підписав, після чого ОСОБА_20 та ОСОБА_12 вийшли із ІТТ, а він залишився із Семененком на одинці, і він йому повторно наголосив, щоб він зібрав дві тисячі доларів США та надав йому, в іншому випадку він погрожував йому ув’язненням до 2-х місяців. Через декілька діб ОСОБА_1 повторно до нього приїхав в ІТТ де склав протокол про затримання його в порядку ст. 115 КПК України, і сказав, що у нього не серйозна мати та адвокат ОСОБА_8, оскільки йому до них не можливо додзвонитися та вони повільно шукають гроші. Саме на цій підставі він склав протокол про затримання його в порядку ст. 115 КПК України. 14 червня 2010 року його привезли до Баришівського РВ де він чекав на рішення суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак у зв’язку з тим, що подання не підписав Баришівський міжрайонний прокурор, ОСОБА_1 обрав щодо нього зобов’язання та пояснив, що він вже усі фінансові питання вирішує із адвокатом ОСОБА_8. 24 червня 2010 року його викликав ОСОБА_1 у свій робочий кабінет та обрав щодо нього запобіжний захід підписку про невиїзд. При цьому наголосив, що він найшов спільну мову із його захисником ОСОБА_8, щодо висунутої ним вимоги надати йому грошові кошти в розмірі 2000 доларів США. Більше ОСОБА_1 його не викликав та жодних слідчий дій із ним не проводив. Крім того, йому відомо що мама отримувала позику в родичів на надання хабара ОСОБА_1., однак не повідомляла їм з якою метою, побоюючись, що ОСОБА_1 його затримає повторно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 заперечив факти вимагання у нього хабара ОСОБА_1 Про вказані обставини йому стало відомо зі слів матері.

З показів свідка ОСОБА_19 слідує, що ОСОБА_8 вона знає близько шести місяців. В червні 2010 р. вона повідомила йому, що у сина її подруги ОСОБА_7 якісь проблеми з правоохоронними органами і попросила його, як юриста допомогти. Він погодився. Про хабар їй нічого не відомо.

З показів свідка ОСОБА_15 слідує, що він працює на посаді Баришівського міжрайонного прокурора з 27.02.2006 року. Кримінальна справа №01-6574 перебувала у провадженні СВ Баришівського РВ спочатку в старшого слідчого ОСОБА_5., а з часом - у начальника СВ ОСОБА_1 У справі були виявлені такі фігуранти вчиненого злочину, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_6, та ОСОБА_10 Чи звертався начальник СВ ОСОБА_1 з поданням про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до прокуратури району свідок не пам’ятає. Що стосується подання про застосування запобіжного заходу про взяття під варту щодо ОСОБА_6 то він може пояснити наступне. 14.06.2010 року приблизно о 17 годині до Баришівської міжрайонної прокуратури звернувся начальник СВ ОСОБА_1 разом із слідчим ОСОБА_5 із поданням про застосування запобіжного заходу про взяття під варту щодо ОСОБА_6 При вивченні матеріалів подання заступником прокурора було встановлено, що строк затримання підозрюваного ОСОБА_6 закінчився 14.06.2010 року о 10 год. 40 хв., та останній був звільнений з ІТТ Яготинського РВ ОСОБА_1, а тому враховуючи, що закінчився строк (72 години) затримання ОСОБА_6, і щодо нього не було обраного запобіжного заходу, та не пред’явлено обвинувачення, за таких обставин процесуальний статус ОСОБА_6 - свідок. Таким чином, відповідно до норм КПК України, щодо свідка не обирається будь-який запобіжний захід. Крім того, на час звернення не було об’єктивних доказів причетності ОСОБА_6 до даного злочину, не були перевірені показання ОСОБА_6 ОСОБА_1. була дана вказівка допитати ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по вказаній справі щодо причетності ОСОБА_6 до вчиненого злочину, пред’явити останньому обвинувачення, викласти об’єктивні дані в поданні та саме за таких обставин звернутися із вказаним поданням до прокуратури, яке буде погоджено. В подальшому за весь час провадження досудового слідства у вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 до прокуратури району із поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не звертався.

З показів свідка ОСОБА_13 слідує, що він працює на посаді заступника Баришівського міжрайонного прокурора з 25.05.2006 року. Кримінальна справа №01-6574 перебувала у провадженні СВ Баришівського РВ спочатку в старшого слідчого ОСОБА_5., а з часом - у начальника СВ ОСОБА_1 Фігурантами даної справи були ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_6, та ОСОБА_10 Начальником СВ ОСОБА_1 17.06.2010 року в порядку ст. 115 КПК України, був затриманий ОСОБА_11, 18.06.2010 року був затриманий ОСОБА_10 Того ж дня, ОСОБА_1 звернувся до прокуратури району із поданням про обрання щодо вказаних осіб запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Свідок вказані подання розглянув та погодив. Після чого вони в цей же день звернулися до Баришівського районного суду, який задовольнив подання начальника СВ ОСОБА_1, та обрав вказаним особам запобіжний захід у вигляді взяття під варту. 14.06.2010 року приблизно о 17 годині до Баришівської міжрайонної прокуратури звернувся начальник СВ ОСОБА_1 із поданням про обрання запобіжного заходу про взяття під варту щодо ОСОБА_6 При вивченні матеріалів подання ним було встановлено, що строк затримання підозрюваного ОСОБА_6 закінчився 14.06.2010 року о 10 год. 40 хв., та останній був звільнений з ІТТ Яготинського РВ ОСОБА_1, щодо нього не було обраного запобіжного заходу, та не пред’явлене обвинувачення, за таких обставин процесуальний статус ОСОБА_6 - свідок. Таким чином, відповідно до норм КПК України, щодо свідка не обирається будь-який запобіжний захід. Крім того, на час звернення не було об’єктивний доказів причетності ОСОБА_6 до даного злочину, не були перевірені показання ОСОБА_6 ОСОБА_1. було надано вказівку допитати ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по вказаній справі щодо причетності ОСОБА_6 до вчиненого злочину, пред’явити останньому обвинувачення, викласти об’єктивні дані в поданні та саме за таких обставин звернутися із вказаним поданням до районної прокуратури, яке буде погоджено. В подальшому за весь час провадження досудового слідства у вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 до прокуратури району із поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не звертався.

З показів свідка ОСОБА_23, слідує, що 12.07.2010 р. в першій половині дня він разом із своїм товаришем ОСОБА_24 знаходилися біля Житнього ринку розташованого в районі Подолу в м. Києві. Приблизно о 12 год. до них підійшли два чоловіки, які представилися працівниками Внутрішньої безпеки МВС України в Київській області, показавши свої службові посвідчення. Їх прізвища на даний час не він не пам’ятає. Працівники Внутрішньої безпеки МВС України запропонували прийняти їм участь в якості понятих у документуванні злочину - отримання хабара службовою особою. Вони з ОСОБА_24 на пропозицію погодилися. Після чого прийшли до приміщення відділу внутрішньої безпеки у Київській області, який розташований по вул. Воздвиженській, 2 в м. Києві. У вказаному приміщенні, в одному із кабінетів працівники ВБ МВС України в присутності спеціаліста, в їх присутності, як понятих, та в присутності ОСОБА_8 склали протокол помітки та вручення грошових коштів. Під час складання протоколу огляду йому та ОСОБА_24, у відповідності зі ст. 53 КПК України, були роз’яснені їх права. Всіх присутніх повідомили, що метою вказаної дії являється огляд грошових купюр, необхідних для проведення оперативно-розшукових заходів для отримання фактичних даних про вимагання та отримання хабара посадовою особою. Під час зазначеного огляду було встановлено, що купюри являють собою долари США, номіналом по 100 доларів США кожна, на загальну суму 500 доларів США. Працівники ВВБ у їх присутності виписали серії та номера вказаних грошових купюр. В подальшому на копіювальному апараті були виготовлені два аркуші ксерокопій всіх купюр, на яких вони з ОСОБА_24, як поняті, поставили свої підписи. Після чого, спеціалістом на грошових купюрах за допомогою спеціального люмінесцентного фломастеру шляхом нанесення на лицьовій стороні зазначених купюр було зроблено напис «Хабар ВВБ». Крім того, всі вищевказані грошові купюри з обох сторін були помічені за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного препарату «Світлячок». Зроблений напис «Хабар ВВБ» на купюрах спеціалістом були освітленні лампою з ультрафіолетовим випромінюванням, які світилися. В подальшому спеціаліст зняв із вказаних купюр зразки та поклав до конверту, який він опечатав і поняті поставили свої підписи. Після проведення вищевказаних заходів всі присутні підписали протокол огляду грошових коштів, після чого поняті на службовому автомобілі працівників ВВБ у Київській області поїхали в м. Баришівку Київської області. По дорозі працівники ВВБ їм розповіли, що вони разом з слідчим прокуратури Київської області в м. Баришівка будуть фіксувати факт отримання хабара службовою особою, а вони, як поняті також повинні будуть бути присутнім під час проведення огляду місця події слідчим прокуратури. В м. Баришівку вони приїхали приблизно о 14 год. 30 хв., зупинилися біля Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області, і стали чекати. Приблизно о 15 год. до одного із працівників ВВБ зателефонували на мобільний телефон і сказали, що потрібно заходити у приміщення райвідділу. Після чого вони піднялись на другий поверх до службового кабінету №28, розташованого у Баришівському РВ і разом із слідчим зайшли до кабінету та побачили, що спеціаліст вже здійснює відеозйомку, а співробітники МВС затримали якогось чоловіка. В процесі огляду вказаного кабінету слідчим із кримінальної справи, яка знаходилася на столі у затриманого ОСОБА_1, були вилучені п’ять купюр номіналом по 100 доларів США. В подальшому за допомогою лампи ультрафіолетового опромінення, були просвічені долоні затриманого ОСОБА_1, в ультрафіолетових променях було виявлено речовину, яка люмінесціювала. З правої та лівої долоні а саме з кінцівок пальців, у ОСОБА_1 були зроблені змиви ватними тампонами. Вказані тампони були також просвічені лампою ультрафіолетового опромінення, на яких було виявлено речовину, яка люмінесціювала. Зазначені ватні тампони були поміщені до паперових конвертів, які були опечатані і скріплені печаткою «Для пакетів» ВВБ у Київської області та підписами понятих, спеціаліста і слідчого. Зазначені грошові кошти були просвічені за допомогою лампи ультрафіолетового опромінення. Під час огляду вказаних грошових коштів в ультрафіолетових променях було виявлено речовину, яка люмінесціювала. Крім цього, на вищевказаних купюрах зі лицьової сторони було виявлено напис «Хабар ВВБ». Під час проведення огляду вищевказаного кабінету він та ОСОБА_24 зі службового кабінету не виходили та перебували на місці до закінчення проведення всіх необхідних слідчих дій. З боку працівників міліції і слідчого, відповів на учасників огляду місця події ні психологічний, ні фізичний тиск не здійснювався.

Свідок ОСОБА_24 дав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_23

З показів свідка ОСОБА_5 слідує, що він працює на посаді старшого слідчого СВ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області з вересня 2009 року. У слідчому відділі Баришівського РВ працює 11 слідчих, начальником є ОСОБА_1 В лютому місяці 2010 року він прийняв до свого провадження кримінальну справу №01-6574, порушену за фактом грабежу з проникненням у житло ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Під час досудового слідства ним були проведені ряд слідчих дій по справі, призначені експертизи, проведені допити свідків, потерпілих, перекваліфікована вказана кримінальна справа на ст. 187 ч. 3 КК України. Виконавши всі можливі слідчі дії по справі, свідок виніс постанову про зупинення досудового слідства на підставі п. 3 ст. 206 КПК України. Приблизно в червні місяці 2010 року свідок порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. 11 червня 2010 року вказану кримінальну справу прийняв до свого провадження начальник слідчого відділу Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_1 Які слідчі дії проводив по вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 йому невідомо. ОСОБА_1 вносив подання про обрання запобіжного заходу взяття під варту, та по одному із вищевказаних осіб - ОСОБА_6 - було відмовлено прокурором району, при цьому прокурор грубо вигнав його з кабінету. Під час знаходження кримінальної справи у його провадженні захисники у справу не вступали. Кримінальну справу №01-6574 взяв до свого провадження начальник СВ ОСОБА_1 у зв’язку із надмірною завантаженістю свідка роботою. У слідчому відділі існує розподіл між напрямками розслідування кримінальних справ, свідок розслідує кримінальні справи про злочини проти життя та здоров’я громадян, та злочини у сфері економіки. З приводу обрання міри запобіжного заходу підписки про невиїзд щодо ОСОБА_6, свідку нічого невідомо (т. 2 а.с. 63-66).

З показів свідка ОСОБА_12 слідує, що протокол явки з повинною приймався від ОСОБА_6 в його присутності, ОСОБА_1 при цьому був відсутній. Також він приймав участь разом із ОСОБА_1 в погодженні подання про взяття під варту ОСОБА_6 у прокурора ОСОБА_15 14.06.2010 року близько 9 години вони телефонували прокуророві та його заступнику на мобільний телефон, проте обидва були на нараді в м. Києві. Близько 17 години, після повернення прокурора, ОСОБА_1, ОСОБА_12 і ОСОБА_5 з’явилися в кабінет прокурора для погодження подання, яке було технічно готове. Проте, останній безпідставно відмовив слідчому в погодженні подання і грубо вигнав його з кабінету, заявивши, що потрібно було їхати до нього в м. Київ для погодження цього подання. Строк тримання витік о 10 год. 40 хв. Про хабар свідку нічого не відомо.

З показів свідка ОСОБА_20 слідує, що протокол явки з повинною приймався від ОСОБА_6 в його присутності, ОСОБА_1 при цьому був відсутній. Про хабар свідку нічого не відомо.

З показів свідка ОСОБА_14 слідує, що він був призначений слідчим ОСОБА_1 в якості захисника ОСОБА_6 на одну слідчу дію – пред’явлення обвинувачення, яка відбувалася в Яготинському ІТТ. ОСОБА_6 від дачі показів відмовився. Без присутності адвоката ОСОБА_1 з ОСОБА_6 не спілкувався. Про хабар свідку нічого не відомо.

З показів свідка ОСОБА_25 слідує, що розслідування резонансної кримінальної справи по факту розбійного нападу він особисто, як начальник Баришівського РВ, доручив ОСОБА_1. Про хабар свідку нічого не відомо.

З пояснень адвоката ОСОБА_18 слідує, що з боку ОСОБА_1 жодних вимог про дачу йому хабара не було і він ніяких коштів слідчому не передавав. Про це натякав захисникам ОСОБА_8

З пояснень адвоката ОСОБА_17 слідує, що з боку ОСОБА_1 жодних вимог про дачу йому хабара не було і він ніяких коштів слідчому не передавав. Його підзахисний ОСОБА_6 нічого не говорив про вимагання в нього ким-небудь хабара. Про це натякав захисникам ОСОБА_8 і нахвалявся, що «посадить» слідчого, давши йому хабар. То була провокація дачі хабара з боку ОСОБА_8

З протоколу усної заяви ОСОБА_8 слідує, що останній повідомив правоохоронні органи про вимагання у нього ОСОБА_1 хабара в розмірі 2000 доларів США (т. 1 а.с. 11).

З протоколу помітки та вручення грошових коштів від 12 липня 2010 року та протоколу про результати здійснення оперативно-технічних заходів від 13 липня 2010 року слідує, що ОСОБА_8 вручені грошові кошти в розмірі 500 доларів США. Вказані грошові купюри оброблені люмінесцентним препаратом «Світлячок» (т. 1 а.с.19-20, т. 2 а.с. 89).

З протоколу огляду місця події від 12.07.10 р. слідує, що в смт. Баришівка по вул. Леніна, 37, в приміщенні Баришівського РВ (з обслуговування Баришівського району та м. Березань) ГУМВС України в Київської області, у ОСОБА_1 виявлені грошові кошти в розмірі 500 доларів США, які були вручені ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 42-45).

З протоколу огляду флеш карти sd he «transend», інв. 88 т, та dvd-r, вилучених постановою про проведення виїмки від 14 липня 2010 року, слідує, що на вказаних носіях зафіксовано, як начальник СВ ОСОБА_1 отримує грошові кошти від ОСОБА_8, перераховує їх, та самостійно приховує їх в матеріалах справи (т. 2 а.с. 95-103).

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області №1063/х від 18.08.2010 року, на представленому ватному тампоні зі змивом з правої руки ОСОБА_1, вилученого 12 липня 2010 року в ході огляду місця події за адресою: смт. Баришівка, вул. Леніна, 37, виявлено нашарування речовини, яка люмінесціює в УФ-променях оранжевим кольором. На представлених грошових купюрах виявлені нашарування речовини, яка люмінесціює в УФ-променях оранжевим кольором. Речовина, виявлена на грошових купюрах має спільну родову належність із речовиною, яка виявлена на ватному тампоні із змивами з правої руки ОСОБА_1 Представлені грошові купюри та ватний тампон зі змивом з правої руки ОСОБА_1, є слідами спеціального препарату «Світлячок». На представлених грошових купюрах виявлено напис «Хабар ВВБ» (т. 1 а.с. 203-209).

Відповідно до висновку експерта №463 від 02.08.2010 року, надані на дослідження грошові кошти номіналом 100 (сто) доларів США відповідають аналогічним грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу на території країни-виробника, тобто виготовлені на підприємстві, що здійснює їх офіційний випуск (т. 1 а.с. 211-217).

З матеріалів кримінальної справи №01-3442, порушеної по факту ДТП за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідує, що у вказаній справі виявлені грошові кошти в розмірі 500 доларів США, які ОСОБА_1 вимагав та отримав від ОСОБА_8 за обрання міри запобіжного заходу підписки про невиїзд щодо ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 124).

З матеріалів кримінальної справи №01-6574 слідує, що вона порушена по факту відкритого викрадення чужого майна (грабежу) в АДРЕСА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України (т. 1 а.с. 124).

З листа-відповіді ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» від 23.11.2010 р. №1861/01 із додатками - роздруківками вхідних та вихідних дзвінків абонентів слідує, що ОСОБА_1 11 і 14 червня 2010 р. телефонував ОСОБА_15 протягом робочого часу 32 і 43 разів відповідно.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 вересня 2010 р. слідує, що в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за ст.ст. 190 і 369 КК України слідчим відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину (т. 3 а.с. 71-83).

Оцінюючи зібрані по даній справі докази, суд прийшов до переконання, що досудове слідство по справі було проведене однобічно та з обвинувальним ухилом. Пред’явлене ОСОБА_1. обвинувачення базується лише на припущеннях слідчого та на неперевірених слідством даних.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. По смислу закону, складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином. Такими ознаками є: 1) об’єкт злочину; 2) об’єктивна сторона злочину; 3) суб’єктивна сторона злочину; 4) суб’єкт злочину. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КК України, об’єктивна сторона даного злочину полягає в одержанні хабара у великому розмірі, або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара. Одержання хабара означає прийняття службовою особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Проте, жодними доказами по справі, які були дослідженні в судовому засіданні, не підтверджується факт того, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника СВ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, прийняв від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 500 доларів США у якості незаконної винагороди за обрання ОСОБА_6, обвинуваченому у кримінальній справі №01-6574, запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. ОСОБА_8 під час вручення ОСОБА_1. грошових коштів у сумі 500 (п’ятсот) доларів США, взагалі не повідомляє останньому про те, за що саме він надає йому ці грошові кошти.

Так, в ході судового слідства встановлено, що начальником СВ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 була законно обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_6 Подання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 11.06.2010 р. ОСОБА_1 не погоджував у прокуратурі, оскільки йому був потрібний час для підготовки цього подання та збору характеризуючих матеріалів щодо затриманого ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_6 вимагав для себе захисника. Таким чином, близько 09 години 14.06.2010 р. (останній день затримання ОСОБА_6) ОСОБА_1 телефонував на мобільний телефон Баришівському міжрайонному прокурору та його заступнику і повідомив їх про необхідність розглянути подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 Проте, ОСОБА_15 і ОСОБА_13 в той час знаходилися в м. Києві і повідомили, що будуть на своєму робочому місці лише після обідньої перерви. Враховуючи, що строк затримання ОСОБА_6 закінчувався о 10 год. 45 хв., ОСОБА_1, з метою недопущення порушення конституційних прав ОСОБА_6, виніс постанову про його звільнення з ІТТ Яготинського РВ на підставі того, що подання про обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою не було своєчасно розглянуте. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 відібрав у підозрюваного ОСОБА_6 зобов’язання з’являтися на виклик слідчого від 14.06.2010 р., а в подальшому, - 24.06.2010 р. обрав обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, оскільки будь-яких підстав для обрання ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу не було.

Висновок слідства про умисний характер дій ОСОБА_1 щодо прийняття на початку червня 2010 року до свого провадження кримінальної справи №01-6574 з метою одержання у майбутньому хабара від ОСОБА_8 спростовуються показами свідка ОСОБА_5. та свідка ОСОБА_25, дані ними в судовому засіданні 08.12.2010 р. та 18.01.2011 р. відповідно.

Покази ОСОБА_6, які дані ним в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 36-39), і на підставі яких будувалося обвинувачення відносно ОСОБА_1 про вимагання останнім від ОСОБА_6 хабара у розмірі 2000 доларів США за обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яке мало місце 08.06.2010 р. у службовому кабінеті ОСОБА_1, спростовується показами самого свідка ОСОБА_6, а також показами свідка ОСОБА_7, дані ними в судовому засіданні 16.11.2010 р.

Пояснення свідка ОСОБА_8, дані ним на досудовому слідстві 12.07.2010 р. (т. 1 а.с. 53-57) та покази ОСОБА_8 у якості свідка від 12.07.2010 р. (т. 2 а.с. 52-57), щодо вимагання від нього ОСОБА_1 хабара у розмірі 2000 доларів США за обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яке мало місце 09.06.2010 р. у службовому кабінеті ОСОБА_1 під час їх першої зустрічі, також спростовуються показами свідка ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_19, дані ними в судовому засіданні 16.11.2010 р.

Покази ОСОБА_6, дані ним на досудовому слідстві 26.07.2010 (т. 2 а.с. 36-39), щодо висування ОСОБА_1 ОСОБА_6 повторної вимоги про надання хабара у розмірі 2000 доларів США за обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яке мало місце 08.06.2010 р. в ІТТ Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області під час написання ОСОБА_6 явки із повинною, спростовуються показами самого свідка ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, дані ними в судовому засіданні 16.11.2010 р., а також показами свідка ОСОБА_12, свідка ОСОБА_20 та свідка ОСОБА_14, дані ними в судовому засіданні 08.12.2010 р., довідкою від 24.11.2010 р. №5646 та копією сторінок із Журналу реєстрації виведених затриманих і взятих під варту осіб Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області з 26.05.2010 р. по 16.06.2010 р. включно, та копією протоколу Явки з повинною підсудного ОСОБА_6 від 08.06.2010 р.

Під час досудового слідства слідчим не досліджувалось питання законності обрання начальником СВ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_6, підозрюваного у кримінальній справі №01-6574. При цьому, обраний ОСОБА_1 24.06.2010 р. запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_6 по даний час не змінений, що підтверджує законність та доцільність обрання ОСОБА_1 саме цієї міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 Вказані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_5. та ОСОБА_12, дані ними в судовому засіданні 08.12.2010 р., а також свідка ОСОБА_25, дані ним в судовому засіданні 18.01.2011 р. Крім того, це підтверджується роздруківками вхідних та вихідних дзвінків абонентів, наданими ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.».

Пояснення ОСОБА_8, дані ним 12.07.2010 р. в ході досудового слідства (т. 1 а.с. 53-57), покази ОСОБА_8 у якості свідка від 12.07.2010 р. (т. 2 а.с. 52-57) та під час судового слідства 18.01.2011 р. щодо висунення йому ОСОБА_1 повторної вимоги про дачу решти хабара у розмірі 500 доларів США за незміну відносно ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яке мало місце 05.07.2010 р. у службовому кабінеті ОСОБА_1 під час їх зустрічі, спростовуються довідкою Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 23.12.2010 №7857.

При таких обставинах, інкримінування підсудному ОСОБА_1. зазначеного обвинувачення ґрунтується лише на показах ОСОБА_8, які спростовуються іншими об’єктивними доказами по даній справі, а тому є лише припущенням з огляду на те, що потерпілі є особою, яка зацікавлена в обвинуваченні підсудного, як ініціатор порушення даної справи. Факт отримання грошей від ОСОБА_8 сам підсудний пояснює своїм переконанням, що ці гроші ОСОБА_8 надає йому виключно з метою підлабузництва та бажаючи встановити з ним добрі, дружні стосунки.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду №12 від 7 жовтня 1994 р. «Про судову практику у справах про хабарництво», одержання службовою особою подарунків не за певні дії по службі, а з метою підлабузництва, для встановлення з нею «добрих» стосунків не є кримінальне караним. Такі дії, у разі вчинення їх службовою особою органів державної влади або органів місцевого самоврядування, можуть підпадати під дію ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Суб’єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Особливістю суб’єктивної сторони складу цього злочину є тісний зв’язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Змістом умислу першого повинно охоплюватися, крім іншого, усвідомлення того, що хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою винагороди.

Статтею 65 КПК України визначено, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Згідно ст. 31 Конституції України, кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Статтею 5 Закону України від 18.02.1992 №2135-ХІІ «Про оперативно-розшукову діяльність», чітко визначений перелік підрозділів, які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, долучені до матеріалів даної кримінальної справи у якості доказів (постанова про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінальної справи від 28.08.2010 р. (т. 2, а.с. 104)) особистий диктофон свідка ОСОБА_8 марки «Sony» та мобільний телефон «Nokia» з аудіо-записами, які були зроблені за власною ініціативою ОСОБА_8 і містяться на цих носіях, є недопустимими, тобто такими, що отримані (зібрані) з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства України, а, отже - є незаконними, та не можуть бути використані як докази і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, не є джерелом доказів у відповідності із ст. 65 КПК України, оскільки добуті не процесуальним шляхом та не відповідають процесуальним вимогам допустимості.

Інші об’єктивні докази, які давали можливість дати однозначну (обвинувальну) оцінку вказаним доказам, не добуті.

Таким чином, зібрані по даній справі докази не можна визнати достатніми для того, щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок про те, що підсудний скоїв інкримінований йому злочин.

ОСОБА_1 раніше не судимий, по місцю служби характеризується тільки позитивно, в колективі користується авторитетом.

Отже, аналіз зібраних по справі доказів приводить суд до висновку про недоказаність вини підсудного в інкримінованому злочині. Можливості для збирання додаткових доказів вичерпані.

Цивільний позов до ОСОБА_1 не заявлений.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України оправдати за недоказаністю його вини в скоєнні даного злочину.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2. ст. 368 КК України, закрити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попереднім - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі – кримінальні справи №01-3442 і №01-6574 повернути Баришівському РВ ГУМВС України в Київській області, грошові кошти на суму 500 доларів США, диктофон марки «Соні», мобільний телефон «Nokia» - повернути ОСОБА_8, флеш-карту sd he «transcend» інв. 88т, та dvd-r – знищити, мобільний телефон «Сіменс» – повернути ОСОБА_1.

Скасувати арешт, накладений на ¼ частину квартири за адресою: смт. Баришівка, вул. 1-го Травня б. 11, кв. 4.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: