Справа № 2-a-101/2009/1026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2009 р. Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Волошко Т.П.
при секретарі: Козуб І.С
за участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання неправомірним бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії, зобов»язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії та стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України (далі ГУПФУ) в Київській області в якому зазначав, що він як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов»язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 1996 року та отримує пенсію. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю не відповідають розмірам, установленим ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та на відмову ГУПФУ в Київській області привести їх у відповідність з останніми, ОСОБА_2 просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, зобов»язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки та стягнути заборгованість з виплати пенсії за період з березня 2008 року по лютий 2009 року в розмірі 23 485, 77 гривень та 350 гривень за надання правової допомоги.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та вказали, що незважаючи на те, що позивачу пенсія призначена згідно із Законом України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і він перебуває на обліку в ГУПФУ в Київській області, проте має право на перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування, в силу того, що відповідно до ст. 11 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні визначатися Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і цим законом. Вважає, що відповідно до норм ст. 54 ч.4 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи»в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Представник відповідача Бабічев О.М. позовні вимоги не визнав,
посилаючись на письмове заперечення, в якому вказав, що позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи, захворювання пов»язане з виконанням службових обов»язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 80 % грошового забезпечення, за нормами Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зокрема ст. ст. 18, 21 вказаного Закону. Вказав, що пенсії передбачені ст. 54 « Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є окремими видами державних пенсій, а саме пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дані пенсії призначаються за бажанням громадянина із заробітку, одержаного в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Відповідно до ст. 7 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Вважає, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, передбачених ч.4 ст. 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має місце лише при призначенні особі державної пенсії згідно вищевказаного Закону, яка призначається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера. Зазначив, що відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 11-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не має повноважень щодо призначення державної пенсії, передбаченої Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», головне управління уповноважено лише організовувати роботу підвідомчих управлінь. Пояснив, що в передбаченому законом порядку позивач не звертався із заявою про переведення з одного виду пенсій на інший. Відповідно до вищевикладеного обгрунтування, вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області діє в межах повноважень та відповідно до вимог закону.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи захворювання, яке пов»язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Київській області з 1996 року та отримує пенсію, призначену відповідно ст. ст. 18, 21 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі його заяви.
10.02.2009 року позивач звернувся до Управління пенсійного забезпечення пенсіонерів військових служб та деяких інших категорій громадян із заявою про перерахунок його пенсії у відповідності до розмірів визначених ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку отримав письмову відповідь від 26.02.2009 року про відмову в задоволенні його вимог.
В судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до відповідача із завою про переведення його на інший вид пенсії передбаченої Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і не бажає цього на момент розгляду справи.
Встановлені обставини підтверджуються: поясненнями сторін, копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) НОМЕР_1 (а.с. - 6), копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2(а.с-7), копією витягу із акту огляду МСЕК (а.с. -8), копією рахунку НОМЕР_3 на ім. »я ОСОБА_2 (а.с-12-16), копією звернення позивача до Управління пенсійного забезпечення пенсіонерів військових служб та деяких інших категорій громадян від 10.02.2009 року (а.с. -9), копією відповіді на звернення позивача (а.с. -10-11), оглянутими в судовому засіданні матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 НОМЕР_4
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені в суді докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно д ст. 2 Кодексу України адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 11-2, головне управління пенсійного фонду України в Київській області здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам(крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.2. зазначеного положення Головне управління організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах щодо, зокрема, призначення(перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.
Підпунктом 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає(здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
З вищезазначених норма вбачається, що Головне управління пенсійного фонду України в Київській області не має повноважень щодо призначення державної пенсії передбаченої Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок к Чорнобильської катастрофи». Призначення та виплату зазначеної пенсії здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України, а Головне управління уповноважено лише організовувати роботу підвідомчих управлінь.
Відповідно до абз. 1 пункту 4 Постанови правління Пенсійного фонду « Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 30.01.2007 року № 3-1, заява про переведення з одного виду пенсій на інший, про перерахунок пенсії подається до органу,
що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Протягом всього часу судового розгляду позивач не змінив підставу або предмет адміністративного позову, не збільшив і не зменшив розмір позовних вимог та не відмовився від адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене обгрунтування, суд вважає, що позивач помилково звернувся з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про перерахунок та виплату пенсії згідно із Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до вищевказаних нормативних актів призначення та виплата зазначеної пенсії належить до повноважень територіальних управлінь Пенсійного фонду, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання неправомірним бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії, зобов»язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії та стягнення заборгованості -відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.