Справа № 2-а-183/2009/1026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2009 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Волошко Т.П.,
при секретарі: Козуб І.С.,
з участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві справу за адміністративним
позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області
про визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Тетіївському
районі щодо перерахунку пенсії, зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії та
стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2009 року до суду звернувся позивач з названим адміністративним позовом, в якому посилався на те, що він з 01.11.1989 року є інвалідом 2 групи, причина якої - професійне захворювання, пов»язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 1989 року він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Тетіївському районі та отримує пенсію, призначену відповідно до ст. 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в значно нижчому розмірі ніж це передбачено законом. Тому він звернувся до управління Пенсійного фонду з вимогою про проведення перерахунку на що йому було відмовлено.
Позивач та його представник адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили суд визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області та відмову щодо перерахунку раніше призначених йому державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України» Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області здійснити перерахунок призначених йому державної та додаткової пенсій як інваліду другої групи (захворювання пов’язане з роботою на ЧАЕС) та проводити їх виплату у розмірі: державної пенсії - восьми мінімальних пенсій за віком, розмір якої визначений ст. 28 Закону України» Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 вищевказаного закону за період з травня 2008 року по квітень 2009 року та стягнути 350 гривень за надання правової допомоги.
Представник відповідача Лисенко Н.М. позов не визнала, посилаючись на письмові заперечення.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи захворювання, яке пов»»язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджено посвідченням НОМЕР_1 (ас- 6-7), в зв»язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України і на момент розгляду справи становить 2 227, 26 гривень(а.с. -10)
Наведені вище обставини визнаються кожною із сторін та є безспірними.
Не погоджуючись з розміром отримуваної державної пенсії та додаткової пенсії позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у Тетіївському районі із письмовою заявою, в якій просив провести перерахунок державної та додаткової пенсії у відповідності до чинного законодавства, проте йому в задоволенні прохання відповідачем було відмовлено (а.с. 11-14).
В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 3 статті 28 Закону України „ Про загальнообов ‘язкове державне пенсійне страхування " мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених лише за цим Законом. А тому, щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі на підставі Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначений у ч. 1 cm. 28 Закону України „ Про загальнообов ‘язкове державне пенсійне страхування ", розмір мінімальної пенсії за віком пенсії не застосовується. Розмір пенсії, встановлений ч.4 cm. 54 та cm. 50 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 „ Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" встановлено, що виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 19, 91 грн. проводиться розрахунок пенсії, призначеної відповідно до cm. 50 та до ч.4 ст. 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 01.09.2004року -у розмірі 22, 30 гривень.. Таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні перерахунку пенсії з урахуванням положень ст. ст. 50, 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " повинна визначатися згідно із Законом України „ Про загальнообов ‘язкове державне пенсійне страхування " суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Законом України „ Про внесення змін до Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 року № 231, cm. 67 доповнено частиною 3 такого змісту: уразі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зазначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до cm. 54 цього Закону, а також;розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров ‘ю особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4розмір щомісячної компенсації сім ‘ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму. Законом України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", було внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так згідно ст. 54 для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році по 2 групі інвалідності пенсія призначається в
розмірі 20 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Положення Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", були чинними до моменту, коли Конституційний Суд України своїм рішенням від 22.05.2008 року, визнав не конституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного суду України положення Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". З метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян обчислення підвищення до пенсії, передбаченого Законом України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян ". Враховуючи конституційну норму, щодо обов ‘язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (cm. 117 Конституції України) вони правомірно застосували названу постанову. Крім того пенсії по інвалідності, відповідно до cm. 54 „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " можуть призначатися за бажанням пенсіонера із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. відповідно до ч.5 cm. 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, (а. с. 23).
Суд, заслухавши учасників процесу, взявши до уваги матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
При вирішенні даного спору необхідно застосовувати норми Конституції України, які є нормами прямої дії. Зокрема, ст. 19 ч. 2 Конституції України, вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 49 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: 1) державної пенсії; 2) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України, , Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:
інвалідам І групи - 100 % мінімальної пенсії за віком;
інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком;
інвалідам III групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 53 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ст. 54 ч.4 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказує, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком ; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком ; дітям -інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
Статтею 46 ч.3 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Законом України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в розділі II пункт 28 статті 50, 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені в новій редакції, однак рішенням Конституційного Суду України № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 розділ II пункт 28 Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Конституцією України у ст. 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Беручи до уваги вище викладене можна зробити наступні висновки, що при прийнятті Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", було значною мірою звужене, гарантоване Конституцією України та Законом України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право позивача на соціальний захи ст. 3гідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії позивачу, відповідач повинен був застосовувати ст. ст. 50, 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України не приймаються судом до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. ст. 50, 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчиненні вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.
ст. 162 ч.2 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб’єктів у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, у суду є всі правові підстави для визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області у перерахунку призначених позивачу державної та додаткової пенсії з 22 травня 2008 року -неправомірною.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язанні діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Встановлені судом обставини справи вказують, що Управління праці та соціального захисту населення повинно було нараховувати та виплачувати позивачу державну пенсію у відповідності до ст. 54 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" тобто - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком ; та додаткову пенсію, яку визначено ст. 50 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії з 12 січня 2005 року встановлюється ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум осіб які втратили працездатність з 1 січня -470 гривень, з 1 квітня-481 гривень, з 1 липня-482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень. Оскільки зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи
громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України, що передбачає таке у випадках воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, відповідно до ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. У своїх запереченнях відповідач посилається на ст. 67 ч.3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції яка внесена Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що також визнано рішенням № 10-рп /2008 неконституційною, тому у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначеної відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Встановлення загальним законом іншого розміру відповідних виплат, ніж це передбачено спеціальним законом, є звуження обсягу гарантій у розумінні ч.3 ст. 22 Конституції України. У випадку зупинення правових норм спеціального закону іншим законом суди повинні вирішувати питання щодо не застосування недійсної правової норми.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії - неправомірною. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії позивачу - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у відповідності із ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим судом встановлено, що відповідачем у 2008 році позивачеві нарахована та виплачена пенсія у розмірах, визначених постановою кабінету Міністрів, а тому вказані виплати мають бути враховані відповідачем при перерахуванні призначених позивачеві державної та додаткової пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов»язки, суд вважає, що мало місце порушення принципу законності, встановленого ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання відносно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 26 575, 18 гривень недоотриманої пенсії в твердій грошовій сумі, суд вважає, що в цій частині заявлених позовних вимог позивачу слід відмовити, поскільки суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування. Разом з тим, суд вважає за можливе зобов»язати відповідача здійснити перерахунок призначених позивачеві державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Разом з тим суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 350 грн. витрати на правову допомогу, оскільки останній не надав до суду передбачені законодавством докази на підтвердження роботи його адвоката в суді.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрі України „ Про державне мито".
Керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64, 92 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/ 2008, cm. 58 Закону України „ Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. ст. 50, 54, 62, 67, 71 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " ст. ст. 6, 9, 17, 89, 158-163, 185, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність та відмову Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі щодо перерахунку ОСОБА_2 раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" провести перерахунок з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року призначених ОСОБА_2 державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" та провести виплату нарахованої пенсії.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського окружного адміністративного суду через Тетіївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.