Справа № 2-а-179\2009\1026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року суддя Тетіївський районний суд Київської області Архангельський A.M. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання відмови щодо перерахунку та виплати щомісячної допомоги до пенсії як дітям війни неправомірною та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
встановив:
Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, мотивуючи тим, що він є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте на протязі 2006-2008 років вказана соціальна допомога не виплачувалась, а тому він посилаючись на вказану норму Закону та рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-РП та від 22.05.2008 року № 10-РП, якими були визнані неконституційними окремі Положення Законів України "Про державний бюджет на 2007 рік" та "Про державний бюджет на 2008 рік", просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року, відновити пропущений строк звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену м щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 2299 грн.41 коп.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази. В тому числі заперечення відповідача, в якому він просить застосувати ст. 99 КАС України вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, що підтверджується паспортними даними НОМЕР_1 та копією довідки посвідчення НОМЕР_2.
Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При вирішені спору суд бере до уваги, що п.17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-1V в редакції закону, що діяла до 02.04.2006 року дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.
02 квітня 2006 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-IV. Цим Законом виключено п.17 ст. 77 Закону № 3235-ІУта встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році порядок запровадження пільг дітям війни визначений не був. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача підвищення до пенсії за 2006 рік.
Судом встановлено, що п. 41 розділу 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI текст ст. 6 Закону № 2195-ГУ викладено в новій редакції, з якою дітям війни (окрім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Тобто відповідач і керувався даними Законами і протягом 2008 року повністю нарахував і виплатив позивачу таку надбавку у розмірі 10 % встановленого на 2008 рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2008 року - 01.03.2008 року по 47 гривень щомісячно, з 01.04.2008 року по 01.06.2008 року - по 48, 10 грн., з 01.07.2008 року по вересень 2008 року по 48, 20 грн., з жовтня 2008 року по грудень 2008 року - по 49, 80 грн.
Разом з тим відповідачем не було прийнято до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-РП /2008 положення п. 41 розділу 11 Закону "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав, свобод людини і громадянина, у разі необхідності зупинення дії законів, внесення змін до них і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України є остаточним і не може бути оскарженим, крім того дане рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає, що при прийнятті Закону України "Про державний бюджет" на відповідні роки, були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни", права позивачки на соціальний захист, зокрема на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищенаведене, при визначенні розміру щомісячної надбавки до пенсії позивачу, як дитині війни, суд вважає за необхідне застосувати саме положення Конституції України та Закону України"Про соціальний захист дітей війни", а не Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", які визнані неконституційними. А тому відповідач повинен був керуватися попередньою редакцією ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України передбачено річний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, представник відповідача наполягає на застосуванні даної статті, тому позовні вимоги розглядаються з урахуванням вимог даної статті, а саме за період 2008 року.
ч. 3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 - IV з 12 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму.
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням здійснення позивачу часткової виплати протягом зазначеного періоду у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Приймаючи до уваги, що позивачу не було нараховане підвищення до пенсії, суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення підвищення до пенсії в твердій грошовій сумі. Разом з тим, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обгрунтував вимоги, частково підтвердив їх доказами, а тому позов підлягає частковому задоволенню, оскільки виходячи із аналізу чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України, а саме Законів України "Про Державний бюджет на 2008 рік", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд приходить до висновку, що розмір пенсії позивача повинен був бути підвищений на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, разом з тим, позивачу за вказаний період були нараховані та виплачені надбавки з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року по 48, 10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року по вересень - по 48, 20 грн. -щомісячно, в жовтні -грудні 2008 року по 49, 80 грн. щомісячно, а тому вказані виплати повинні бути враховані відповідачем при перерахуванні пенсії позивача.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито".
Керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 22, 46 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10- РП 2008р., ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд, -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", неправомірною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених за цей період виплат з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28
Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести виплати у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.