Справа № 2-а-184\2009\ 1026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05 червня 2009 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Архангельського A.M.

при секретарі: Волошко К.В.

з участю представників сторін: позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача - Лисенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Тетіївському районі щодо перерахунку пенсії, зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії та стягнення заборгованості,

встановив:

 ОСОБА_3 звернулася до суду з названим адміністративним позовом, в якому посилалася на те, що вона з 11.10.2000 року є інвалідом 3 групи, причина якої -професійне захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В Управлінні Пенсійного фонду України у Тетіївському районі перебуває на обліку з 2000 року та отримує пенсію в розмірі 674.7 грн., який є значно нижчим розміром ніж це передбачено законом. Тому вона звернувся до Управління Пенсійного фонду з вимогою про проведення перерахунку пенсії, на що їй було відмовлено.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просить суд визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області та відмову щодо перерахунку раніше призначених йому державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області здійснити перерахунок призначених їй державної та додаткової пенсій як інваліду третьої групи (захворювання пов’язане з роботою на ЧАЕС) та проводити їх виплату у розмірі: державної пенсії - шести мінімальних пенсій за віком, розмір якої визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 вищевказаного закону за 2009 рік.

Представник відповідача Лисенко Н.М. позов не визнала та пояснила, що нарахування пенсії позивачу проводилось відповідно норм діючого законодавства та Постанов Кабінету Міністрів України. Посилання позивача при розрахунках мінімального розміру пенсії за віком на положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" є не обгрунтованим, по скільки при визначенні пенсії для осіб відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зазначений у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується. Свою правову позицію вона виклала в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є особою, яка постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 6) та має 3 групу інвалідності, що пов’язана з роботами на ЧАЕС, що підтверджується випискою акту огляду МСЕК НОМЕР_2 (а.с. 7). Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Тетіївському районі та отримує пенсію

по інвалідності в розмірі 674.7 грн., як інвалід 3 групи загального захворювання пов’язаного аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою № 31 від 13.04.2009 року (а.с. 11). За період з квітня 2008 року по грудень 2009 року розмір щомісячної пенсії, яку отримувала позивачка ОСОБА_3 становила: в червні 2008 року -601.25 грн., в липні 2008 року - 603.49 грн., в серпні - вересні 2008 року - 672.3 грн.; в жовтні - грудні по 674.7 грн. щомісячно, що підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_3. Встановлені судом обставини визнав в судовому засіданні представник відповідача.

Аналізуючи установлені обставини суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати норми Конституції України, які є нормами прямої дії. Зокрема, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: 1) державної пенсії; 2) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 % мінімальної пенсії за віком ;інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 53 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Обчислення і призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Статтею 54 ч.4 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком ; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком ; дітям -інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком. Конституцією України статтею 46 ч.3 передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом. Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в розділі II пункт 28 статті 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесені зміни та вищевказані положення викладені в новій редакції. Рішенням Конституційного Суду України № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 розділ II пункт 28 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Конституцією України у ст. 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Беручи до уваги вище викладене, можна зробити висновок, що при прийнятті Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було значною мірою звужене, гарантоване Конституцією України та Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право позивача на соціальний захи ст. 3гідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчиненні вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України. ст. 162 ч.2 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб’єктів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, суд вважає, що є всі правові підстави для визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області у перерахунку призначених позивачу державної та додаткової пенсії з 1 червня 2008 року - неправомірною, по скільки відповідач, після отримання заяви ОСОБА_4 не перевірив викладені в заяві факти, не прийняв до уваги Рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року та без законних на те підстав відмовив позивачу в задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язанні діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Встановлені судом обставини справи вказують, що Управління праці та соціального захисту населення повинно було нараховувати та виплачувати позивачу державну пенсію у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; та додаткову пенсію, яку визначено ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії з 12 січня 2005 року встановлюється ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 58 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум осіб які втратили працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень. Оскільки зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України, що передбачає таке у випадках воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, відповідно до ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. У своїх запереченнях відповідач посилається на ст. 67 ч.3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" в редакції яка внесена Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що також визнано рішення № 10-рп /2008 неконституційною, тому у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначеної відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Встановлення загальним законом іншого розміру відповідних виплат, ніж це передбачено спеціальним законом, є звуження обсягу гарантій у розумінні ч.3 ст. 22 Конституції України. У випадку зупинення правових норм спеціального закону іншим законом суди повинні вирішувати питання щодо не застосування недійсної правової норми. Положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії неправомірною. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії позивачу - з 22.05.2008 року з часу ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність деяких статей Закону України " Про державний бюджет України на 2008 рік" у відповідності із ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду в Тетіївському районі починаючи з квітня по грудень 2008 році позивачеві щомісячно нараховувалась та виплачувалась пенсія, а тому вказані виплати мають бути враховані відповідачем при перерахуванні призначених позивачеві державної та додаткової пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов’язки, суд вважає, що мало місце порушення принципу законності, встановленого ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання відносно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 30459.36 гривень недоотриманої пенсії в твердій грошовій сумі, суд вважає, що в цій частині заявлених позовних вимог позивачу слід відмовити, по скільки суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування. Разом з тим, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначених позивачеві державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05. 2008 року по 31.12.2008 року та провести виплату.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрі України"Про державне мито".

Керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64, 92 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп / 2008, ст. 58 Закону України"Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. ст. 50, 54, 62, 67, 71 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 6, 9, 17, 89, 158-163, 185, 186 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Тетіївському районі щодо перерахунку пенсії, зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії та стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність та відмову Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі щодо перерахунку ОСОБА_3 раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" провести перерахунок з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року призначених ОСОБА_3 державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та провести виплату нарахованої пенсії.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржено до Київського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.