ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10                                                                                           Справа№ 5/71

за позовом  дочірнього підприємства «Софтранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфарморг»  

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про  стягнення заборгованості

ціна позову  13050,83грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача   - ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;                   

від відповідача –ОСОБА_3, довіреність в матеріалах справи;

  Суть спору:  

Дочірнє підприємство «Софтранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфарморг»зверулось до гсоподарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за перевезення вантажу; ціна позову 14207,22грн.

07.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 13089,66грн., в тому числі 13023,83грн. боргу, 39,07грн. інфляційних нарахувань, 26,76грн. 3% річних, а також покласти на Відповідача судові витрати.

Заявою від 01.10.2010р. Позивачем зменшено розмір позовних вимог до 13050,59грн., в тому числі 13023,83грн. боргу та 26,76грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, статутом Позивача, свідоцтвом про дерджавну реєстрацію Відповідача, свідоцтвом Відповідача як платника податку на додану вартість, заявкою на перевезення №08-10, договором №02/10 від 10.02.2010р. про надання транспортних послуг, СМР накладною №0092016, розрахунком, доказами сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказами відправлення позовної заяви Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/71 від 14.05.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10год. 30хв. 02.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/71 від 02.06.2010р. та віід 12.07.2010р. В судових засіданнях 07.07.2010р., 11.07.2010р., 12.08.2010р. , 26.08.2010р., 31.08.2010р. оголошувались перерви.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 28.09.2010р. у зв’язку з тим, що Постановою Верховної Ради України №2512-VI від 09.09.2010р. Петрика І.Й. обрано суддею Киїівського апеляційного адміністративного суду, призначену ним справу №7/71 передано для подальшого розгляду судді Фартушку Т.Б.

В судових засіданнях 01.10.2010р., 19.10.2010р. оголошувались перерви. Розгляд справи відкладено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області від 27.10.2010р.  

Протягом розгляду справи представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процессуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надійшло.

 Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; клопотання; заперечення проти відзиву; заяву про долучення показань до матеріалів справ из додатками; клопотання-заперечення; докази здійснення оплати державного мита; клопотання про здійснненя технічної фіксації судового процессу та відкладення розгляду поданного клопотання; докази скерування відповідачеві кореспонденції по справі, в тому числі акту звірки взаємних розрахунків.

 Представник Відповідача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги визнала, просить суд розтермінувати виконання рішення суду.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи; відзив на позовну заяву з додатками; доповнення до відзиву на позовну заяву з додатками; пояснення Відповідача; доповнення до відзиву на позовну заяву; копію претензії-вимоги №01 від 31.05.2010р. з додатками; копію позовної заяви Відповідача до ALGETRA ; транспортні замовлення; доповнення до відзиву з додатками; копію підписаної Відповідачем мирової угоди; оборотно-сальдові відомості та пояснення по справі від 15.11.2010р.; довідку про наявний банківський рахунок.

 Також, протягом розгляду справи судом скеровано запит в EXPRESS MAIL на підтвердження отримання Відповідачем скерованої Позивачем кореспонденції, на який отримано відповідь.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

  Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.02.2010р. між Позивачем (Перевізником) та Відповідачем (Замовником) укладено договір №02/10 про надання транспортних послуг (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Перевізник зобов’язується доставити пранспортним засобом за маршрутом, вказаним у заявці на перевезення, довірений йому вантаж в пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі (Вантажоодержувачу), вказаній у заявці, а Замовник зобов’язується оплатити вартість послуг, що йому надаються.

Відповідно до п.1.2 Договору, маршрути, терміни виконання замовлення, кількість, якість, вартість вантажу, що перевозиться, вартість перевезення вказуються у заявках на перевезення, що являються невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.4 Договору, всі водії Перевізника по данному Договору являються водіями-експедиторами з правом підпису трьохстороннього акту прийому-передачі вантажу Вантажоодержувачу і несуть повну матеріальну відповідальність за цілісність вантажу.

Відповідно до п.4.1 Договору, завантаження вантажу здійснює Замовник.

Згідно п.4.6 Договору, Замовник, передаючи вантаж до перевезення, надає Перевізнику всі необхідні документи.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 Договору, водій-експедитор зобов’язаний передати вантаж Вантажоодержувачу на підставі отриманих товаро-супровідних документів, при передачі вантажу Вантажоодержувачеві укладається трьохсторонній акт прийому-передачі, в якому вказується кількість і якість вантажу, переданного Перевізнику Замоинвком, а також кількість і якість вантажу, переданного Вантажоодержувачу Перевізником.

Згідно п.п.7.1, 7.2 Договору, вартість кожного окремого перевезення вказується у заявках, що являються невід’ємною частиною данного Договору; Замовник проводить оплату по безготівковому розрахунку Перевізнику на підставі рахунку і Акту виконаних робіт протягом десяти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують доставку вантажу Вантажоодержувачу, якщо інше не вказано в заявці на перевезення.  

Згідно п.11.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

 Відповідно до заявки на перевезення №08-10 від 10.02.2010р., підписаної та скріпленої відбитками печаток Сторін, Позивач зобов’язувався надати транспорт на перевезення 22 тонн солі кам’яної в мішках на паллетах до місця отримання – Німеччина, м.Норденхем, вул.Олденбургер, 65; плата за перевезення вантажу визначена в розмірі 1200євро.

Згідно товарно-супровідної міжнародної накладної (СМR) №0092016, вантаж одержано та розвантажено 21.02.2010р. Наведене підверджується, в тому числі, доводами відзиву Відповідача.

Крім того, підтвердженням отримання вантажу є також наявні в матеріалах справи претензія-вимога Відповідача до Вантажоодержувача №01 від 31.05.2010р., підписана та скріплена відбитком печатки відповідача, згідно якої Відповідач підтверджує факт отримання Вантажоодержувачем вантажу; та подання Відповідачем позовної заяви б/н від 21.08.2010р. до господарського суду Львівської області з вимогою про стягнення з Вантажоодержувача вартості наданих послуг.

Також, факт отримання вантажу Вантажоодержувачем визнано Відповідачем і у доповненні до відзиву на позовну заяву №19/10 від 19.10.2010р.

Відповідно до повідомлення НБУ «Про офіційні курси гривні до іноземних валют»від 19.02.2010р., курс 1 Євро станом на 21.02.2010р. становив 10,853193грн. Відповідно, 1200 Євро становить 13023,83грн.

Факт отримання Відповідачем документів, передбачених п.7.2 Договору, підтверджується квитанцією  «Експрес пошта»(«EXPRESS MAIL») та повідомленням «EXPRESS MAIL»на запит суду №401 від 20.10.2010р. Відповідно до зазначених документів, 23.03.2010р. Відповідачем особисто отримано кореспонденцію від Позивача.

Щодо доводів Відповідача про неотримання ним трьохстороннього акту прийому-передачі вантажу суд зазначає наступне.

В матеріалах справи дійсно відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази складання трьохстороннього акту прийому-передачі вантажу, в тому числі при відправленні такого.

Відповідно до п.4.6 Договору, встановлено обов’язок Замовника передати Перевізникові акт прийому-передачі. Будь-яких доводів чи доказів передачі Відповідачем Позивачу акту прийому-передачі Відповідачем не наведено та не подано.

Відповідачем позовні вимоги визнано повністю, підтвердженням чого є, в тому числі, підписаний Відповідачем та скріплений відбитком печатки примірник мирової угоди.

Згідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.2 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Наведені нормативні вимоги також зазначені в главі 32 Господарського кодексу України.

Глава 32 Господарського кодексу України (Правове регулювання перевезення вантажів), регулює як договір перевезення, так і договір транспортного експедирування. З чого можна робити висновок, що як і договір перевезення вантажів, так і договір транспортного експедирування є договорами у сфері перевезення вантажів.

А відповідно до ч.1 ст.306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів  застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись  належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів  цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що  одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.  Якщо у зобов’язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610, ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем основного боргу в розмірі 13023,83грн., перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на корить Позивача 13023,83грн. основного боргу та 26,76грн. 3% річних підлягають до задоволення.

 Щодо розстрочення виконання рішення.

У заяві №15/11 від 15.11.2010р. Відповідач просить суд розтермінувати виконання рішення суду шляхом зобов’язання до сплати щомісячно рівними платежами по 300грн.

Доводи заяви Відповідачем мотивовано наступним: останнім часом Відповідач не має жодних прибутків, заборговані суми постійно зростають, оскільки контрагенти не проводять виплат за надані послуги.

Доводи Відповідач підтверджує довідкою відділення банку про стан рахунків (відповідно до довідки ПАТ «Кредобанк»№15.14/18-5700/10 від 26.10.2010р., залишок на рахунку Відповідача становить 127,49грн.), та даними оборотно сальдових відомостей.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, суд приходить дло висновку про необхідність розстрочення виконання рішення.

Проте, враховуючи, в тому числі, позицію Позивача, та обставини, які стали причяиною виникнення боргу, суд приходить до висновку про необхідність розстрочити виконання рішення на 3 місяці зі сплатою помісячно рівними платежами.

 Відповідно  до  вимог  ст.  4.-7  Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.  43 Господарського процесуального кодексу України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

15.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.11.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.13, 129 Конституції України,ст.ст.4-7, 34, 43, 49, 85 Господарсько процесуального кодексу України, глава 32, ст.ст.173, 193, 306 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 908, 909, 918, 919, 920 Цивільного кодексу України, суд -

  В И Р І Ш И В:

  1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79067, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства «Софттранс»товариство з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»( 08702, м.Обухів, Київська обл., вул.Київська, 127 ідентифікаційний номер 33003087) 13023,83грн.  боргу, 26,76грн.  3 % річних, 130,51грн . державного мита, 236грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення суду на 3 місяці зі сплатою помісячно рівними платежами.

 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя