Справа № 2а-429/ 09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Назарової M.B.
при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ м. Антрацит Коваля Євгена Геннадійовича про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 24 лютого 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 03 лютого 2009 року о 14.10 год. інспектором ДПС ДАІ з обслуговування м. Антрацит Ковалем Євгеном Геннадійовичем було винесено постанову ВВ № 061203 по справі про адміністративне порушення, в якому йдеться про те, що він 03.02.09 р. о 14-й, керуючи автомобілем, скоїв проїзд перехрестя вулиць Ростовська та Петровського м. Антрацит на жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.п. 8.7.3 Правил Дорожнього руху /далі - ПДД/. Вважає постанову неправильною, оскільки світлофор у вказаному місці не працює в режимі, про який йдеться в п.п. 8.7.3, а саме - зміна зеленого світла на жовтий проходить без миготіння зеленого, і згідно п. 8.11 ПДД йому дозволяється подальший рух, а застосувати екстрене гальмування не міг, оскільки дорожнє покриття /сніг, вода/ не дозволяли цього; відеозйомка, яку зробив відповідач з далекої відстані /80-100 м/ і з фронтальної позиції, не дає можливості визначити місцезнаходження стоп-лінії і автомобіля відносно останньої.
Тому просить визнати дії інспектора по складанню постанови незаконними та скасувати зазначену постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 500 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та пояснив, що особисто він не був свідком зазначених подій, а підійшов, вже коли протокол було складено. Додатково пояснив, що він, як і позивач, не заперечує, що надана відповідачем відеозйомка відтворює оспорювань ситуацію, і на ній видно, що дорожнє покриття неналежне, тому позивач не міг застосувати екстрене гальмування і продовжив рух згідно вимогам п. 81.1 ПДД; в ході огляді місця події вважає, що жовтий сигнал світлофору ввімкнувся, коли позивач був на відстані приблизно 10 м від стоп-лініїї, а згідно п. 31.4.1 ПДД його гальмовний шлях при нормальному технічному стані автомобіля становить 14, 7 м. До того ж, відповідачем в постанові не вказана літера підпункту ПДД, який начебто порушив позивач, що також є незаконним.
Крім того, позивач як незгодний з постановою він відразу ж 04.02.09 р. звертався до начальника ВДА1 з обслуговування м. Антрацит та до ГУМВС України в Луганській області, але керівництвом Коваля Є.Г. його дії було визнано правомірними та рекомендовано звернутися до суду, що він і зробив 24.02.09 р. - відразу після отримання відповіді.
Відповідач - інспектор ДПС ДАІ з обслуговування м. Антрацит - Коваль Е.Г. позов не визнав та пояснив, що дійсно ним під час патрулювання 03 лютого 2009 року о 14-й на перехресті вулиць Петровського та Ростовської м. Антрацит було зафіксоване порушення п.п. 8.7.3 ПДД водієм автомобіля ВАЗ-210994-20 реєстраційний номер НОМЕР_1 - позивачем ОСОБА_1, а саме - проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору /жовтий/, за що ним складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 2 КпАП України та винесено постанову № ВВ 061203 про накладення штрафу у вигляді 500 грн.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 був не згодний з порушенням. Факт порушення останнім ПДД підтверджується свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також відео зйомкою, яку зроблено ним і з якої вбачається, що позивач почав рух на перехресті на заборонений сигнал світлофору - жовтий. Позивач був у машині один.
Копію протоколу і постанову було вручено позивачеві, і там була присутня літера підпункту ПДД, можливо, в постанові вона не продрукувалася через копірку.
Суд, вислухавши позивача, представник відповідача, свідка ОСОБА_4, який підтвердив факт порушення позивачем ПДД, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 8.7.3. п.п.п «г» жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність, а саме - ст. 122 ч. 2 КпАП України встановлює відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суд на підтвердження правомірності свого рішення: відеозйомку, щодо якої як позивач в ході попереднього судового зсідання, так і його представник у судовому засіданні, пояснювали, що вона відтворює оспорювані події, та судом було допитано у якості свідка особу, яка зазначена в протоколі про адміністративне порушення - ОСОБА_4, який пояснив, що числа він не пам»ятає -восені-взимку - вдень він стояв біля свого автомобіля в районі ялинок, що поруч з «Домом побуту», оскільки підробляє таксистом, і бачив, як чорна «99» з боку автовокзалу по вул. Ростовська виїхала на перехрестя на заборонний сигнал світлофору - жовтий; водій був молодий хлопець невеликого росту, в машині один, ще пам»ятає, що пішоходи сварилися на того; до нього звернувся працівник ДАІ, і він про це порушення підписав протокол. Він має стаж водія з 1991 року, тому може стверджувати, що порушення було.
Також суду надано протокол про адміністративне правопорушення, складений 03.02.09 року відповідачем о 14.10 год. щодо позивача про порушення ним п.п. 8.7.3.г ПДД і притягнення до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАПУ, в якому свідками зазначеного порушення вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому шляхом виїзду на місце складом суду після прогляду відеозапису, встановлено, що автомобіль позивача, коли включився заборонний сигнал світлофору, знаходився на декілька метрів попереду нерухомого об»єкту - стовпу, і ця відстань, на думку представника позивача, становить близько 10 м, з чим погодитися не можна, оскільки відстань ця, те, що дорога в цьому місці має значний підйом вгору, давало, на думку суду, можливість загальмувати, побачивши заборонний сигнал світлофору.
Натомість позивач не надав суду жодного доказу, що свідчив би про неправомірність дій відповідача. Так, допитаний у якості свідка представник позивача -ОСОБА_6 пояснив, що особисто він свідком зазначений подій не був, але може підтвердити, що дорожнє покриття було в неналежному стані. А, проглянувши відеозйомку, робить висновок, що внаслідок цього син не міг загальмувати екстрено, щоб не створити аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху. З якою швидкістю рухався син, він напевно не знає.
Суд не може взяти до уваги як безпідставні твердження позивача про те, що відповідачем не вказана літера у підпункту ПДД, адже з оригіналу зазначених вище постанови та протоколу, які оглянуті судом у судовому зсіданні, вбачається її наявність, а позивач, вказуючи на це, не надав суду отриманої ним копії протоколу, хоча про її отримання є його підпис в протоколі. Не може суд застосувати до дії позивача і п. 18.1 ПДД, на який посилається представник позивача, адже зазначена норма стосується нерегульованих перехресть, а йдеться про порушення на світлофорі, як недоречні і його посилання на застосування до спірних правовідносин вимог п.п. 31.4.1, адже він стосується технічного стану транспортних засобів та їх обладнання /гальмових систем/.
Тому суд доходить висновку про правомірність дій відповідача і відсутність підстав для скасування постанови, адже наявний склад адміністративного порушення.
Проте, згідно ст. 280 КпАП України орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З постанови не вбачається, що відповідачем дотримано ці вимоги закону.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень - п. 4 - змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Тому, враховуючи особистість позивача та відсутність на його боці обставин, що обтяжують його відповідальність, керуючись ч. 2 ст. 11 КАСУ про те, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд, доходячи висновку про законність і обгрунтованість оскаржуваної постанови, проте вважає можливим призначити ОСОБА_1 мінімальний розмір стягнення, передбачений ч. 2 ст. 122 КпАП України - у вигляді штрафу у розмірі двадцяти п»яти неоподатковуваних мінімуми доходів громадян /425 грн./. Знижуючи розмір штрафу до мінімального, передбаченого санкцією статті, суд враховує, що на момент скоєння адмінправопорушення позивач не працював, і у суду немає відомостей про наявність обставин, що обтяжують його відповідальність.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 - 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ м. Антрацит Коваля Євгена Геннадійовича про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необгрунтованістю.
Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 згідно постанови ВВ № 061203 від 03.02.09 р. по справі про адміністративне порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, і вважати його підданним штрафу у розмірі 425 грн.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.