Справа № 2а-567/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року суддя Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Назарова М. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
23.03.09 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушення права, свобод та інтересів за період з 01.01.06 року до 31.12.08 року та просить зобов»язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2006-08 роки у сумі 3891 грн. 90 коп.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана їй пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 1 прикінцевих положень Закону України № 2195-1У від 18.11.04 року цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року. Вказує, що є відповідні рішення Конституційного Суду України, якими визнано право дітей війни на 30 % підвищення до пенсії, проте їй про це повідомлено не було, і про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення подій у пресі у зв»язку з ухваленням Рішення КСУ 09.07.07 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими що не відповідають Конституції України.
Тому просить відновити їй пропущений строк для звернення до суду та зобов»язати відповідача нарахувати та її користь недоплачену як дитині війни підвиїцення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивач не з’явився та просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмове заперечення проти позову та просив суд розглядати справу за його відсутності.
Оскільки, таким чином, до початку судового засіданні від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 23.04.09 р. було постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням /а.с. 6/.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком
Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку, визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. /із змінами від 15 березня 2007 p./, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищивикладене, суд погоджується з позивачкою щодо правомірності її вимог про нарахування на її користь доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2007 рік, але не з 01 січня, а починаючи з дня ухвалення відповідного рішення КСУ - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Проте, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; а згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається з письмового заперечення відповідача на позов, вони наполягають на застосуванні строків.
Позивачка ж, ставлячи питання про перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії за 2007 p., просить відновити їй пропущений строк для звернення до суду, при цьому ж вона не навела поважних причин його пропуску, вказавши лише про те, що проте їй про це повідомлено не було, і про про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення подій у пресі у зв»язку з ухваленням Рішення КСУ 09.07.07 року. За таких обставин суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.
У зв’язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.07 року до 31.12.07 року.
Законом Украни «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державно содіальної підтримки.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесения змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 p. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесения змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року положення пункту 28 розділу II «Внесения змін до деяких законоданчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесения змін до деяких законоданчих актів Украйни» від 28.12.07р. щодо внесения змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивачки щодо визнання бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі щодо несплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу яка втратила працездатність складає: з 1 січня 2008 року - 470 грн., з 1 квітня 2008 року - 471 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 1 жовтня 2008 року - 498 грн.
В грудні 2008 року згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність встановлено в розмірі 498 гривень.
Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.08 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а повинні провадити виплати, починаючи з 22.05.08 року до 31.12.08 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсі за віком, а тому суд погоджується з позивачкою та вважає відмову УПФУ в Антрацитівському районі від 11.02.09 р. про відмову в проведенні перерахунку та виплаті позивачці підвищення до пенсії за вказаний період неправомірною. При цьому суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАСУ вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, адже це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, та не лише зобов»язати відповідача нарахувати їй зазначене підвищення до пенсії, а і й провести його виплату.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.06 року № 489-V, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про прожитковий мінімум», -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо несплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду та за необгрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.