Справа № 2а-821/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року суддя Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Назарова М. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій незаконними та нарахування і сплату заборгованості за недоотриману в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

23.04.09 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради в Луганській області, в якому посилається на те, що вона має дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за яким здійснює догляд. У відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Але відповідач здійснював виплати в значно менших розмірах.

В обгрунтування свого позову посилається на те, що з 07.09.06 р. відповідачем їй була нарахована та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вважає, що розмір такої допомоги за 2007 рік визначений невірно та всупереч чинному законодавству. Статтею 15 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 22.03.01 року встановлено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини першої ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» зупинено на 2007 рік, але Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп/2007 положення абзацу 3 ч. 2 ст. 56 та ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було визнано такими, що не відповідають Конституції України. І, таким чином, згідно вимог Конституції України дія зазначеного бюджетного закону на 2007 рік в частині зупинення дії п. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» втратила силу з 09.07.07 року. Загальна сума допомоги, за розрахунками позивачки, повинна з 09.07.07 р. до 31.12.07 року становити: з 09.07.07 р. до 31.07.07 р. - 343 грн. 52 коп., за серпень-вересень 2007 р. по 464 грн. /прожитковий мінімум/; за жовтень-листопад 2007 р. - по 470 грн., за грудень 2007 р. - 471 грн., а всього з відрахуванням фактично сплачених їй Сум 1650 грн. 78 коп.

Тому просить визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку та сплату в повному обсязі державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та зобов»язати його нарахувати та сплатити на її користь різницю недоплаченої допомоги у зазначеній сумі.

У судове засідання сторони, представник третьої особи - Головного Управління Державного казначейства у Луганській області - не з»явилися, подавши заяви про слухання справи за їх відсутності.

При цьому: позивачка підтримує свої вимоги; від відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської районної державної адміністрації -надійшло письмове заперечення на позов, у якому вони позов не визнали та вказують, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася бо повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Рішення Конституційного Суду, на яке посилається позивачка було оприлюднено 27.07.07 року. При цьому позивачка не надано суду поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Крім ст. 15 Закону України «Про державну допомогу см»ям з дітьми», на яку посилається позивачка, розмір допомогу регулюється у п. 3 розділу восьмого «Прикінцеві положення» зазначеного Закону, згідно якого цей розмір визначається щороку Верховною Радою у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму, з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25 відсоткам від встановленого рівня прожиткового мінімуму. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.05р. пункт 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" викладено у новій редакції, згідно з якою розмір допомоги сім"ям з дітьми, передбачений статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року- 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Таким чином, Закон України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.05 p.; Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 року ніяким чином не звужує зміст та обсяг існуючих прав сімей з дітьми на державну підтримку. З самого початку було передбачено, що ці права реалізуються не тільки ст. 15, але й п. 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми ", а також іншими законами України. Згідно ст. 95 Конституції України, саме Закон України "Про Державний бюджет України" і виключно цей закон визначає усі видатки держави на потреби всього суспільства, розмір та цільове призначення цих видатків. Згідно зі статтею 94 Конституції України закон починає діяти через 10 днів після його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Згідно з загальними правовими нормами, "Прикінцеві положення" закону визначають механізм, яким закон вводиться в дію. У п. 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" зазначається механізм, яким вводиться в дію ст. 15 зазначеного Закону.

Дійсно, Конституційний Суд України своїм рішенням від 9.07.07 року визнав неконституційними п. 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частиш зупинення на 2007 рік дії ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". І, таким чином, діючою стала не тільки ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону, а й п. 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" цього ж Закону. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року, потрібно керуватися п. 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 року. Тоді розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен складати 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком до 6 років.

Крім того, посилаються на те, що згідно норм Бюджетного Кодексу України вони не можуть нецільовим образом використовувати бюджетні кошти;

Представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійні позовні вимоги, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області -вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, а, крім того, виплачена зазначеної допомоги потребує фінансування з Державного бюджету, і виключно законом про Державний бюджет визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ч. ст. 95 Конституції України/; ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. Оскільки зазначеним законом про державний бюджет на 2007 рік дію ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» зупинено, то відповідач правильно нарахував розмір такої допомоги згідно вищезазначеному Порядку. Дійсно, право у позивачки на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років виникало, але оскільки строк звернення до суду пропущений, то наполягають на застосуванні норм ст. ст. 99 та 100КАСУ.

Оскільки, таким чином, до початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, то 20.05.09 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснює догляд, і вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку їй виплачує відповідач.

При цьому допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за оскаржуваний період виплачувалася позивачеві в розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Усиновителям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки. Призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки матері дитини про те, що виплату зазначеної допомоги їй припинено.

У статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції від 22 березня 2001 року міститься загальна норма про те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

П. 3 Розділу VIH Прикінцевих положень цього Закону в редакції від 25 березня 2005 року передбачено, що розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, аз1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.06 р. в черговий раз було встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: абзацом З частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає розмір, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію статті 15 та п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення абз. 3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційним, у зв’язку з чим втратили чинність.

З цього моменту зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, інших Законів України щодо порядку та розміру вказаних виплат допомоги по догляду за дитиною до трьох років, в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.

Такими чином, суд погоджується з позивачкою, щодо того, що Управління праці та соціального захисту населення Антрацтівської міської ради зобов’язано було здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Проте, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; а згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач, ставлячи питання про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості за недоотриману в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вік за період з 24.09.07 р. до 31.12.07 p., взагалі не ставить питання про поновлення строку свого звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску, вказавши лише про те, що дізналася про порушення прав її дитини тільки коли про це стали казати по телебаченню у новинах і відразу після цього звернулася до відповідача з проханням зробити перерахунок, а саме - 23.12.08 року, у чому їй було відмовлено, і з цієї відмови вона дізналася про неправильно нарахування сум та підстави такого розрахунку. За таких обставин суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаними вимогами за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про нарахування та сплату на її користь різниці недоплаченої допомоги за період з 09.07.07 року до 31.12.07 року.

Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у позові саме за пропущенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягає відповідач. Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацтівської міської ради про визнання дій незаконними та нарахування і сплату заборгованості за недоотриману в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 вересня 2007 року до 31 грудня 2007 року відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.