Справа № 2а-712/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року суддя Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Назарова М. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
20 січня 2009 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3891 грн. 90 коп. 14 квітня 2009 року цей позов було відповідно до змін до ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України було передано на розгляд Антрацитівського міськрайонного суду як місцевого адміністративного суду.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп неправомірно було відмовлено в підвищенні пенсії як „дитині війни" за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3891 грн. 90 коп.
В судове засідання позивач не з’явився та просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмове заперечення проти позову та просив суд розглядати справу за його відсутності, а також наполягають на застосуванні строків звернення до суду, передбачених ст. 99 КАСУ.
Оскільки, таким чином, до початку судового засіданні від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 26.05.09 р. було постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов як такий, що підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 26.04.06 року /а.с. 7/.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком
Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку, визначеному Законом України „Про державний бюджетна 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Таким чином, у задоволенні позову за 2006 рік суд вважає за необхідне відмовити за необгрутованістю.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. /із змінами від 15 березня 2007 p./, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищивикладене, суд вважає, що відповідач зобовязаний був перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Враховючи той факт, що рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.07 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на Закон України «Про державний бюджет України на 2006» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.06 року не підлягає задоволенню.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позивачкою, що бездіяльність відповідача щодо невиплати їй підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, незаконна та вдповідач повинен був зробити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, але не з 01 січня 2007 року, як вона просить, а з 09.07.07 року /часу ухвалення рішення КСУ/ по 31.12.07 року.
Проте, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; а згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні
адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається з письмового заперечення відповідача на позов, вони наполягають на застосуванні строків.
Позивачка ж, звертаючи до суду за захистом своїх прав лише 20.02.09 р. і ставлячи питання про перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії з 01.01.2006 року, просить відновити їй пропущений строк для звернення до суду, при цьому ж вона не навела поважних причин його пропуску, вказавши лише про те, що про порушення своїх прав їй стало відомо недавно, про належній їй виплати їй повідомлено не було, тому про факт порушення своїх прав стало відомо після висвітлення зазначений подій у пресі у зв»язку з ухваленням Рішення КСУ 09.07.07 року та після отримання відмови відповідача № 22 від 08.12.08 р. у задоволенні її вимог. За таких обставин суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.
У зв’язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.07 року до 31.12.07 року саме з цих підстав.
Щодо вимог позивачки за 2008 рік, то Законом Украни «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державно содіальної підтримки.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесения змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесения змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року положення пункту 28 розділу II «Внесения змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесения змін до деяких законоданчих актів України» від 28.12.07р. щодо внесения змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивачки щодо визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі щодо несплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу яка втратила працездатність складає: з 1 січня 2008 року - 470 грн., з 1 квітня 2008 року - 471 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 1 жовтня 2008 року - 498 грн.
В грудні 2008 року згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність встановлено в розмірі 498 гривень.
Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.08 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а повинні провадити виплати, починаючи з 22.05.08 року до 31.12.08 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому суд погоджується з позивачкою та вважає відмову відповідача від 26.12.08 р. № 396/Б-12 про відмову в проведенні перерахунку та виплаті позивачці підвищення до пенсії за вказаний період неправомірною.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до
задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.06 року № 489-V, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів Украйни», Законом України «Про прожитковий мінімум», -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо несплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду та за необгрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подасться протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подасться протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.