АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що 06 січня 2010 року о 13.30 год. на проспекті М.Жукова в м. Одесі, з вини водія ОСОБА_2, який керував належним йому автомобілем НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок пригоди автомобіль позивача «Hyundai Elantra» р/н НОМЕР_3 зазнав пошкоджень. За договором добровільного страхування від СК «Провіта» позивач отримав 10441, 28 грн. страхового відшкодування матеріальної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути із відповідача 4313, 89 грн. матеріальної шкоди, 311,41 грн. перевірка ходової, 475 грн. витрати на проведення товарознавчого дослідження, 3523,07 грн. втрата товарної вартості, 3000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 117 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 4-41, 66-96 ).
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що повний ремонт пошкодженого автомобіля позивача за висновком товарознавця склав 12641,11 грн., різницю вартості пошкодження має відшкодувати страхова компанія, а до розрахунку заподіяної шкоди внесені витрати, що не мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди, розмір моральної шкоди є необґрунтованим.(а.с. 64-65)
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2011 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто на користь позивача із відповідача 4313, 89 грн. матеріальної шкоди, 311,41 грн. перевірка ходової, 475 грн. витрати на проведення товарознавчого дослідження, 3523,07 грн. втрата товарної вартості, 100 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 862 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в іншій частині вимог - відмовлено. (а.с. 99-103).
В апеляційній скарзі відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і постановити нове про відмову в позові. На обґрунтування скарги зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а визначені судом суми відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат є завищеними.(а.с. 106-115).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3 підтримали доводи скарги і просили її задовольнити, зазначили, що відповідач визнає вимоги в частині стягнення на відшкодування різниці між розміром завданої матеріальної шкоди за товарознавчим дослідженням та страхової суми, яка отримана позивачем.
Позивач заперечував проти задоволення скарги і просив її відхилити, рішення районного суду не оскаржував.(а.с. 122-123)
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
За вимог ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, роз'яснень, що містяться в абзаці другому п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Винність ОСОБА_2 в тому, що він 06 січня 2010 року о 13.30 год. на проспекті М.Жукова в м. Одесі, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п. 10.2 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, не переконався у безпеці руху та не надав дорогу автомобілю НОМЕР_3 під керуванням позивача, внаслідок чого допустив зіткнення, підтверджується постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2010 року, матеріалами адміністративного провадження, протоколом та схемою пригоди.(а.с. 8, 37)
Автомобіль «Hyundai Elantra» р/н НОМЕР_4, 2008 року випуску, придбаний позивачем у 2009 році, на час скоєння пригоди був в експлуатації менше одного року і до цього часу пошкоджений не був. На час розгляду справи судом автомобіль позивача відновлений.(а.с. 37)
Цих обставин сторони не заперечували і в судовому засіданні.
За вимог ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Постанова у адміністративній справі, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок пригоди автомобіль позивача «Hyundai Elantra» р/н НОМЕР_3 зазнав ушкоджень за переліком, визначеним довідкою, протоколом огляду транспортного засобу.(а.с. 36-37)
За висновком автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_5 від 06 квітня 2010 року № 220-10, належному позивачу автомобілю завдано матеріальної шкоди на суму 16 164,18 грн., з яких 5079,06 грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 3195,67 грн. вартість матеріалів для ремонту, 4366,38 грн. вартість складових, що підлягають заміні, 3523,07 грн. втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Право особи, яка склала висновок провадити товарознавче дослідження підтверджується свідоцтвом НОМЕР_4 від 27.10.2007р. та сертифікатом № НОМЕР_5 від 20 березня 2009 року. (а.с. 17-36)
Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача у сервіс-центрі ДП «Автотрейдінг-Одеса» за рахунком від 25 січня 2010 року склала 14755.17 грн., вказана сума позивачем оплачена, що підтверджується квитанціями. Така вартість виявилась більшою ніж розрахована товарознавцем, проте вона не перевищує розміру визначеної товарознавцем матеріальної шкоди в сумі 16164.18 грн. (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та втрати товарної вартості .(а.с. 80, 88-92)
За платіжним дорученням від 06 липня 2010 року, позивач отримав від страхової компанії «Провіта» 10 441,28 грн. страхового відшкодування за укладеним ним договором добровільного страхування.(а.с. 58, 81-86)
За договором на проведення товарознавчого дослідження, позивач сплатив 475 грн., що підтверджується квитанцією.(а.с. 41, 87)
Колегія суддів, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, роз’яснила сторонам право заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи в апеляційному суді, проте сторони не скористались таким правом і заявили про відсутність заперечень щодо визначеного розміру матеріальної шкоди, тому, колегія суддів вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Висновок товарознавчого дослідження із визначенням розміру матеріальної шкоди 16 164, 18 грн., відповідачем не спростований, а позивач має право вимагати відшкодування шкоди із особи винної, у її заподіянні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні вимог п.п. 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та його обов’язок відшкодувати завдану шкоду.
Колегія суддів визначає розмір матеріальної шкоди в сумі 5722,90 грн.(16164,18 грн. розміру матеріальної шкоди, визначеної автотоварознавцем, з урахуванням зносу та втрати товарної вартості автомобіля – 10441,28 грн. сплаченого страхового відшкодування), яка має бути відшкодована позивачу відповідачем.
Оплачені позивачем 12 червня 2010 року роботи із діагностики та регулювання ходової частини автомобіля на суму 311,41 грн.(а.с. 93-94) не зазначені у висновку товарознавця, як такі що відносяться до пошкоджень, завданих внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Позивач не надав до суду доказів наявності причинного зв’язку між пригодою та необхідністю проведення вищезазначених робіт, не встановлено таких і в судовому засіданні, а тому, колегія суддів вважає за необхідним відмовити у цій частині заявлених позовних вимог до відповідача.
Колегія суддів визнала обґрунтованими твердження позивача, що внаслідок пригоди, належний йому автомобіль зазнав пошкоджень, протягом певного часу позивач був позбавлений можливості користуватись ним, що призвело до порушення прав позивача на користування належним йому автомобілем, та вимагало від позивача додаткових зусиль до відновлення попереднього стану та порушених прав, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань від неправомірних дій відповідача, тому, вбачає наявність причинного зв’язку між діями відповідача і наслідками, про які зазначав позивач. Судом першої інстанції визначено 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, позивач не оскаржував рішення суду, тому, колегія суддів погоджується із сумою відшкодування заподіяної моральної шкоди, що визначена судом першої інстанції.
Колегія суддів обговорила питання повернення позивачем відповідачеві пошкоджених деталей, що не можуть використовуватись за призначенням за переліком, визначеним товарознавчим дослідженням: ковпак колеса – 1шт., крило переднє праве – 1шт., покажчик повороту боковий – 1 шт., двері передні праві – 1 шт.(а.с. 32)
Проте, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заявили в суді апеляційної інстанції про небажання отримувати вищевказані пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням.
Розмір державного мита визначений судом першої інстанції до стягнення із відповідача в сумі 862 грн. безпідставно та суперечить матеріалам справи.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача підтверджені квитанціями судові витрати: 117 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 475 грн. сплачених позивачем за проведення товарознавчого дослідження. (а.с. 4-5, 15)
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду, тому мають бути відхилені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 314 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. 88, ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2011 року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_2:
- 5722(п’ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди;
- 100(сто) грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди;
- 475(чотириста сімдесят п’ять) грн. проведення товарознавчого дослідження;
- 117(сто сімнадцять) грн. державного мита;
- 120(сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, в іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області : Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
Н.Д.Плавич