АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Левенця Б.Б.,
суддів: Гірняк Л.А., Кварталової А.М.,
при секретарі Куницькому І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання незаконною відмову відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року позивачка звернулася із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що є дитиною війни, згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, проте, відповідач відмовив у нарахуванні та здійснені вказаної виплати.
Враховуючи викладене, просила визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати вказаної допомоги неправомірною, та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з січня 2006 року до грудня 2008 року.(а.с. 1-7)
Відповідач проти позову заперечував, у т.ч. з підстав пропуску позивачкою строку позовної давності на звернення до суду, просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.(а.с. 12-13)
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги позивачці, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, та стягнуто із відповідача вказану державну соціальну допомогу в сумі 1391,14 грн., в іншій частині вимог – відмовлено.(а.с. 15-16)
В апеляційній скарзі, відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив постанову районного суду скасувати в частині стягнення із відповідача на користь позивача вказаної суми державної соціальної допомоги та відмовити у цій частині позову.(а.с. 18)
До суду сторони не прибули, подали письмові заяви із проханням розглядати справу за їх відсутності.(а.с. 30-32)
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення із відповідача вищевказаної соціальної допомоги, та помилково визначив період за який має бути проведений розрахунок.
Постановляючи нову постанову, колегія суддів враховує наступне.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, відноситься до категорії громадян і має право на пільги особам, яким встановлено статус дитини війни. (а.с. 5-7)
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивачка має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На період 2006 року підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
Проте, такі умови для виплати не настали, а відтак, в цій частині вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року, позивачка також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними.
В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Доводи відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів визнала безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст. 99, 100 КАС України(у редакції Закону чинного на час розгляду справи районним судом), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.
Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивачка не скористалася, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у т.ч. з підстав пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду. (а.с. 13)
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовом до суду 13 жовтня 2009 року, тобто з порушенням встановленого річного строку не надавши доказів на підтвердження поважності його пропуску, а позовні вимоги визначено періодом з 2006 по грудень 2008, отже колегія суддів дійшла висновку, що перерахунок недоотриманої допомоги повинен здійснюватися за період із 01 жовтня по 31 грудня 2008 року(у межах позовних вимог, строку звернення до суду та з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України).
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси – задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання незаконною відмову відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу - задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 01 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період із 01 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року, в іншій частині вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
А.М.Кварталова