Справа №2-369/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р.                                                                                    місто Донецьк

                         Куйбишевський районний суд міста Донецька в складі:

                                     головуючого – судді Ларіонової Н.М.,

                                     при секретарі Іванченко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Дорофєєва М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 118 від 13.11.2007 року, укладений між ним та відповідачем, також просить визнати недійсним договір застави № 176 від 13.11.2007 року недійсним, мотивуючи тим, що 13 листопада 2007 року між позивачем та АКБ «Банк Національний кредит» був укладений кредитний договір № 118 від 13.11.2007 року. Відповідно до умов договору, відповідач зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2203/840 у банку у сумі 15 200,0 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 76 760,0 грн., згідно квитанції № 44 від 13.11.2007 року, однак згідно п. 3.6 договору, сукупна вартість кредиту за договором складає 12870,09 доларів США. Позичальник зобов’язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10% річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості. Позичальник зобов’язався щомісяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту відповідно до розробленого графіку платежів, розмір якого становить 253,0 доларів США. Станом на 01.12.2010 року позивачем за кредитним договором сплачено 12594,0 доларів США. Згідно до кредитного договору, кредит надавався для придбання автомобіля, який був придбаний, що підтверджується договором купівлі-продажу № 1250 від 22.10.2007 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Донбас-Мотор». Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні). Таким чином, кредитний договір в іноземній валюті укладений відповідачем без отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу є підставою для визнання вказаного договору недійсним. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення. Враховуючи, договір застави транспортного засобу № 176 укладений між АКБ «Національний кредит» та позивачем у забезпечення зобов’язання за кредитним договором № 118 від 13.11.2007 року, який визнається недійсним, договір застави підлягає визнанню недійсним.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, та просив задовольнити  у повному обсязі, додав, що на час укладання кредитного договору курс іноземної валюти відносно до гривні становив 1 USD = 5,03 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 7,95 грн. тобто існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказав, що з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, у зв’язку з чим значно погіршився майновий стан позивача. Додала, що несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, тобто використання відповідачем доларів США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача.

Представник відповідач Дорофєєв М.Ю. у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що видача кредиту в іноземній валюті є законодавчо обґрунтованою, чинне законодавство України не забороняє надання в іншій валюті, ніж валюта України. Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредит в іноземній валюті. Банк на момент укладання кредитного договору мав генеральну ліцензію, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р., а саме: Банківська ліцензія № 103 від 03.12.2001 р., отже вимоги позивача щодо визнання правочину недійсним у зв’язку з відсутністю у банку відповідної ліцензії є незаконними та необґрунтованими. Також додав, що зростання курсу долару США – валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті

Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до кредитного договору від 13 листопада 2007 р. № 118 позивачем від акціонерного комерційного банку «Національний кредит» отриманий кредит у розмірі 15 200,0 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 76 760,0 грн. строком до 12.11.2012 р..

Відповідно до п. 2.2  позичальник зобов’язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10% річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості.

У п. 5.2.1 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов’язується щомісяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту відповідно до розробленого графіку платежів, розмір якого становить 253,0 доларів США.

В забезпечення вимог кредитного договору між позивачем та АКБ «Національний кредит» був укладений договір застави транспортного засобу № 176 від 13.11.2007 року.

Відповідно до договору № 1250 від 22.10.2007 року позивач придбав у ВАТ «Донбас-Мотор» автомобіль «HONDA ACCORD», 2007 року випуску.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з наданням кредитів в іноземній валюті.

У відповідності до «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором не потребує наявності індивідуальної ліцензії.

Згідно банківської ліцензії № 103 виданої Акціонерному комерційному банку «Національний кредит», зареєстрованому Національним Банком України 31.01.1996 року за № 255, банк має право здійснювати банківські операції, що підтверджується дозволом та додатком до нього № 103-2 від 22.09.2006 року.

Згідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ч. 3 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно до  ст.. 256 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Тобто належним виконанням зобов’язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Цивільним законодавством України та положеннями кредитного договору не передбачено, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту несе позичальник.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позов є необґрунтований та не заснований на законі у зв’язку з чим, є таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з позивача в доход бюджету підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 700,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 192, 256, 533 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання правочину недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход бюджету судовий збір в розмірі 1700,0 грн. (одна тисяча сімсот грн.. 00 коп.).

Рішення  може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Куйбишевського районного

          суду м. Донецька                                                                                Н.М. Ларінова