ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
13.09.06 Справа № 7/74-86
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Мельник Г.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10727», м. Луцьк, без номера та без дати
на рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2006 року
у справі № 7/74-86, суддя Шум М.С.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтехоптторг»ЛТД, м. Луцьк
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10727», м. Луцьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Луцька міська рада, м. Луцьк
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос», м. Луцьк
про встановлення права користування чужим майном (сервітуту)
за участю представників:
від позивача – Верзун П.Ю. –представник;
від відповідача –Лавренчук О.В. –представник;
третя особа 1 –не з’явились;
третя особа 2 –Таргоній О.В. –представник.
Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід колегії суддів не поступало, від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.07.2006 року у справі № 7/74-86, суддя Шум М.С., позов ТзОВ «Продтехоптторг»задоволено. Встановлено в інтересах товариства право безоплатного постійного користування чужим майном (сервітут) щодо земельної ділянки ВАТ «Луцьке автотранспортне підприємство № 10727»у виді проїзду на транспортному засобі та проходу через земельну ділянку відповідача до майна позивача, яке знаходиться на даній земельній ділянці та відшкодовано судові витрати.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що ТзОВ «Продтехоптторг»придбало згідно договору купівлі-продажу частину будівлі складу, розташованої на земельній ділянці ВАТ «Луцьке АТП № 10727»за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 25. Останнє, на неодноразові звернення товариства про надання земельної ділянки в користування, відповіді не направило, а тому в силу ст.ст. 401, 404 Цивільного кодексу України та ст. 99 Земельного кодексу України, право користування позивачем земельною ділянкою (земельний сервітут) підлягає захисту в судовому порядку.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач у справі –ВАТ «Луцьке АТП № 10727», звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати, покликаючись на те, що судом невірно зроблено висновок щодо неподання відповідачем доказів в підтвердження своєї позиції щодо підставності встановлення саме оплатного користування сервітуту, оскільки позивач не провів уточнення позовних вимог з приводу використання комунікацій (електромереж, водопровідних систем).
Крім того, на думку скаржника, встановлення сервітуту можливе лише на платній основі, оскільки позивач буде користуватись послугами охорони, спільно використовувати електромережу, системи водопостачання, амортизаційний знос асфальтового покриття товариства також складатиме додаткові витрати для АТП, неподання позивачем документальних даних про кількість транспортних засобів та особового персоналу, який матиме офіційний доступ до відповідних приміщень, унеможливлює з боку підприємства зробити розрахунок розміру оплати сервітуту.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги відхилив, покликаючись на те, що встановлення сервітуту не призведе до використання комунікацій відповідача, зміни схеми руху транспорту по території АТП, а також введення спеціального пропускного режиму не потребують постійних затрат з боку відповідача. Що стосується охорони майна позивача, то відповідачем не подано жодних доказів витрат та розрахунків з визначенням плати, розрахунок відповідача в розмірі 10 000 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши думки учасників процесу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2006 року у справі № 7/74-86 слід змінити, виходячи з наступного.
13 лютого 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ТзОВ «Продтехоптторг» укладено договір № 460 купівлі-продажу майна, відповідно до умов якого позивач придбав у власність частину будівлі складу, яке знаходиться на балансі ВАТ «Луцьке АТП № 10727», площею 151,1 м. кв., що розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 25.
24 березня 2004 року за позивачем зареєстровано право власності на вищевказане майно, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та виготовлено технічний паспорт.
Листами № 65 від 23.03.2005 року та № 81 від 06.04.2005 року позивач звернувся до відповідача з проханням врегулювати питання надання земельної ділянки в розмірі 400 кв. м. для забезпечення під’їзду до придбаної частини будівлі складу, які було залишено без відповіді.
Листом № 146 від 20.09.2005 року на адресу відповідача були направлені документи, що підтверджують право власності позивача на приміщення частини будівлі.
У відповідності до вимог ст. 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Згідно з ч.2 ст. 402 Цивільного кодексу України, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Відповідно до вимог ст. 99 Земельного кодексу України Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України, особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України про те, що користування чужим майном є платне, то компетенція щодо визначення плати належить до відання сторін. Безоплатне ж користування сервітуту повинно бути встановлено в договорі, в законі або рішенням суду.
За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині безоплатного користування майном слід змінити.
Керуючись ст. 993 Земельного кодексу України, ст.ст. 403, 404 Цивільного кодексу України та ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Луцьке автотранспортне підприємство № 10727»задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2006 року у справі № 7/74-86 змінити, а саме: з пункту другого резолютивної частини рішення виключити «безоплатного».
3. Пункт другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Встановити в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Продтехоптторг»ЛТД право постійного користування чужим майном (сервітут) щодо земельної ділянки ВАТ «Луцьке автотранспортне підприємство № 10727»у виді проїзду на транспортному засобі та проходу через земельну ділянку відповідача до майна позивача, яке знаходиться на даній земельній ділянці».
4. В решті судове рішення залишити без змін.
5. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мельник Г.І.