ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.12.2007 р.                                                   18:00                                                  № 9/13 

 

ОСОБА_1

 

до	Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва

 

про	скасування рішення та зобов"язання прийняти рішеня

       

 

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Рудик Т.О.

 

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва  про скасування рішення відповідача про відмову в задоволені заяви про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва задовольнити зазначену вище заяву від 06.06.2007р. про призначення пенсії за вислугу років на підставі Законів України «Про прокуратуру», «Про військовий обов'язок і військову службу»та призначити пенсію з моменту подання відповідної заяви.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він має право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»який становить 25 років 6 місяців та 20 днів. При цьому позивач зазначає, що у відповідності до положень Закону України  «Про військовий обов'язок і військову службу»до цього стажу повинно включатися строк його військової служби з урахуванням відповідних пільг для військовослужбовців при нарахуванні такого стажу. Крім того, до цього стажу повинна бути включена половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Відповідач заперечує проти позовних вимог покликаючись на те, що використання Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про прокуратуру»є неможливим, й відповідно, внаслідок цього наявна відсутність документального підтвердження стажу роботи для призначення пенсії позивачу згідно з законом «Про прокуратуру».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру»(№1789-XII від 05.11.1991; далі -Закон про прокуратуру) врегульоване питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих. Зокрема цією статтею передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною п'ятою статті 50-1 Закону про прокуратуру визначено до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Тобто частина п'ята статті 50-1 Закону про прокуратуру визначає відповідні елементні категорії, які зараховуються до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, але, разом з тим, як ця стаття закону, так і Закон про прокуратуру в цілому не визначають саме порядок обрахування строкової військової служби. З огляду на це, оскільки порядок обчислення строкової військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсій за вислугу років, Законом про прокуратуру не встановлений, суд вважає, що при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у відповідних статтях законів України «Про пенсійне забезпечення»(№1788-XII від 05.11.1991), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(№2262-XII від 09.04.1992), «Про військовий обов'язок і військову службу»(«2232-XII від 25.03.1992; далі - Закон про військову службу).

У відповідності до підпункту в) частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується військова служба.

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною другою цієї ж статті закону передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону про військову службу врегульовано питання початку і закінчення проходження військової служби, зокрема початком є день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних, закінченням  проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У відповідності до частини 10 прикінцевих положень Закону про військову службу (в редакції Закону від 4 квітня 2006 року № N 3597-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, діють у частині, що не суперечить цьому закону.

Як вбачається з матеріалів справи (копія послужного списку, трудової книжки) позивач з 05.08.1981 по 09.03.1991 р. проходив військову службу в Радянській армії:

·          Курсантом Горьківського вищого військового зенітного ракетного командного училища Протиповітряної Оборони (з 05.08.1981р. по 14.07.1985р.), офіцером в військових частинах Мурманської області за Полярним Колом: №41137(з 14.07.1985р. по 05.09.1985р), №22912 (з 05.09.1985 по 31.10.1986р.), № 95320 (з 31.10.1986 по 06.09.1990р.) та військовій частині Самарської області № 28042 (з 06.09.1990р. по з 09.03.1991р.).

·          Наказом МО СРСР № 065 від 24.01.91р. звільнений з дійсної військової служби в запас по ст.59 пункту „в" (по скороченню штатів) Положення про проходження військової служби офіцерським складом ЗС СРСР.

·          Виключений із списків особового складу військової частини №28042 з 09.03.1991р.

 

Відповідно до ст.17-1 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезазначеного закону і Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону, Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992р. (із змінами і доповненнями) „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі -Постанова про порядок обчислення) встановлено порядок обчислення вислуги років.

Пунктом 1 Постанови про порядок обчислення встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Так, постановою Ради міністрів СРСР від 15 грудня 1990 р. N 1290 «Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомогу цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям» пунктом другими визначено пільгу у нарахуванні стажу - один місяць за півтора особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби які проходили службу у віддалених місцевостях СРСР згідно з додатком 1 де зазначена також Мурманська область.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та документи у справі розрахунок часу військової служби позивача відповідає дійсності, а саме: 3 роки 11 місяців і 9 днів (курсантом) + 1 місяць і 23 дні (з 14.07.1985р. по 05.09.1985р. офіцером у військовій частині №41137) + 7 років 6 місяців (5 років офіцером з 05.09.1985р по 06.09.1990р. військова служба за Полярним колом у віддалених районах Крайньої Півночі, на льготних умовах де рахувався 1 рік служби за 1,5 роки) + 6 місяців 3 дні (офіцером військової частини у Самарі) = 12років 1 місяць і 5 днів.

В 1991 році позивач поступив та навчався на денному відділенні слідчо-прокурорського факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (диплом НОМЕР_1 від 29 червня 1996р.), по закінченні якої, по державному направленню призначений на посаду стажиста прокуратури Харківської області Червонозаводського району Харківської області.

Частиною п'ятою статті 50-1 Закону про прокуратуру до стажу зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Таким чином, суд вважає, що половина навчання в юридичній академії 2 роки 5 місяців 15 днів підлягає включенню до розрахунку прокурорського стажу.

З 14.05.1996р. позивач згідно відміток своєї трудової книжки та наказу прокурора Харківської області №219 від 14.05.1996р. був призначений на посаду стажиста прокуратури Харківської області Червонозаводського району Харківської області. Станом на 06.06.2007 року загальний прокурорський стаж позивача складає 11 років.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у відповідності до положень статті 50-1 Закону про прокуратуру, норм законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу» до 20-річного стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років повинні бути зараховані 2 роки 5 місяців 15 днів - половина навчання в юридичній академії та 12 років 1 місяць і 5 днів - час проходження військової служби, що в сукупності надає право позивачу для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру", адже загальний розмір стажу роботи на прокурорських посадах становить більше 20 років.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності    суб'єкта   владних   повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

 

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов повністю.

2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м Києва (протокол № 54 від 30.07.2007 р.) про відмову в задоволені заяви від 06.06.2007 року про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до закону України «Про прокуратуру».

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва задовольнити заяву ОСОБА_1 від 06.06.2007 р. та на підставі Закону України «Про прокуратуру»призначити позивачу пенсію з моменту подання ним заяви про призначення пенсії  -  06.06.2007р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

 

Суддя                                                                                                               О.В. Кротюк