Справа  № 2-а-5621/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року                                         Бердянський міськрайонний  суд

                                                                                 Запорізької області

у складі головуючого-судді:   Пахоменка О.Г.,

при секретарі:                       Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до інспектора ДПС Оріхівського ВДАІ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Іванченка Івана Сергійовича, про  поновлення строку звернення до суду з позовом, визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив поновити йому строк звернення до суду з цим позовом, визнати незаконною та скасувати постанову серії АР № 106971 від 28.05.2010р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до копії оскаржуваної ним постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 28.05.2010р., винесеної  інспектором ДПС Оріхівського ВДАІ Іванченко І.С., він –ОСОБА_1 в цей же день, в 12-50 годин, в м. Оріхів по вул. Запорізька, керував автомобілем ВАЗ 2109 державний номер НОМЕР_1, виїхав на перехрестя з вул. Миру на дозволений сигнал світлофору і здійснив зупинку автомобіля перед світлофором на виїзді, не закінчивши проїзд перехрестя, та скоїв затор, чим порушив вимоги п.16.8 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

З зазначеними в постанові обставинами позивач не згоден та вважає, що постанова винесена при відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, позивач вважає, що постанова винесена при відсутності доказів по справі про адміністративне правопорушення, інспектор ДПС ніяких доказів йому не пред’явив, в протоколі зазначив, посилаючись на факт проведення ним нібито відео фіксації правопорушення, але не зазначив який технічний засіб при цьому використував, чи є цей засіб сертифікований і дозволений для застосування працівниками ДАІ при фіксації правопорушень.  Крім того зазначив, що відповідач Іванченко І.С., повертаючи йому документи, не надав ніяких копій протоколу та постанови про скоєння ним, ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і ці документи на його адресу не направив. Про факт складання відносно нього  цих документів, він дізнався лише 02.12.2010 року при його звернені до Бердянської ВДАІ для проходження технічного огляду свого автомобіля. Копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка була складена відносно нього 28.05.2010р.,  він отримав після звернення у відділі державної виконавчої служби м. Бердянськ. Тому, просив визнати поважною причину пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом і цей строк поновити.

В судове засідання позивач не з’явився, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка у поштовому повідомлені, письмові заперечення на позов, докази на підтвердження прийнятого ним рішення, яке оскаржується по даній справі, заяви про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутність,не направив.

Перевіривши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови.

Протокол та постанову по справі по адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено 28.05.2010р. З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 07.12.2010р., про свідчить штамп канцелярії суду, тобто не в межах строків, передбачених ст. 289 КУпАП. Але позивач просив поновити йому строк на звернення до суду з цим позовом, визнавши поважною причину його пропуску з тих підстав, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 02.12.2010р., при проходженні технічного огляду його автомобіля. Таким чином, суд вважає пропущений позивачем строк звернення до суду з цим адміністративним позовом з поважних причин.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.        

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)  встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.

У своєму рішенні від 09.09.2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", Конституційний Суд України  зазначив, що  при вирішенні спорів у порядку адміністративного судочинства, з метою реалізації   такого   завдання адміністративного судочинства, як захист прав, свобод та інтересів фізичних  осіб,  у  цьому  виді  судового  провадження діє принцип офіційності,  за  яким  суд  вживає  передбачені  законом  заходи, необхідні  для  з'ясування  всіх  обставин у справі,  зокрема щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи.  Суд  може вирішувати справу також на основі наявних доказів, якщо особа, яка бере участь у справі, не надасть на  його  пропозицію  докази  для підтвердження  обставин,  на які вона посилається.  Обов'язок щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається   на   суб'єкта  владних  повноважень,  якщо  він  як відповідач заперечує адміністративний позов.

Згідно ухвали суду від 08.12.2010 року про відкриття провадження по даній справі, копія якої була направлена відповідачу –інспектору ДПС Іванченку І.С., останньому запропоновано, відповідно до вимог п.5 ч.5 ст. 107 КАС України, у строк до 17.01.2011 року надати письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті ним рішення і вчинені дії, з приводу яких подано позов (а.с.15). Також, цією ж ухвалою суд зобов’язав ВДАІ м. Бердянськ направити для дослідження в судовому засіданні оригінали адміністративної справи відносно позивача по справі ОСОБА_1

Але відповідач на підтвердження правомірності своїх дій та прийнятого ним рішення щодо притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.2 ст. 122 КУпАП, ніяких доказів, не надав. На адресу суду надійшов зазначений вище адміністративний матеріал, який  складається лише з протоколу про адміністративне правопорушення серії АР № 279914 від 28.05.2010р., який на підтвердження провини ОСОБА_1 в скоєні правопорушення ніякими доказами не підкріплений.

Таким чином, відповідно до змісту названих норм закону, суд оцінює як доказ лише пояснення позивача, який не визнав своєї провини в скоєні адміністративного правопорушення та заперечував  проти зазначених в протоколі обставин його вчинення, заперечував про наявність події та складу з адміністративного правопорушення, а також  наполягав про відсутність допустимих та належних доказів при оформлені протоколу та оскаржуваної постанови .

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.   

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 62, 63 Конституції України, ст.ст. 141, 140, 252, 258, 268, 294  КУпАП, ст. ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_1 строк  звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Постанову серії АР № 106971 від 28.05.2010р. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., визнати незаконною та скасувати.

Судові  витрати  в  розмірі   3,40 грн.   компенсувати  за рахунок  Державного бюджету  України.

Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Сторони можуть отримати повне рішення суду з 08.02.2011р. з 15-00 годин.

Суддя:                                                                          О.Г. Пахоменко