233 Справа № 233/4549/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі судового засідання Стогнушенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження № 233/4549/24 за заявою:

ОСОБА_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

заінтересована особа: ОСОБА_2 , мешкає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2

заінтересована особа: Орган опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, юридична адреса: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260,

заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_3

заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_4

про встановлення факту, що має юридичне значення,-, -

Обставини справи:

09.08.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Скрипченко Дмитро Віталійович, третя особа - Служба у справах дітей Костянтинівської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_1 . Батьки дитини в офіційному шлюбі не перебували.

Дитина разом із матір`ю та батьком після її народження проживали за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

З рештою, у лютому 2021 року ОСОБА_2 залишила 3 місячного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком дитини ОСОБА_1 .

З того часу малолітній ОСОБА_3 проживає за адресою реєстрації та проживання батька ОСОБА_1 , який взяв на себе всі клопоти по догляду за сином.

Батько піклується про його духовний та фізичний розвиток, навчання, займається підготовкою до самостійного життя, забезпечує всім необхідним: харчуванням, одягом, дозвіллям, медичним лікуванням, повністю опікується його інтересами та потребами, створюючи при цьому усі необхідні умови для його повноцінного життя.

Матір дитини, не приймає участі в утриманні їх спільної малолітньої дитини - сина, проживає окремо, їх відносини давно розпалися.

Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 26.10.2021 року за № 400 надано згоду відділу реєстрації Костянтинівської міської ради на реєстрацію малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 за місцем реєстрації ОСОБА_1 , без згоди матері дитини, враховуючи інтереси дитини.

Згідно довідки № 1744 про реєстрацію місця проживання від 04.11.2021 року, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно судового наказу від 22.11.2021 року прийнятого Костянтинівським міськрайонним судом по справі № 233/4772/21, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання батька дитини ОСОБА_1 проведеного службою у справах дітей за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що батьком створено належні побутові умови проживання для дитини, мається кімната, місце для сну та відпочинку.

Батько ОСОБА_1 самостійно виховує дитину, утримує сина.

Мати з дитиною не мешкає, не спілкується.

Згідно до листа служби у справа дітей Костянтинівської міської ради від 20.05.2024 року за № 13-52/03, під час відвідування родини Базанових, з`ясовано, що за їх адресою зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 , його малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бабуся дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 має висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я № 528 про наявність у матері дитини хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, із сином не спілкується, не бачиться, не опікується дитиною.

На даний час ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлення даного факту є необхідним для захисту прав та інтересів дитини, а також його прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням на утриманням дитини, для оформлення соціальної допомоги, тимчасового виїзду з дитиною за кордон, вирішення інших питань, пов`язаних із вихованням дитини, в т.ч. її навчанням, лікуванням, відпочинком.

Просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 12.08.2024 року заяву залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення недоліків.

15.08.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від представника заявника надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 16.08.2024 року заяву вдруге залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення недоліків.

21.08.2024 року та 27.08.2024 року від представника заявника надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29.08.2024 року провадження по цивільній справі за заявою відкрито та призначено судовий розгляд по справі у відкритому судовому засіданні на 27.09.2024 року о 10-00год.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2024 року залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявника в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином. Просив розгляд заяви провести за його відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі заявник просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, потребує дослідження й врахування інтересів дитини.

Статею 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що ця справа пов`язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дітей.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Дана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04.10.2024 року у справі № 752/5665/23 (провадження № 61-13064св23).

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК передбачена спеціальна підстава для залишання без розгляду заяв, поданих в порядку окремого провадження. Так, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.10, 17, 44, 260, 294, 315, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику та заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду: О.О. Левчук