Номер провадження: 11-кп/819/448/24 Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1

Справа № 766/11678/24         Доповідач  ОСОБА_2

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/11678/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 м. Херсон

       Херсонський апеляційний суд в складі:

головуючого         ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12023231020000063 від 13.01.2023 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26.08.2024, якою щодо:

        ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України,

       застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2024 включно, визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.

в с т а н о в и в:

       В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023231020000063 від 13.01.2023, щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

       Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.08.2024 задоволено клопотання прокурора та застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2024 включно, з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.

       Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав на неї апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

Зокрема зазначає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 має формальний та стандартизований підхід під час наведення у клопотанні ризиків, при цьому жодним чином не надано належне обґрунтування жодному із них.

Крім того, вказує про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю дружиною та дітьми, має на утриманні мати пенсіонерку та сина, який є студентом та потребує його утримання. Також ОСОБА_8 сумлінно виконував покладені на нього обов`язки як підозрюваний на стадії досудового розслідування та завжди прибував за першою вимогою до слідчого та прокурора. Посилання на те, що ОСОБА_8 без поважних причин не прибув два рази до зали судових засідань для участі у підготовчому судовому засіданні не мають під собою жодного підґрунтя, оскільки станом на дати призначені для судового розгляду 29.07.2024 та 05.08.2024 року перебував на лікарняному, що підтверджується медичним висновком № 7ККх-МНЗВ-374В-А628 та не міг бути присутнім у судовому засіданні, про що були подані відповідні клопотання до суду.

       Разом з цим, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, яким би підтверджувалась наявність реального ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, що ставить під сумнів ухвалу суду першої інстанції.

Що ж до відсутності ризику впливу на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціалістів у даному кримінальному провадженні слід зазначити наступне, що після отримання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 12023231020000063 03.01.2024 року ОСОБА_8 отримав доступ до матеріалів кримінального провадження, які були надані йому як додатки до клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у яких містились усі анкетні та особисті дані свідків, експертів та інших осіб, що мають відношення до даного кримінального провадження.

На протязі досудового розслідування та після скерування обвинувального акта до суду ОСОБА_8 не вчинив жодних спроб впливу на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціалістів у даному кримінальному провадженні.

Отже, наявність даного ризику стороною обвинувачення нічим необґрунтована та не підтверджена.

Що до ризику знищення чи спотворення доказів слід зазначити наступне, що дане кримінальне провадження скероване з обвинувальним актом до суду, всі можливі експертизи у даному кримінальному провадженні вже проведені, а доля речових доказів вирішена, а тому даний ризик є удаваним та вигаданим та не має під собою жодного обґрунтування.

Окрім того, вважає, що суддя ОСОБА_1 не мав права розглядати клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

        Відповідне твердження випливає з огляду на наступне:

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Санкція даної статті передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

25.08.2024 року захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подано клопотання до суду про здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні № 12023231020000063 колегією суддів у складі трьох суддів.

Натомість 26.08.2024 року суддя ОСОБА_1 , відкривши судове засідання, проігнорував розгляд клопотання сторони захисту та почав розглядати клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 .

       Просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26.08.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

       Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали свої апеляційні вимоги, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

       Положеннями ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

       Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

       Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України,  за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

       Указані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

       Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, докази по якому ще не досліджені, потерпілий та свідки по справі не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду.

       Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного /обвинуваченого/ (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки цієї особи під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), її поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав`язків).

       Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного /обвинуваченого/, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

       При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний /обвинувачений/ обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

       Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує.

       Також, як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 вже двічі не з`являвся на виклики суду та не надав суду відомості щодо поважності причин своєї відсутності.

Така поведінка обвинуваченого дає підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику переховування від суду

Апеляційний суд установив належне та детальне обґрунтування судом першої інстанції наявності зазначеного ризику.

       При цьому, суд врахував, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний /обвинувачений/ може ухилитись від слідства та суду.

       Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Отже, ризик, який встановлений судом першої інстанції, виправдовує тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду, що обумовлено суспільною необхідністю, є обґрунтованим з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.

       З урахуванням того, що ОСОБА_8  обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину,має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю дружиною та дітьми, має на утриманні мати пенсіонерку та сина, але, це не стало на заваді вчинення ним кримінального правопорушення, та вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, адже осіб, які мали на нього визначальний вплив з метою запобігання існуючому ризикута наявності доведеного прокурором ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції визнав за можливе задовольнити клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ..

Апеляційний суд вважає, що дані ризики виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянта, які це заперечують, є неприйнятними.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

       Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

       Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного /обвинуваченого/, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

       З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та вмотивовано визначив мінімальний розмір застави, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.

Саме такий розмір застави, як вважає колегія суддів, здатен забезпечити у разі її внесення, виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не може бути визнаний завідомо непомірним для обвинуваченого.

Колегія суддів наголошує, що розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Що ж до доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не мав право розглянути клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , оскільки було заявлено клопотання стороною захисту про розгляд кримінального провадження колегією суддів у складі трьох суддів, то апеляційний суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України в даному випадку апеляційний суд перевіряє скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а не інші клопотання.

Також, колегія суддів зазначає, що виділені матеріали кримінального провадження не містять клопотання захисника ОСОБА_7 про колегіальний розгляд провадження в суді першої інстанції.

       Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

       Твердження захисника ОСОБА_7 про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження.

       Що ж до доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження та висновків суду першої інстанції не спростовують.

       Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду не встановлено.

       Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,, апеляційний суд не знаходить.

       Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України,  апеляційний суд.

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26.08.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 07.10.2024 включно – залишити без змін.

       Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

        ОСОБА_2   ОСОБА_3 ОСОБА_4