Справа № 2-559/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

12 квітня 2011р.                                                                      м. Бердянськ

          Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,  представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

          розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа  управління освіти Бердянської   райдержадміністрації про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2010р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та  ділової репутації, який уточнила 29.11.2010р. (а.с.29-10), в якому просила  стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 5000 грн., зобов’язати відповідача спростувати необ’єктивну та недостовірну інформацію, яка була надана нею начальнику відділу освіти Бердянської райдержадміністрації, надіславши начальнику відділу освіти Бердянської райдержадміністрації заяву з спростуванням недостовірної інформації. В обґрунтування позову зазначила, що  11.04.2010р. її сусідка ОСОБА_3, яка має до неї неприязливе ставлення, прийшла до неї у двір, вчинила скандал, нанесла  удар камінням по голові, чим спричинила їй легкі тілесні ушкодження.  З 11.04.2010р. по 30.05.2010р. вона перебувала на лікарняному.  Крім цього ОСОБА_3, на початку травня 2010р., від імені батьківського комітету звернулася до начальника відділу освіти Бердянської райдержадміністрації  із зверненням, в якому зазначила, що вона  у нетверезому стані їздить на роботу, відвідує бари, а також, що через неї багато дітей з с.Старопетрівка ходить до Новопетрівської школи, крім того зазначила, що вона ображає дітей, називаючи їх «дебілами».  Після цього звернення у школі було  скликане засідання батьківського комітету, на якому розглядалася  ця скарга. Також вона була вимушена писати пояснення  начальнику відділу освіти, збирати безліч характеристик. Стверджує, що викладене у зверненні не відповідає дійсності: вона працює у школи з 1990 року, приймає участь у роботі педагогічного колективу школи, у житті школи, села, дуже любить дітей і вміє знаходити з ними спільну мову, проводить виховні заходи, які сприяють культурному, моральному розвитку дітей на території школи та населеного пункту. Недостовірні відомості принижують її честь, гідність і ділову репутацію. До неї з підозрою  почали ставитися сусіди, її принизили в очах начальника відділу освіти, учні у школі почали відноситися до неї, як до злочинця.  У зв’язку з цим був порушений нормальний  образ  життя,  вона стала знервованою, почалися розлади у сім’ї. Діями ОСОБА_3 їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн.  

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позов підтримали, просять його задовольнити. Суду додатково пояснили, що  спричинені ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які потягли за собою тривале лікування, а також написана  відповідачем до відділу освіти заява  завдали їй моральну шкоду, бо у неї погіршився психічний стан, вона відчувала себе пригніченою, нервувала, почалися розлади у сім’ї, на роботі до неї ставилися з підозрою.  Позивач визнала той факт, що дійсно, коли вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною,  у неї був конфлікт з продавцем магазину  ОСОБА_7, але вона була  у той час тверезою і не кидалася стаканами. Конфлікт був залагоджений, дільничний інспектор до школи не звертався, ніяких протоколів не складав.  

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Суду пояснили, що  дійсно між нею та ОСОБА_1 11.04.2010р. відбулася сварка. Після цього конфлікту її дочка,  яка на той час навчалася у 9 класі  Старопетрівської школи, почала скаржитися їй, що ОСОБА_8 стала принижувати, занижувати оцінки. Також дочка казала, що вона ображала дітей, називала їх дебілами. Неодноразово позивачку бачили в магазині, в кафе, де вона розпивала спиртні напої. Були випадки, коли позивачка у нетверезому стані їздила по селу і розбиралася з батьками, про це їй казали односельчани. Вона вирішила піти на прийом до начальника відділу, їй було запропоновано написати письмово заяву. Заяву вона написала і підписалася від імені батьківського комітету школи, оскільки  її дитина на той час навчалася у цій школі, а вона була членом батьківського комітету.

У попередньому судовому засіданні 30.11.2010р. до участі у справі в якості третьої особи було залучено відділ освіти Бердянської райдержадміністрації.

Представник третьої особи ОСОБА_5  суду пояснила, що у травні 2010р. до відділу освіти звернулася ОСОБА_3 зі скаргою на  вчителя Старопетрівської школи ОСОБА_1 Заява була прийнята від неї особисто і, за дорученням начальника відділу, була проведена перевірка. В процесі перевірки  вона спілкувалася з директором школи, з членами профспілкового і батьківського комітетів. Було також проведено  анкетування учнів 9 класу щоб з’ясувати чи були випадки грубого поводження  вчителя з дітьми. Було з’ясовано, що діти ставляться до вчителя добре, випадків грубого поводження з дітьми  виявлено не було.  За час роботи  позивача у школі випадків появи у нетверезому стані не зафіксовано, по роботі вона  характеризується тільки позитивно.  Донька відповідача ОСОБА_9 по предмету  «охорона життєдіяльності», який читала позивач, мала 10 балів.  ОСОБА_8 також пояснила, що дійсно  вона мала конфлікт з продавцем магазину років 5 тому, але він був залагоджений.    За результатами перевірки ОСОБА_3 була  направлена відповідь.

Вислухавши пояснення  учасників процесу, показання свідків, судом встановлено наступне.

Статтею 32 Конституції України  кожному гарантується судовий захист права  спростувати недостовірну інформацію про себе  і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

          Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа,  особисті  немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації,  має право на відповідь,  а також на спростування цієї інформації.  Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить  відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або  які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені).

Судом встановлено, що 06.05.2010р. до відділу освіти Бердянської  райдержадміністрації  надійшло звернення, яке було написане від імені батьківського комітету Старопетрівської школи  ОСОБА_3 (а.с. 51).   В зазначеному зверненні  заявник просила прийняти міри до вчителя ОСОБА_1, яка  будучі в декретній відпустці, перебуваючи у нетверезому стані кидала стакани у продавця магазину ОСОБА_7 У нетверезому вигляді їздить на велосипеді по селу і розбирається з батьками дітей. Ображає дітей «дебілами»Сидить у магазині у нетверезому стані, діти все це бачать і розповідають батькам вдома.

08.06.2010р.  відділ освіти Бердянської РДА надіслав ОСОБА_3 відповідь   за №774, в якій повідомлялося, що були проведені бесіди з директором школи, головою профспілкового комітету школи та вчителем ОСОБА_1 У ході перевірки було з’ясовано, що 5 років тому дійсно ОСОБА_1,  перебуваючи у декретній відпустці, вступила в суперечку з продавцем у торгівельній організації села. Наступного дня конфлікт було вичерпано. Дирекція, профспілковий та батьківський комітет  школи характеризують ОСОБА_1 як порядного педагога. На їх думку вона користується повагою серед учнів та колег. Жодних скарг з приводу образ, принижень зі сторони ОСОБА_1 відносно дітей не виявлялося. Питання виконання трудової дисципліни та педагогічної етики ОСОБА_1 відділом освіти поставлено на контроль.

Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача ОСОБА_10 і ОСОБА_11, родичі позивача, суду показали, що були свідками бійки між позивачем та відповідачем, яка відбулася  11.04.2010р. Під час бійки ОСОБА_3 розбила камінням голову ОСОБА_1  Після цього ОСОБА_1 тривалий час лікувалася. ОСОБА_3 погрожувала позивачці, що  напише на неї скаргу. ОСОБА_1 з приводу цього дуже переживала, плакала.

Свідок  ОСОБА_12, член батьківського комітету Старопетрівської школи, суду показала, що батьківський комітету ніяких звернень до відділу освіти не надсилав.  ОСОБА_1  характеризується  позитивно, вона веде активну  виховну роботу серед дітей,  в побуті веде себе нормально, не п’є, жодної скарги на її поведінку ні від дітей, ні від батьків не надходило.

Свідок відповідача  ОСОБА_13 суду показала, що  її син  колись навчався у Старопетрівській школі. ОСОБА_1 була  класним керівником. Син їй скаржився, що ОСОБА_1 обзивала його. Також зазначає, що неодноразово бачила ОСОБА_1 в  барі у нетверезому стані.

Свідок  ОСОБА_14 суду показала, що  є сусідкою ОСОБА_1,  вже 7 років вони воюють один з одним, то  сварятьтя, то миряться.  ОСОБА_1 неспокійна особа, постійно чіпляється до ОСОБА_3, проклинає її.  Був випадок, коли вона вчинила скандал на почті. При ній позивач обзивала  ученицю ОСОБА_15 дебілкою. Неодноразово вона бачила ОСОБА_1 у нетверезому стані.

В роз’ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” (  п. 16 ) зазначено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.”

Судом встановлено, що звернення відповідача було адресовано до відділу освіти Бердянської райдержадміністрації, тобто до установи, яка є структурним підрозділом районної державної адміністрації і наділена повноваженнями, зокрема,   щодо  розгляду у межах своєї компетенції звернень громадян на дії працівників шкіл, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління державної адміністрації, за результатами яких вживають відповідні заходи до усунення недоліків в роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене звернення  відповідача було предметом  перевірки, за результатами якої відділ освіти направив відповідачу відповідь. Факти, викладені у зверненні частково підтвердилися.

За таких обставин, суд вважає, що звернення відповідача до цього органу не може вважатися поширенням недостовірної інформації.  Звернення відповідача  до відділу освіти  було спрямовано на реалізацію своїх прав, містило в собі  вимоги щодо вжиття  певних заходів, а отже не може бути розцінене ані як неправдива інформація, ані як оціночне судження, висловлене у брутальній або іншій принизливій формі.

Доказів тієї обставини, що звернення відповідача до органів державної влади викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси,  а мало на меті поширення неправдивої інформації суду надано не було.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  про захист честі, гідності  та ділової репутації не підлягають задоволенню.

Відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки дана  частина позовних вимог є похідною від вимог про захист честі, гідності та ін.

Керуючись ст.277 ЦК України, ст. 10,15,60, 208, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області  через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:І. П. Прінь