Справа № 2-413/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

12 квітня 2011р.                                                                      м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участю: представник позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про стягнення  боргу,

В С Т А Н О В И В:

28.04.2010р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу  в сумі 47645,74 грн. В позові посилається на те, що  30.12.2008р. між ним та відповідачем був  укладений договір позики, згідно з яким відповідач узяв у нього в борг  46285,00 грн. і зобов’язався повернути їх до 30.12.2008р., на підтвердження чого  була складена розписка. У визначений строк  відповідач борг не повернув. Його вимога про повернення  коштів відповідачем до сьогодні не виконана. Позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням  3% річних та індексу інфляції в загальній сумі  47645,74 грн.

Позивач двічі збільшував розмір позовних вимог ( а.с. 44-46,84-86), остаточно, на час розгляду справи, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики –46285,00 грн.; проценти за час користування позикою за період з 30.12.2008р. по 04.04.2011р., на рівні  облікової ставки НБУ, відповідно до ст. 1048 ЦК України, у  сумі  10255,92 грн.;  3% річних від простроченої суми за період з 31.12.2010р. по 04.04.2010р. у сумі  1749,95 грн. , відповідно до ст. 625 ЦК України; інфляційні витрати  за період з 01.01.2010р. по 28.02.2011р. у сумі 5180,00 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України.  Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати: судовий збір у сумі  634,75 грн.; витрати ІТЗ –120,00 грн.; витрати на правову допомогу –3500,00 грн.,  витрати, пов’язані з  явкою до суду –1267,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги  позивача підтримав у повному обсязі, суду  пояснив, що борг за договором позики на сьогодні не повернутий відповідачем.  Відповідно до ст. 1048 ЦК України позивач вправи вимагати  від відповідача сплати процентів у розмірі облікової ставки НБУ від суми позики за весь час користування  грішми, оскільки в договорі розмір процентів  не встановлений. Також, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, в разі прострочення виконання  грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.  Також просить стягнути судові витрати: судовий збір у сумі  634,75 грн.; витрати ІТЗ –120,00 грн.; витрати на правову допомогу – 3500,00 грн., на підтвердження чого надав  договір про надання  юридичних послуг з ПП «Юридична компанія «МАКСІМА», копію квитанції №9 від 14.07.2010р. про оплату юридичних послуг  та   акти здавання - приймання послуг від 14.05.2010р., 02.06.2010р., 28.07.2010р.,  10.12.2010р.,  17.02.2011р.,  на  підтвердження  витрат, пов’язаних з  явкою до суду у загальній сумі 1267,00 грн. представник позивача надав копії фіскальних чеків на придбання пального для автомобіля від  26.07.2010р.,  27.07.2010р.,  09.12.2010р.,  07.12.2010р.,  15.02.2011р. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. Суду пояснив, що зазначену розписку він написав під примусом, ніяких грошових коштів він не отримував  від позивача. Розписка була написана після того як  у нього з машини були викрадені грошові кошти та  оргтехніка  ТОВ «УСМП». За цим фактом була порушена кримінальна справа.  Крім того зазначив, що  21.01.2009р. і 17.02.2009р. він повернув позивачу  21200,00 грн. і 18000,00 грн. в рахунок цього боргу, на підтвердження чого надав  квитанції. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення  учасників процесу, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:  30.12.2008р. ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3  46285,00 грн., на підтвердження чого  була складена розписка (а.с.5).

Як вбачається зі змісту розписки, вказану суму відповідач зобов’язувався повернути до 30 грудня 2009 року.

У встановлений договором позики строк відповідач грошові кошти не повернув.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

 Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.   

 Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.   

Статті 1049 та 1050 ЦК України встановлюють обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1051 ЦК України передбачає право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Обов’язок довести зазначений факт покладений на позичальника.

Як вбачається з пояснень відповідача, він заперечує договір позики з тих підстав, що насправді зазначені грошові кошти він не отримував, а розписку написав під примусом після викрадення грошових коштів  і оргтехніки, належних ТОВ «УСПМ». У цьому судовому засіданні  відповідач  пояснив, що він повернув позивачу грошові кошти у сумі  21200,00 грн. і  18000,00 грн. відповідно  21.01.2009р. і  17.02.2009р., на підтвердження чого надав  квитанції.

Представник позивача заперечує цей факт, пояснивши суду, що відповідач працював на підприємстві позивача, яке  здійснює продаж мобільних ваучерів з терміналу, тому за дорученням, яке було видане на його ім’я ОСОБА_3 він перераховував грошові кошти, виручені від продажу мобільних ваучерів, зазначене підтверджується  наданими відповідачем копіями квитанцій, в яких зазначені  призначення платежів.

Відповідно до  ч.2 ст. 545 ЦК України належним підтвердженням виконання грошового зобов’язання є наявність боргового документу у боржника, а у разі неможливості його повернення - письмова розписка кредитора про повернення боргу, яку він надає боржнику.

Таким чином відповідачем не надано  суду жодних допустимих доказів на підтвердження повернення  позики чи  надання розписки під впливом насильства.

Крім того, судом встановлено, що відповідач з позовними вимогами про оспорювання правочину на підставі ст. 231 ЦК України до суду ніколи не звертався.

Допитані свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суду показали, що  вказана розписка була написана особисто ОСОБА_2 30.12.2008р.,  у їх присутності позивач передав відповідачу  46285,00 грн.

Таким чином, суд встановив, що  на час розгляду справи борг відповідачем не повернутий.

За таких обставин є усі правові підставі  для стягнення з відповідача на користь позивача  суми боргу та процентів за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУ за період з 30.12.2008р.  по 04.04.2011р. в загальній сумі  10255,92 грн., оскільки договором не встановлений розмір процентів.

Зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором позики,  відповідно до ст. 625 ЦК України з нього на користь позивача необхідно також стягнути  три проценти річних від простроченої суми за період з 31.12.2009р. по 04.04.2011р. в загальній сумі  1749,95 грн.,  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 01.01.2010р. по 28.02.2011р. у сумі 5180,00 грн.

Всього підлягає стягненню сума у розмірі 63470,87 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати, понесені ним у зв’язку зі зверненням до суду, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120 грн. та судовий збір у сумі 634,70 грн., а всього 754,70 грн.

Не можуть бути задоволені вимоги  позивача про компенсацію витрат на надання  юридичної допомоги відповідно до договору  про надання юридичних послуг від 16.04.2010р., укладеного з  ПП «Юридична компанія «МАКСІМА»у сумі 3500,00 грн. та  транспортних витрат у сумі 1267,00 грн. з наступних підстав.

Статтею 84 ЦПК передбачено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.2,3 ч.2 ст. 79 ЦПК до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу та витрати,  пов’язані з явкою до суду..

Як видно з ксерокопії квитанції №9 від  14 липня 2010р. ПП «Юридична компанія «Максіма»прийняла від ОСОБА_3 за юридичні послуги за договором від 16.04.2010р.  3500,00 грн.

Проте, відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що ПП «Юридична компанія «Максіма», якій позивач відповідно до квитанції сплатив 3500,00 грн. за юридичні послуги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.  З наданих актів приймання- передачі  послуг вбачається, що  ПП «Юридична компанія «Максіма» крім складання заяв, здійснювало представництво інтересів позивача у Бердянському міськрайонному суді  26.07.2010р., 08.12.2010р., 15.02.2011р.

Однак, відповідно до довіреності від 27 квітня 2010 року представництво інтересів позивача у суді  у ці дні здійснював ОСОБА_4, що підтверджується журналами судового засідання.

Представник особи, яка бере участь у справі, за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено статтями 26, 42 ЦПК і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу. ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді.

Що стосується витрат представника позивача, пов’язаних з явкою до суду, то суд приходить до висновку, що вони не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки позивачем не наданий розрахунок  таких витрат, не наведено аргументів необхідності використання особистого автотранспорту представника позивача, а не транспорту міжміського сполучення, не наведено  розрахунку  відстані між містами, необхідної кількості пального. Крім того  позивачем надані копії квитанцій про оплату пального придбаного 27.07.2010р., 07.12.2010р., 09.12.2010р., у дні, коли судові засідання не проводилися.

Керуючись ст.ст. 625,1046,1047,1048,1049,1050 ЦК України ст.ст. 10,15,60,88,208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_3 борг у сумі 46285,00 грн.,  проценти від суми позики  у розмірі 10255,92 грн. 3% річних в загальній сумі 1749,95, інфляційні витрати у сумі 5180,00 грн., а всього стягнути 63470 (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят) гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальній сумі 754,70 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат  на оплату юридичної допомоги і витрат, пов’язаних з явкою до суду відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:І. П. Прінь