Справа  № 2-а-2026/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року                                                                                                   м. Бердянськ

 Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Білоусова О.М.,  розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду  України в Запорізькій області про  визнання протиправною бездіяльності та покладення зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,   

В С Т А Н О В И Л А :

26.10.2010 року позивач звернулася до суду  з  позовом до відповідача, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність ГУПФУ в Запорізькій області щодо не нарахування їй доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 26.04.2010 року по 26.10.2010 року та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаного підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням проведених виплат.

В позові позивач посилається на те, що вона має статус «дитини війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на отримання щомісячної доплати до пенсії  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідно до ст.7 Закону №2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених вказаним законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплати надбавки дітям війни проводились у розмірі, встановленому для учасників війни, який передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.     

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають  задоволенню з наступних підстав.   

Позивач має статус «Дитини війни», що надає йому, відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.    

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 року, а відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   

З наданої відповідачем довідки, вбачається, що виплата позивачу підвищення до пенсії як «дітям війни»з 1 січня 2010 року здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Разом з тим, розмір підвищення, встановлений цією постановою, суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни»підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

Відповідно до ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої допомоги позивачеві, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за  6 місяців.

За даних обставин, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити повністю, визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та  зобов`язати ГУПФУ нарахувати та виплатити на користь позивача  недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 26.04.2010 року по 26.10.2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72,  99, 100-102,  158-163, 167, 183-2, 186 КАС України,   ст.5-7 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України  «Про державний бюджет України на 2010 рік»,  суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною   бездіяльність   Головного Управління   Пенсійного   фонду   України   в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період  з 26.04.2010 року по 26.10.2010 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області  здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 у період  з 26.04.2010 року по 26.10.2010 року  пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з урахуванням фактично здійснених виплат.   

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі, якщо постанову було прийнято без виклику сторін, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

                  Суддя                                                                                                    О.М. Білоусова