Справа  № 2-а-3521/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року                                                                                      м. Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області  Пахоменко О.Г., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог –управління державного казначейства в Запорізькій області в особі відокремленого   структурного підрозділу –Бердянське управління державного казначейства Головного управління держказначейства України в Запорізькій області, про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та його зобов’язання  вчинити певні дії по виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

11.11.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який 06.12.2010 року уточнила та просила:

1. Зобов'язати  відповідача - управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (надалі –УПСЗН)  відшкодувати на її, ОСОБА_1 користь недоплачену суму допомоги по догляду за її дитиною –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трьох років, за період з 01.10.2009р. по вересень 2010 року включно, шляхом стягнення з УПСЗН грошової допомоги в розмірі 4930,01 грн.

2. Визнати неправомірними дії УПСЗН з нарахування допомоги по догляду за її вказаною вище дитиною до досягнення ним трьох років, за той самий період, не в повному розмірі їй, ОСОБА_1

3. Зобов’язати УПСЗН призначити їй, ОСОБА_1, відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щорічну допомогу по догляду за тією ж дитиною до досягнення нею трирічного віку, з дати звернення до суду по 30.07.2012 року у розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступним щомісяця, щороку, підвищенням розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

4. Стягнути на користь позивачки           з відповідача  понесенні нею судові витрати в розмірі 51 грн. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу (а.с.20-23).

Представник відповідача –начальник УПСЗН Токань Н.А. просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, які вона зазначила в своїх письмових запереченнях (а.с.30-31). Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача зазначив, що УПСЗН Бердянської міської ради  не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів відповідно до Закону України «Про державний бюджет України». На його думку розпорядники бюджетних коштів  беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Вважає, що УПСЗН при здійсненні своїх делегованих повноважень, за бюджетним призначенням відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»та  згідно розміру і порядку, встановленому Кабінетом Міністрів  України  виплатило позивачу зазначену допомогу в повному обсязі. У 2010 році статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" також встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Ці положення закону неконституційними не визнані.

Відповідно до п.22 постанови КМУ від 27.12.2001р. №1751 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р.- 75 відсотками, з 1 січня 2010р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Таким чином ,  відсутні правові підстави для перерахунку допомоги у 2009-2010 роках. Відповідач наполягав, що УПСЗН не має заборгованості по виплаті допомоги перед позивачем та дії Управління повністю відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до ст.183-2 КАС України справу розглянуто в порядку скороченого провадження.   

Дослідив надані докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити в  повному обсязі з наступних підстав.

Суддею встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХІІ, та має право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі встановленому законом, як працююча особа, і відповідно до наданого листа з Бердянського УПСЗН від 01.11.2010р. за № 7867 така допомога їй призначена  на період з 05.10.2009р. по 30.07.2011р. (а.с. 10-11).

В позовній заяві позивач зазначила, що вона, 05.10.2010р. звернулася до відповідача про здійснення перерахунку, але вказаним вище листом їй було відмовлено (а.с. ті ж). В своєму листі відповідач посилався на те, що допомога їй призначена в розмірі 130 грн., що вказаний розмір допомоги відповідає чинному законодавству. При цьому відповідач вказав, що  при призначенні допомоги він керувався законом України „Про Державний бюджет на 2009 рік”  та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751, з чим позивач не згодна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.

Виходячи із обґрунтування позовних вимог та наданих позивачкою доказів, остання є працюючою і, таким чином, застрахованою особою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Законом України № 107-VІ від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, розширений круг осіб, які мають право на допомогу при народжені дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слово „не застраховані” виключено, тобто з 01.011.2008 року управління праці призначають та виплачують допомогу як застрахованим, так і незастрахованим особам. Зміни неконституційними не визнані.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку  з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного   лікування та оздоровлення застрахованим      особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням" (закон № 2240).       

Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян  у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.               

Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок –подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.     

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.     

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.     

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.     

Відповідно до Розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (№ 107), пункт 23, у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у статті 13 слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції:     

"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";     

Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції:     

"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".     

Згідно п. 24 закону № 107 у Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" статті  40-44 виключені.     

Таким чином з 01.01.2008 р. існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.     

Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №57.     

Відповідно до цієї постанови з 01.01.2008 р. і застрахованим, і незастрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН.     

За Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 "Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років".     

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 24-34  розділу ІІ "Внесення  змін  до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік".     При цьому пункт 23 неконституційним визнаний не був.       

Тобто, ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є чинною, але також є чинними вказані норми Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".     

Згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик.     

При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.     

Частиною 1 статті 19  Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.     

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Постанови КМУ  № 32 від 16 січня 2007 р. у 1 кварталі 2007 р. виплачував спірну допомогу за рахунок субвенцій, що перераховувалися УПСЗН  на рахунки Фонду, а починаючи з 2 кв. 2007 року, не здійснює виплату допомоги. З цього часу страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.     

З прийняттям змін у законодавстві, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, Фонд з квітня 2007 року вже не виконує функції щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до 3 трьох років застрахованим особам. Спірна допомога виплачується за рахунок держави і саме держава узяла функцію такі виплати здійснювати.     

Правові норми Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону № 2240, вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому, аналізуючи викладені обставини, враховуючи, що законодавством функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, судова колегія вважає необхідним в даному випадку застосовувати і щодо застрахованих осіб і щодо незастрахованих осіб положення про розмір спірної допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року № 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині  встановлення  розміру вказаної допомоги.

У відповідності зі статтями  1, 13 Закону України „Про Конституційний Суд України” єдиним органом  конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення  та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже, до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.

Частина друга статті 132 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суддя вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.02.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та його зобов’язання  вчинити певні дії по виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.10.2009 року по 10.05.2010 року включно, залишено без розгляду.

Відносно вимог  по вказаним виплатам за термін з 11.05.2010р. по вересень 2010 року включно, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2008 року, зокрема положення частин 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в частині  встановлення  розміру  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнавалась неконституційною і тому має юридичну силу до визнання  її неконституційною окремим рішенням  органу конституційного контролю. Отже, позовні вимоги за термін з 11.05.2010р. по вересень 2010 року включно, задоволенню не підлягають. В зв’язку з цим, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому (з дати   звернення –з 11.11.2010р. і до досягнення дитиною трирічного віку –по 30.07.2012р.) призначити виплачувати позивачці щомісячно зазначену допомогу в розмірі прожиткового мінімуму, з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.  69-71, 94, 99, 160-165, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

                                                      ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова судді може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в порядку, передбаченому  ст.ст. 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня отримання її копії.             

Суддя:                                                                          О.Г. Пахоменко