Справа  № 2-а-2726/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2011 року                                                                    Бердянський міськрайонний суд

                                                                                                             Запорізької області

у складі головуючого-судді:    Пахоменка О.Г.,

при секретарі:                             Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянськ справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  Бердянському районі Запорізької області, Головного управління Пенсійного фонду України в  Запорізькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати суму недоплаченої пенсії «Дітям війни», -   

ВСТАНОВИВ :

         22.10.2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаного підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.01.2006р. по день винесення судового рішення. Також просив зобов’язати відповідача і в подальшому підвисити розмір пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та здійснити відповідний її перерахунок із дня постановлення судом рішення.   

          Ухвалою суду від 22.11.2010 року до справи в якості співвідповідача залучене Головне управління Пенсійного фонду України в  Запорізькій області, де позивач  по справі перебуває на пенсійному обліку, та справу розглянуто в загальному порядку.

Відповідач –ГУПФ України в Запорізькій області надіслав на адресу суду заяву про невизнання позовних вимог та розгляд справи за відсутності його представника. Надано письмове заперечення, в якому відповідач просив застосувати строк давності звернення до суду, а також просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 7 Закону України від 18.11.2004р. № 2195 «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та на підставі п.3 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України. Також зазначено, що законом не визначений механізм розрахунку підвищення пенсії.   

Аналізуючи надані докази, суд прийшов до наступного.   

У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого, зокрема, людина,  її права  та  свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення.

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до пенсії як «дитині війни»з 22.05.2008р., оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено з 01.01.2008р. інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22.05.2008р., та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.

Проте, Головне УПФ України в Запорізькій області будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.

Законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки не призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов’язаний і у цей термін виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст. 6 названого Закону.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд не може взяти  до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог  і судами першої інстанції не розглядаються.

Також суд вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни»), а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).

Відповідно до ст. 99 КС України (в новій редакції) строк  для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої допомоги позивачеві, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах  даного строку, відрахованого від дня подачі позову.     

При відкритті скороченого провадження по даній справі, ухвалою судді від 09.11.2010р. позовні вимоги за період з 01.01.2006р. по 22.04.2010р. включно, залишено без розгляду. Суддя прийшов до висновку, що в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню та нарахування недоплаченої допомоги позивачеві, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах шестимісячного  строку, відрахованого від дня подачі позову.   

За даних обставин, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаного підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 22.04.2010р. по 19.01.2011р. включно, з урахуванням проведених виплат.   

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому підвисити розмір пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та здійснити відповідний її перерахунок із дня постановлення судом рішення, не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 10, 11, 12, 17-19, 69-72, 94, 99, 100, 101, 158-163, 186, 254 КАС України, ст.ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1   задовольнити частково.   

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в  Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в  Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.04.2010р. по 19.01.2011р. включно, з урахуванням фактично здійснених виплат.   

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.   

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.             

Суддя:                                                 О.Г.Пахоменко