Справа  № 2-а-10289/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року                                                                           м. Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного  суду  Запорізької області Пахоменка О.Г., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, про стягнення  недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, -

                                               ВСТАНОВИВ:

21.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача –УПСЗН виконкому Бердянської міської ради про відмову у виплаті на його, ОСОБА_1 користь недоплаченої йому щорічної разової допомоги на оздоровлення, як інваліду 2-ї групи (1997-2002р.р.), інваліду 3-ї групи (з квітня 2002 року по цей час) , згідно ст.ст. 48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян (далі –Закон), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 1997-2011 роки у розмірі відповідно до вказаних норм Закону.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, у зв’язку з чим користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ, йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі: п’яти мінімальних заробітних плат за термін з 1997 по 2002 роки і у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2003 роки.

Проте, відповідачем, всупереч вимогам Конституції України та ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було виплачено на користь позивача меншу суму компенсації на оздоровлення без врахування встановленого на території України розміру мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.03.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за період з 1997 року по 2009 рік включно, на підставі ч.1 ст. 100 КАС України залишено без розгляду.

Цією ж ухвалою, в порядку ст. 183-2 КАС України, відкрите скорочене провадження по цій  справі за позовом ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки, та справа розглянута суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач - УПСЗН виконкому Бердянської міської ради надіслав до суду письмові заперечення на позов, в яких просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У обґрунтування посилався на статті 62, 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - закон), відповідно до яких застосування цього закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Постановами КМУ від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами внесеними постановою від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які відповідно до ст.62 вказаного закону є обов'язковими для управління, встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України про Державний Бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.

Відповідач погоджується з тим, що законами України про Державний бюджет України в кожному бюджетному році надавалося право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, але в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідачем виплачувалась позивачу   компенсація на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії в розмірі по 26,70 грн. (з 1997 по 2001р.р.), 21,50 грн. (2002-2004р.р.), 90 грн. (2006-2011р.р.) і він вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на думку відповідача, позивач передчасно заявив позовні вимоги про стягнення недоплаченої допомоги за 2011 рік, оскільки відповідно до ст. 48 вказаного Закону, виплата вказаної допомоги може бути виплачена до 31 грудня 2011 року, в зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суддя прихо дить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік підлягають задоволенню, в іншій частині  позовних вимог (за 2011 рік) необхідно відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від  26.04.1995 року (а.с.3).   Щорічна допомога на оздоровлення позивачу у червні 2010 року та у лютому 2011 року виплачувалась у розмірі по 90 грн.  відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005  № 562  «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.5).

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній (твердій) грошовій сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідам 3-ї групи за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дія частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинялась Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Проте рішеннями Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 такі зупинення визнано неконституційним. Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.

У 2010 році змін та доповнень до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»діє в редакції до внесення відповідних змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.

Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму  та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р., з 01.04.2010р по 01.07.2010р. встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 884 грн. Разом з цим, відповідачем в червні 2010 року сплачено позивачу щорічну  грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 90 грн.  

Таким чином, відповідач у 2010 році повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму  та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р., з 01.04.2010р по 01.07.2010р. мінімальна заробітна плата становить 884 грн. Як вбачається з наданої відповідачем довідки-листа УПСЗН (а.с.5), у 2010 році позивачу сплачено разову грошову допомогу у розмірі 90 грн. Отже, сума заборгованості становить 3446 грн., із розрахунку: 884 грн.(розмір мінімальної заробітної плати) х 4 –90 грн.(сплачена сума допомоги на оздоровлення).

Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.

В той же час, суд погоджується з думкою відповідача, що позивачем заявлені вимоги про стягнення недоплаченої допомоги на 2011 рік передчасно, оскільки відповідно до ст. 48 вказаного Закону, виплата вказаної допомоги може бути виплачена до 31 грудня 2011 року.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Оскільки можна вважати, що допомога на оздоровлення позивачу сплачена відповідачем не в повному обсязі, терміни виплати не закінчилися, то в даний час відсутня наявність порушень прав і свобод позивача з боку відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік, не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

Позивач є інвалідом 3-ї групи і відповідно до п.18 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.11993р., він звільнений від сплати судового збору. З урахуванням положень ст. 94 КАС України, судові витрати необхідно  компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 3, 22, 46, 48, 75 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 48, 67 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9, 11, 60, 69-70, 86, 94, 158, 160, 163, 186, 254 КАС України,  , суддя, -

                                          ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  разової допомоги на оздоровлення в розмірах нижчих ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік.

Зобов’язати   управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в сумі 3446 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова підлягає негайному виконанню.   

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було прийнято без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                          О.Г. Пахоменко