Справа № 2-1411/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

04 квітня 2011р.                                                                      м. Бердянськ          

          Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,   

за участю:

позивача ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, третя особа  ОСОБА_2,  про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010р. ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, який підтримав у судовому засіданні,  до територіальної громади в особі Бердянської міської ради, про визнання права власності на самочинно збудовані    по АДРЕСА_1  житловий будинок «А»,  літню кухню- сарай «Б», сарай «В»,  вбиральню «Г», душ «Д». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані будівлі були збудовані у 1953 році без отримання належного дозволу і без проекту. За висновком Бердянської філії «НДПІпроектконструкція», експертного висновку протипожежного стану  об’єктів, житловий будинок та сараї «Б,В»збудовані з порушенням норм розміщення та з порушеннями вимог протипожежних норм та правил. Однак третя особа  ОСОБА_2, який проживає в  сусідньому будинку №16, не заперечує проти  оформлення права власності  на ці будівлі.  Посилаючись на ст.376 ЦК України позивач просить визнати на самовільно збудовані будівлі право власності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, не подав заяви про розгляд справи без його участі, заперечень проти позову не надав.  Суд розглядає справу за його відсутності.

Третя особа  ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови встановлюються ст. 376 ЦК України.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій ”( у редакції, що була чинною на момент вирішення спору) фізичні чи юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єктів містобудування (далі –дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об’єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Дозвіл на будівництво об’єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції архітектурно-будівельного контролю.

З пояснень позивача вбачається, що будівлі були збудовані у 1953 році його братом. Після смерті брата він  продовжує проживати у цьому будинку. Однак право власності на ці будівлі до сьогодні не оформлені. Бердянська міська рада для вирішення цього питання рекомендувала йому звернутися до суду.

За змістом пп..1 п.”б” ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є орган місцевого самоврядування, а не суд.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" державний   архітектурно-будівельний   контроль   та   нагляд здійснює  центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування  та  архітектури.  Державний  контроль  та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування      та      архітектури      здійснює     Державна архітектурно-будівельна  інспекція  України  та  її  територіальні органи.  

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначені чинною на час розгляду справи постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 534„Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів ”.

Цей  Порядок  установлює  механізм  та  умови  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється  на  підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією   та  її  територіальними  органами.  

Сертифікат    відповідності  -   документ,   що   засвідчує відповідність    закінченого    будівництвом   об'єкта   проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Матеріали справи не містять жодних даних про звернення ОСОБА_1  до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції з питання видачі сертифіката відповідності  та про відмову цього органу у його видачі.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 15,60, 208,212-215 ЦПК України, ст. 331,376 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовити.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення,  а особами, які не були присутні при  оголошенні рішення суду - протягом 10 днів з дня його отримання.

Суддя:І. П. Прінь