Справа № 2-57/09

РІШЕННЯ

 ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року місто Луганськ

Ленінський районний суд м. Луганська в складі: головуючого - судді Шембелян B.C., при секретарі - Бітківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань» про стягнення суми страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди та збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача, в обгрунтування якого вказали наступне.

27.12.2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 262, згідно з яким було застраховано транспортний засіб - автомобіль марки FORD, модель MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, 1994 року випуску, АІС № тех.паспорту НОМЕР_3. Вказаний автомобіль був придбаний в період шлюбу позивачів та є спільною власністю подружжя. Згідно з договором страхова сума становить 25028 грн., що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на час укладання договору.

09.06.2006 року на проспекті Київському у м. Донецьку сталася ДТП за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, що підтверджується довідкою ВДАІ Київського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області № 3762 від 08.08.2006 року. На підставі вказаного вище договору ОСОБА_1 09.06.2006 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, додавши до неї всі необхідні документи, однак відповідач, у порушення умов договору, в 15-тиденний строк свої зобов"язання не виконав. Позивачі неодноразово намагалися врегулювати даний спір у досудовому порядку, однак відповідач відмовляється добровільно виконувати свої зобов"язання за договором. Тому позивачі просять стягнути з АСК „Оранта-Лугань" на їх користь: матеріальну шкоду в розмірі 20 893, 56 грн., пеню в розмірі 1 473, 77 грн., кошти, витрачені на дослідження спеціаліста-автотоварознавця в розмірі 104, 62 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. кожному, на загальну суму 20 000 грн., інфляційні витрати в розмірі 608, 10 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 232, 97 грн.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Пояснили, що вони тривалий час користуються послугами відповідача, страхують автомобілі, що їм належать, та бізнес. Щодо вказаного автомобіля ними було підписано типовий договір, як і інші рази, всі умови якого були їм відомі та із всіх умов договору вони досягли згоди з відповідачем. Після ДТП позивачі одразу звернулися до відповідача, повідомивши про настання страхового випадку. Представники відповідача протягом тривалого часу розглядали їх заяву про настання страхового випадку, так і не надавши письмову відповідь щодо того, чи визнає страхова компанія їх вимоги про відшкодування шкоди, завданої ДТП чи ні. Замість цього

представники відповідача стали вимагати від них написання заяви про добровільну передачу права власності на ушкоджений в ДТП транспортний засіб відповідачу, тільки за таких умов, як було повідомлено позивачам, вони можуть сподіватися на отримання страхових виплат. Після того, як вони вже звернулися до суду, відповідач виплатив їм суму в розмірі 12 375 гривень, не надавши розрахунку її розміру. Моральну шкоду, що завдано позивачам, вони пов"язують з порушенням їх прав споживачів посадовими особами відповідача на своєчасне безперешкодне отримання страхових виплат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав відповідні пояснення. Він вважав, що відповідачем завищено розмір завданої позивачам матеріальної шкоди, для того, щоб отримати право власності на пошкоджений транспортний засіб, виплативши страхову суму в повному обсязі. Підстав для виплати страхової суми в повному обсязі відповідачем позивачам, а відтак і переходу права власності від позивачів до відповідача, представник позивачів не вбачав, посилаючись на проведене ними автотоварознавче дослідження спеціаліста Красношлик О.В. № 1686/26 від 12.10.2006 року, яким за їх зверненням було встановлено загальну вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням амортизації частин, що заміняються. Саме ця сума в розмірі 20 839, 56 гривень має бути стягнутою з відповідача на користь позивачів як сума страхового відшкодування, на підставі п. 4.5.1 Правил № 4 добровільного страхування наземного транспорту, що затверджені наказом Генерального директору АСК «Оранта-Лугань» від

12.05.2005 року (далі Правил). Також пояснив, що до закінчення судового розгляду спірний автомобіль позивачами було самостійно за власні кошти відремонтовано та відчужено.

Пізніше в судовому засіданні представник позивача уточнив розмір позовних вимог, пояснивши, що позивачі просять стягнути з відповідача на свою користь відшкодування в сумі 20 839, 56 гривень за вирахуванням суми 12 375 гривень, що вже сплачена їм відповідачем, а саме: в розмірі 8464 гривні 56 копійок. Інші вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, надали відповідні пояснення. Вважали, що, оскільки, всі зазначені позовні вимоги випливають з договору страхування, який було укладено між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, позивач ОСОБА_2 не має права вимоги до відповідача, тому в задоволенні її позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1, в задоволенні їх вони також просили відмовити, виходячи з наступного. Відповідач не оспорює, що позивач ОСОБА_1 звернувся до них з заявою про настання страхового випадку протягом строку, встановленого умовами договору, укладеного між сторонами (далі Договору), тобто п.4.3.4 Договору. Однак, в первинній заяві позивача він помилково зазначив прізвище особи, що винна в скоєнні ДТП як «Зімін» замість «Зіма», а також представив неналежним чином завірену копію довідки про ДТП. Тому, для уточнення цих обставин відповідачу був потрібен деякий час, в чому винен сам позивач. Таким чином, представник не вважає порушеним відповідачем строк, що передбачений умовами типового договору страхування автомобілю, який неодноразово укладався сторонами, в п. 4.1.4 Договору, перше речення якого випадково, через брак роботи принтеру не було надруковано в оригіналі Договору. Так в першому реченні п. 4.1.4 Договору йде мова про те, що відповідач зобов"язаний не пізніше 15 днів після отримання всіх необхідних документів провести виплату страхового відшкодування. Однак, після отримання оригіналів всіх необхідних документів, відповідач на підставі висновку техніко-автотоварознавчого дослідження спеціаліста Багдасарьянц В. Г. № 0154 від

11.07.2006 року, вважаючи, що підлягає виплаті позивачу повністю страхова сума, на підставі

п. 5.1 Договору запропонував позивачу передати йому пошкоджений транспортний засіб. Оскільки позивач не виконав цих вимог, на підставі п.9.2.9 Правил відповідач зменшив розмір виплати страхового відшкодування до 50 % повної страхової суми за вирахуванням франшизи, виплативши позивачу суму 12 375 гривень. За таких обставин, на думку представника позивача в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 також слід відмовити за необгрунтованістю.

Третя особа ОСОБА_5 не приймав участь в судовому засіданні у зв’язку із смертю, що підтверджено відповідними документами та не оспорюється сторонами.

На підставі досліджених доказів суд встановив наступне.

27.12.2005 року між позивачем ОСОБА_1 як власником автомобілю та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 262, згідно з яким було застраховано транспортний засіб - автомобіль марки FORD, модель MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, 1994 року випуску, НОМЕР_4, що підтверджено копією Договору, оригінал якого оглядався в судовому засіданні.

Сторони не оспорюють дійсності договору і того факту, що в оригіналі Договору в п. 4.1.4 перше речення випадково, через брак роботи принтеру не було надруковано, однак сторони, які неодноразово укладали подібні договори страхування в тому числі і наземних транспортних засобів, що підтверджено копією такого договору, досягли домовленості із всіх істотних умов договору, в тому числі і обов "язку відповідача протягом 15-денного строку після отримання всіх необхідних документів провести виплату страхового відшкодування, що містить перше речення п. 4.1.4 Договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту, яке здійснюється на основі договору між Страхувальником і Страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються Страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору страховик зобов"язаний ознайомити страхувальника з Правилами страхування із змінами та доповненнями № 4 від 27.01.1997 року, на підставі яких укладено договір.

Сторони не заперечують, що на час укладання Договору мала чинність редакція Правил № 4 добровільного страхування наземного транспорту, що затверджені наказом Генерального директору АСК «Оранта-Лугань» від 12.05.2005 року (далі Правила), з якими було ознайомлено позивача.

Відповідно до п. 9.1.4 Правил, Страховик зобов’язаний після отримання від компетентних органів та Страхувальника всіх необхідних, належним чином оформлених документів, які підтверджують факт настання страхового випадку, скласти страховий акт і здійснити виплату страхового відшкодування або відмовити у виплаті відшкодування з обгрунтуванням причин відмови у письмовій формі в 15 денний термін. Якщо дана вимога не здійснена з причин, що не залежать від Страховика (порушення кримінальної справи та ін.), то зазначений термін може бути продовжений до повного з’ясування всїх обставин.

З наданих сторонами документів, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в день скоєння ДТП - 9.06.2006 року звернувся до відповідача з заявою про настання

страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій, дійсно помилково зазначив прізвище особи, що винна в скоєнні ДТП, як «Зімін» замість «Зіма», а також представив неналежним чином оформлену довідки про ДТП (а.с. 11-12, 15-16). Тому, суд вважає, що відповідачу дійсно був необхідний час для перевірки дійсності обставин страхового випадку та усунення протиріч в наданих позивачем відповідачу документів. Суд вважає, що відповідач довів, той факт, що закінчення вказаної перевірки відбулося лише 27.02.2007 року - з часу отримання ним належним чином оформленої довідки про ДТП від 15.02.2007 року (а.с. 62).

З доповнення до відгуку відповідача від 02.04.2007 року (а.с. 60) вбачається, що АСК «Оранта-Лугань» визнають, що в них лише станом на 27.02.2007 року склався повний пакет документів для прийняття рішення про страхове відшкодування, і саме з цього часу вони мали відповідно до п. 4.1.4. Договору та п. 9.1.4 Правил - 15 діб для прийняття рішення про виплату або про відмову від страхового відшкодування.

З цього документу є незрозумілим, чи було складено страховий акт відповідачем, чи було позивача ознайомлено з цим актом, також суду не було надано відповідачем доказів на підтвердження виконання Страховиком вимог п. 9.1.4 Правил.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів належне виконання ним свого обов"язку відповідно до умов страхування повідомити належним чином позивача про прийняте Страховиком рішення за зверненням Страхувальника щодо нарахування та розміру виплати страхового відшкодування.

Суд вважає слушними пояснення позивача ОСОБА_1, що порушення відповідачем умов страхування: не ознайомлення його з рішенням про виплату страхового відшкодування та розрахунком його розміру, а також тривалий час, протягом якого здійснювалося з’ясування обставин страхового випадку відповідачем та збирання повного пакету документів, необхідного для прийняття рішення, викликали в нього емоційні переживання, а також завдало йому складнощі в організації свого побуту та підприємницької діяльності, що пов’язані з втратою протягом тривалого часу можливості користуватися пошкодженим автомобілем через брак коштів, необхідних для його ремонту.

Тому, на думку суду, вимоги позивача ОСОБА_1 як споживача послуг страхування, що надавав йому відповідач, відносно відшкодування моральної шкоди, що завдано наданням послуг неналежної якості, підлягають частковому задоволенню. Суд не має підстав не довіряти поясненням позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, що йому стало відомо про підстави нарахування страхового відшкодування в зазначеному розмірі лише з доповнення до відгуку відповідача від 02.04.2007 року, яке вони отримали в судовому засіданні.

На підставі викладеного, враховуючи часткову вину позивача в необхідності перевіряти надані ним неналежним чином оформлені документи, що містять протиріччя, та з’ясувати обставини страхового випадку, суд вважає, що належним відшкодуванням завданої йому діями відповідача моральної шкоди має бути стягнення з страхової компанії грошової суми в розмірі 1000 гривень.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача сум за час прострочення ним зобов’язання, а саме: пені за період з 25.06.2006 року по 07.11.2006 року, трьох відсотків річних з 25.06.2006 року по 07.11.2006 року та інфляційних нарахувань за період з липня 2006 року по вересень 2006 року включно, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог за встановлених судом вищевикладених обставин, вважає, що підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення сум прострочення ним зобов’язання за вказаний в позові

період немає, оскільки самим позивачем були надані відповідачу неналежним чином оформлені документи, що містять протиріччя.

Як зазначається у доповненні до відгуку від 02.04.2007 року (а.с. 60), відповідно до розпорядження про виплату № 216 та видаткового косового ордеру № 27 від 20.03.2007 року позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 12375 грн. (50 % від 24750 грн. - повної страхової суми за вирахуванням франшизи).

Позивачі та їх представник не заперечують отримання позивачем ОСОБА_1 20.03.2007 року вказаної суми, однак підстави її виплати в зазначеному розмірі їм стали відомі лише в суді. З розміром отриманої суми відшкодування вони не згодні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що сторони не оспорюють факту настання страхового випадку та його обставин.

Суд вважає встановленим той факт, що 09.06.2006 року на проспекті Київському у м. Донецьку сталася ДТП за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, що підтверджується довідкою ВДАІ Київського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області № 3762 від 08.08.2006 року, що надав позивач відповідачу, звернувшись до нього з заявою про настання страхового випадку. Також цей факт підтверджено відповіддю Київського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області № 878 від 15.02.2007 року, яку отримано відповідачем на його запит 27.02.2007 року. Право власності позивача на застрахований автомобіль також сторонами не оспорюється.

Визначаючи розмір завданого в результаті ДТП застрахованому транспортному засобу збитку, а також належної суми страхового відшкодування, суд виходить з наступного.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 16, 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування, що є страховою виплатою, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п.4.1. Правил відшкодуванню підлягає лише прямий збиток, нанесений транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку.

Пункт 4.4. Правил зазначає, що розмір збитку визначається на підставі проведеної експертизи:

1.   4.4.1     - у випадку повної загибелі транспортного засобу - у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості залишків (частин, деталей, приладів, обладнання, придатних для подальшої експлуатації;

2.   4.4.2     - у випадку пошкодження транспортного засобу, частин, деталей, приладів, обладнання - у розмірі вартості відновлювання (ремонту) за вирахуванням вартості деталей та частин, придатних для подальшого використання. У рахунок величини збитку включаються тільки ті витрати, які викликані страховим випадком. Вартість заміни деталей та частин обчислюється тільки у випадку, коли вони шляхом ремонту не можуть бути приведені у стан, придатний для подальшої експлуатації.

3.   4.4.3    

Згідно з п. 4.5 Правил, відшкодування збитку здійснюється у межах страхової суми та розміру збитку з урахуванням:

1.   4.5.1.     ступеню зношення;

2.   4.5.2.     розміру франшизи;

3.   4.5.3.     попередніх страхових відшкодувань у період дії договору страхування.

Судові експерти Багдасарьянц В. Г. та Красношлик О.В., які викликалися до судового засідання, були попереджені про кримінальну відповідальність, надали суду роз"яснення щодо складених ними висновків автотоварознавчих досліджень, які були представлені суду сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Так експерт Багдасарьянц В. Г. пояснив, що ним за зверненням АСК «Оранта-Лугань» було виготовлено висновок техніко-автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 0154 від 11.07.2006 року, відповідно до якого визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Форд-Мондео, державний номер: НОМЕР_1, що може складати 21594, 72 грн. При цьому, зазначена сума 21594, 72 грн. - це остаточна вартість автомобілю на момент ДТП, експерт визначив її як вартість завданого матеріального збитку, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищувала його остаточну вартість на момент ДТП.

Експерт Красношлик О.В. в судовому засіданні пояснив, що ним за зверненням представника позивача ОСОБА_6 було виготовлено висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 1686/26 від 12.10.2006 року, яким за вимогою заявника на підставі представлених ним похідних даних визначено розмір вартості відновлювального ремонту автомобілю Форд-Мондео, державний номер: НОМЕР_1, з урахуванням амортизації деталей, що заміняються, що склав суму - 20 839, 56 гривень.

Обидва експерти вказали, що відповідно до п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ та ФДІ України № 142/05/2092 від 24.11.2003 року, що зареєстрована в МЮ України за № 1074/8395), вартість матеріального збитку (У), завданого власнику ДТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент його пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:

а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективне використання, вартість відновлювального ремонту ДТЗ не є меншою за його ринкову вартість;

б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу ДТЗ і втрати товарної вартості не є меншою за ринкову вартість ДТЗ;

в) якщо неможливо відновити ДТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ Сврз та величини ВТВ.

Тобто, в даному випадку розмір ринковвої вартістості автомобіля на момент його пошкодження, що визначена експертом Багдасарьянц В. Г. на підставі цієї методики, (розрахунок якої не оспорюється позивачами, які надали розмір ринковвої вартістості автомобіля - 21594, 72 грн. як похідні дані для проведення дослідження експертом Красношлик О.В.), складає вартість матеріального збитку, оскільки її розмір перевищує вартість відновлювального ремонту вказаного автомобілю без урахування коефіцієнту зносу на деталі, що підлягають заміні.

При розрахунку вказаної суми враховується знос транспортного засобу на момент ДТП.

На підставі вищенаведених пояснень експертів щодо автотоварознавчого дослідження спеціаліста Красношлик О.В. № 1686/26 від 12.10.2006 року, яким за зверненням представника позивачів було встановлено загальну вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням амортизації частин, що заміняються, суд не приймає висновки вказаного дослідження до уваги оскільки, воно не має відношення до предмету розгляду справи.

Сторонами клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не були заявлені, тому суд, не маючи можливості з власної ініціативи призначити експертизу, враховуючи показання попереджених про кримінальну відповідальність експертів, вважає можливим врахувати при розгляді справи розрахунки розміру реальних збитків, що зазнала особа, відповідно до висновку техніко-автотоварознавчого дослідження спеціаліста Багдасарьянц В. Г. № 0154 від 1.07.2006 року.

Пунктом 12.12 Правил встановлено, що при страхуванні транспортного засобу на його повну вартість у разі його повного знищення, Страховик виплачує всю страхову суму, за вирахуванням франшизи.

У виключних випадках за рішенням Страховика, відсоток повного знищення може бути змінено, що повинно бути передбачено умовами договору страхування.

Транспортний засіб після зняття з обліку в органах ДАЇ Страхувальник передає страховику. Витрати по зняттю транспортного засобу з обліку несе Страхувальник.

З тексту самого Договору вбачається, що сторони не встановили в ньому відсотку повного знищення та можливості його зміни.

Відповідно до п. 5.1. Договору, при виплаті Страхувальнику повної страхової суми за пошкоджений транспортний засіб, деталі, вузли та транспортний засіб переходить у власність до Страховика.

Згідно з п. 11 Договору страхова сума становить 25028 грн., а відповідно до п.12 Договору безумовна франшиза у випадку ДТП без вини страхувальника складає 1 %.

Відповідно до п.3.9 Правил розмір франшизи встановлюється у відсотках до страхової суми.

Тому розмір безумовної франшизи за Договором складає: 1 % від 25028 грн. = 250, 28 грн.

Тоді розмір повної страхової суми, що підлягає виплаті позивачу, з точки зору відповідача, має складати: 24777, 72 грн., а не 24750 грн., як вказано в доповненні до відгуку від 02.04.2007 року (а.с. 60).

В п.9.2.9 Правил передбачене право Страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір до 50 %, якщо Страхувальник не виконав обов"язки, що передбачені конкретніш договором страхування.

З тексту самого Договору вбачається, що ним не передбачений обов’язок Страхувальника зняти з реєстрації та передати транспортний засіб Страховику за його вимогою, тому суд вважає, що підстав для прийняття рішення Страховиком про зменшення розміру страхового відшкодування до 50 % - немає.

Крім того, суд зауважує, що сам документ рішення про зменшення страхового відшкодування так само як і страховий акт суду не були представлені відповідачем на підтвердження обгрунтованості своїх заперечень.

Тому, суд вважає, що розмір належного страхового відшкодування майнової шкоди, що завдано транспортному засобу позивача внаслідок ДТП складає сума - 21594, 72 грн. за

відрахуванням суми франшизи та суми, що вже сплачена позивачу відповідачем, а саме: 21594, 72 - 250, 28 - 12 375 = 8969, 44 грн.

Однак, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає уточнена представником позивача сума відшкодування майнової шкоди в розмірі 8464 гривні 56 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 224, 225 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань» про стягнення суми страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди та збитків задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 8464 гривні 56 копійок.

Стягнути з Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог ОСОБА_1, а також в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань» відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: державне мито в розмірі 93 гривні 15 копійок та витрати на інформаційно-технічне обслуговування розгляду справи в розмірі: 30 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.