Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-2249/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Кабанова В. В.

Категорія 10.3.1                              Доповідач Кривохижа  В. І.   

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.03.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

          головуючого:  Кривохижі В.І.

          суддів:  Кривохижі В.І.

         розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді   на  постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 1  вересня 2009 року   за позовом ОСОБА_2  до управління Пенсійного Фонду України про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльність відповідача  протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА :

        23 червня  2009 року  позивач  звернувся    в суд з адміністративним позовом про  поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльність відповідача  протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому  не нараховувалося та не виплачувалося, просив  поновити строк звернення з позовом до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007 -2008 роки та за січень-червень 2009 року.  

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 1  вересня 2009 року   позов задоволено частково.   Суд, розглянувши справу в порядку письмового провадження, поновив позивачу пропущений строк звернення в суд, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з вересня  2007 року по 01.01.2008 року та з червня 2008 року по31.12.2008 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач  відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.  Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” передбачено, що  прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Нормами чинного процесуального  законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату  соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідач просив застосувати строк звернення до адміністративного суду.  

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично – кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Позивач звернувся до суду 23 червня  2009 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту з 23 червня  2008 року  і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 23 червня  2008 року  по 31  червня 2009 року.

За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді   задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 1 вересня 2009 року   – скасувати.

Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді   щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2  підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 23 червня  2008 року  по 31  червня 2009 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2  підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 23 червня  2008 року  по 31  червня 2009 року  , з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

           Судді: