Справа № 1-54-2007 р.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2007 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі
головуючого Лисенко Н.В.
при секретарі Зіненко Ю.В.
з участю прокурора Школьного В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с Велика Багачка Полтавської
області кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с Довгалівка Великобагачанського району Полтавської області, з професійно-технічною освітою, українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого
в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.296 КК України
встановив:
07 лютого 2007 року близько 15 години на вулиці с Довгалівка Великобагачанського району Полтавської області біля автобусної зупинки ОСОБА_1 безпричинно грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виражався нецензурними словами в адресу ОСОБА_2, наніс йому чотири удари кулаками в область обличчя та голови, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, які не спричинили розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в вчиненні злочину визнав повністю і суду пояснив, що дійсно він 07 лютого 2007 року йшов до автобусної зупинки , щоб їхати на роботу в м. Полтава і побачив ОСОБА_2, ОСОБА_3, і ОСОБА_4, які перебували в нетверезому стані, він гукнув ОСОБА_3, разом з ним підійшли ОСОБА_4 і ОСОБА_2, через деякий час ОСОБА_4 поїхав, він підійшов к ОСОБА_2 і безпричинно наніс два удари по обличчю, від яких ОСОБА_2 упав на землю, потім він ще наніс ОСОБА_2 один або два удари в область голови, чим заподіяв йому тілесні ушкодження, в даний час вони з потерпілим примирилися, але заподіяну йому моральну шкоду, яку вони оцінили в 200 гривень, він не відшкодував через відсутність коштів.
Крім визнання підсудним вини, його вина в вчиненні злочину підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що він в неприязних
відносинах з ОСОБА_1 не перебуває, ОСОБА_1 почав висловлюватися його адресу
нецензурними словами, безпричинно побив, наніс десь 3-4 удари, заподіявши легкі
тілесні ушкодження, що не потягли розлад здоров'я. В даний час вони з підсудним
примирилися, але 200 грн. за відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди,
стосовно добровільного погашення якої вони досягай домовленості, він йому не
заплатив. На суворому покаранні не наполягає;
- заявою ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності
за вчинені хуліганські дії (ах. 3);
2
- висновком експерта від 03.03.2007 року, з якого вбачається, що пошкодження у
вигляді садин та синців на тілі виникли від дії тупих предметів по давності можуть
відповідати вказаному строку і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не
спричинили розлад здоров'я . Дані ушкодження могли утворитися від ударів кулаками та
ногами. Синець в потиличній області міг утворитися при паданні спиною на тротуар ( а.с.
29);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_5, оголошеному в судовому засіданні (а.с.
ах. 43-44), з показаннями якого погодилися і підсудний, і потерпілий.
Відповідно до ст. 299 КПК України суд за згодою усіх учасників судового розгляду визнав недоцільним допит свідка ОСОБА_3 стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються .
Дії ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, бо своїми діями він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в застосуванні під час хуліганських дій фізичного насильства до ОСОБА_2, якому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розлад здоров'я.
При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, відповідно до ст. 12 КК України цей злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу підсудного ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України не судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, те, що він примирився з потерпілим ОСОБА_2, якому заподіяв легкі тілесні ушкодження, що не потягли розлад здоров'я і він не наполягає на суворому покаранні щодо підсудного ОСОБА_1 і приходить до висновку, що до ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі та застосувати ст. 75 КК України, звільнівши його від відбування покарання з випробуванням.
Суд не вбачає підстав для закриття справи в зв'язку з примиренням підсудного з потерпілим, оскільки ОСОБА_1 не відшкодована моральна шкода, заподіяна злочином.
Цивільний позов по справі не заявлявся, речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у вигляді двох років обмеження волі.
Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.
У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи .
До набрання вироком чинності залишити ОСОБА_1 запобіжний захід -підписку про невиїзд.