Справа 2-50/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2007 року                                Великобагачанський районний суд Полтавської

області в складі

головуючого                  Лисенко Н.В.

при секретарі                 Ситник О.В.

з участю

позивача                        ОСОБА_1

представників

відповідача:                     ОСОБА_9,

Перепелиця Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с Велика Багачка Полтавської області справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1515 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини А 1515 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Провадження по справі відкрито 12.01.2007 року.

З позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з 14.01.2003 року працювала бухгалтером фінансово-економічної служби у військовій частині А 1515 с Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області, а 30 листопада 2006 року вона була звільнена у зв'язку з скороченням штату та реформуванням частини згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що звільнена незаконно, оскільки не враховано її переважне право залишення на роботі перед іншими бухгалтерами фінансово-економічної служби, бо має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Просить поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 756 грн. 43 коп., судові витрати та моральну шкоду в сумі 1700 грн.

Ухвалою від 25.01.2007 року третьою особою на стороні відповідача по справі визнаний командир військової частини ЛЯЛЬЧЕНКО ОЛЕГ БОРИСОВИЧ, за наказом якого звільнена ОСОБА_1

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягненні моральної шкоди підтримала, а позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінила і просила стягнути з відповідача військової частини А 1515 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1528 грн. 40 коп. та судові витрати в сумі 32 грн. Вважає, що вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці ніж ОСОБА_2, яка залишена на роботі.

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, про що суду подав заперечення щодо позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 позов не визнав в повному обсязі і суду пояснив, що переважне право залишення на роботі серед трьох бухгалтерів фінансово-економічної частини    надано    бухгалтеру  ОСОБА_2, яка хоча і має  середню

2

спеціальну освіту, але має більший досвід роботи, оскільки працює в військовій частині А 1515 з 04 травня 1988 року, протягом майже 19 років здійснює в частині А1515 облік основних засобів, необоротних активів (будинків, споруд, технологічного обладнання), техніки та іншого майна і має кращу дисциплінованість. При вирішенні цього питання була врахована думка членів трудового колективу військової частини. В той час позивачка ОСОБА_1 хоча і має вищу освіту, вона закінчила в 2000 році Полтавський державний сільськогосподарський інститут за спеціальністю «Менеджмент організацій», але в військовій частині працює з 14 січня 2003 року, як бухгалтер здійснювала облік малоцінного інвентарю та швидкозношуючих предметів, має менший досвід роботи і має більш низку продуктивність праці ніж ОСОБА_2, бо неодноразово допускала порушення трудової дисципліни, запізнювалася на роботу, за що мала неодноразові зауваження, не бажала виконувати додаткові доручення начальника фінансової служби частини щодо фінансового обліку. Отже, не має підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення з військової частини заробітної плати за час вимушеного прогулу, судових витрат та моральної шкоди і тому просить в позові ОСОБА_1 відмовити. При прийнятті рішення просить врахувати також, що ОСОБА_2 має передпенсійний вік, їй 53 роки, в 1988 році прибула в військову частину по місцю служби чоловіка, який помер, і на ОСОБА_2 розповсюджується статус вдови померлого ветерана військової служби Збройних Сил України.

Третя особа ЛЯЛЬЧЕНКО ОЛЕГ БОРИСОВИЧ суду пояснив, що при прийнятті рішення про звільнення з роботи за скороченням штату ОСОБА_1 і залишення на роботі ОСОБА_2 він врахував, що ОСОБА_2має вищу кваліфікацію та продуктивність праці ніж ОСОБА_1, до такого висновку він прийшов, враховуючи думку осіб, які по службі працювали разом з цими бухгалтерами, зокрема ОСОБА_8, Цоколенко Т.Б., ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та недисциплінованість ОСОБА_1, який він особисто неодноразово робив зауваження за запізнення на роботу, ним враховано також, що ОСОБА_2 пропрацювала в військовій частині бухгалтером майже 19 років, має значно більший досвід роботи ніж ОСОБА_1, ним враховано також, що ОСОБА_2 вела облік основних засобів, а ОСОБА_1 - малоцінного інвентарю, якого в даний час після часткового реформування частини майже не залишилося. Дійсно, він не попередив про звільнення ОСОБА_1 Матяшівську сільську раду, оскільки не знав, що ОСОБА_1 є депутатом сільської ради.

Суд, заслухавши позивачку ОСОБА_1, представників відповідача Хоменка Р.А. та Перепелицю Є.І., третю особу Ляльченко О.Б., свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та за його згодою представник військової частини ОСОБА_9, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1  не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що в військовій частині А 1515 ( с Матяшівка) були проведені заходи по реформуванню військової частини і з 01 грудня 2006 року наказом командира військової частини А - 1515 Ляльченка О.Б. № 342 від 22 листопада 2006 року виведено з штату 19 військовослужбовців та 49 працівників збройних сил України, в їх числі звільнена з роботи з 30 листопада 2006 року ОСОБА_1, бухгалтер фінансово-економічної служби, у зв'язку з скороченням штату та реформуванням частини, п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с.

9).

На час її звільнення в військовій частині працювало три бухгалтера фінансово-економічної служби:  ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3

На роботі залишено бухгалтера ОСОБА_2, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звільнені згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно кваліфікаційних вимог бухгалтер повинен мати середню спеціальну (економічну) освіту без пред'явлення вимог до стажу роботи або спеціальну підготовку по встановленій програмі і стаж роботи по обліку і контролю не менш 3 років.

ОСОБА_2 закінчила школу майстрів управління з підготовки кадрів УСЦ СРСР за спеціальністю бухгалтера промислових підприємств в 1978 році і їй присвоєна кваліфікація бухгалтера у відповідності з постановою РМ СРСР від 20.09.1955 року № 1722.

ОСОБА_1 закінчила в 1994 році школу бухгалтерів при економічному факультеті Полтавського державного сільськогосподарського інституту, 18.03.1994 року їй присвоєна кваліфікація бухгалтер - фінансист    в галузі АПК( а.с. 74), а в 2000 році    без відриву від

3

виробництва Полтавський державний сільськогосподарський інститут за спеціальністю «Менеджмент організацій» та здобула кваліфікацію економіста-організатора (а.с. 7). Підвищувала свій професійний рівень в 1995 році та в 2000 році ( а.с.а.с. 72, 75).

ОСОБА_1 на посаді бухгалтера працювала з 01.04.1994 року по 18.04.2000 року, а безпосередньо в військовій частині з 14.01.2003 року.

ОСОБА_2 в військовій частині А-1515 бухгалтером працює з 01.07.1988 року.

ОСОБА_2, згідно розподілу обов'язків, здійснювала облік необоротних активів, непорушних запасів, матеріалів та майна спеціального призначення (а.с. 34), а ОСОБА_1 - облік малоцінного інвентарю та швидкозношуючих предметів, розрахунків з різними дебіторами і кредиторами, непорушних запасів ПММ, озброєння.

До командира військової частини перед вирішенням питання про залишення на роботі бухгалтером ОСОБА_2звертались з рапортом помічник командира з МТЗ ОСОБА_4( а.с. 32), з проханням - замісник командира ОСОБА_9, начальник фінансової служби ОСОБА_8, бухгалтер - касир Цоколенко Т.Б., завідуюча таємним діловодством ОСОБА_7, оператор Коваленко І.С. (а.с. 35).

І бухгалтер ОСОБА_1, і бухгалтер ОСОБА_2 не мали за час роботи в військовій частині дисциплінарних стягнень і обидві мали заохочення.

Позивачка ОСОБА_1 є депутатом Матяшівської сільської ради. Бухгалтер ОСОБА_2 обрана трудовим колективом військової частини в якості представника трудового колективу при вирішенні трудових спорів.

З пояснень свідка ОСОБА_3, яка також працювала бухгалтером фінансової частини, вбачається, що вона працювала разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, її також звільнили через скорочення штатів, вважає, що її звільнили законно, а ОСОБА_1, на її думку, незаконно, бо вона має вищу кваліфікацію ніж ОСОБА_2, має вищу освіту, і ніяких зауважень щодо виконання професійних обов'язків у неї не було.

З наданих службових характеристик, що видані начальником фінансової служби ОСОБА_8 і погоджені з командиром військової частини Ляльченком О.Б ( а.с. а.с.27,28 ) вбачається, що ОСОБА_2, працюючи у військовій частині з травня 1988 року зарекомендувала себе виключно позитивно, порушень трудової дисципліни не допускала. ОСОБА_1 за час роботи в військовій частині зарекомендувала себе не з кращої сторони, не бажала виконувати додаткові доручення та вказівки або виконувала їх з обуренням, прирікалася зі старшими за віком і посадою, неодноразово ображала інших людей при виконанні ними службових обов'язків. За характером нестримана, неврівноважена, мала багато зауважень від вищого командування. Постійно запізнювалася на роботу та раніше ішла з роботи, за запізнення мала неодноразові усні зауваження.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.

Позивачка ОСОБА_1 з даною службовою характеристикою не погодилася, визнала лише те, що вона запізнювалася на роботу переважно з обіду і не часто, бо живе не в військовій частині, а в с Матяшівка, якщо іноді раніше ішла з роботи, то не одна, а разом з усіма. Обставини, зазначені в характеристиці, судом перевірені шляхом допиту свідків. Так, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_1 добросовісно виконувала свої основні обов'язки, але вказівки по виконанню інших обов'язків фінансового обліку, що передбачено її посадовими обов'язками, виконувала з небажанням, постійно обурювалася, коли отримувала ці вказівки, запізнювалася на роботу, в колективі поводила себе нестримано та неврівноважено. Це підтвердили також і свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 образила її при виконанні службових обов'язків, про що вона в усній формі повідомила командування військової частини. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили, що дійсно зверталися до командира частини як з усними так і з письмовими проханнями про залишення на роботі ОСОБА_2, яка має кращий досвід щодо бухгалтерського обліку в військовій частині, що дуже важливо в даний час, коли проводиться поетапна реорганізація військової частини, і підкреслювали позитивні якості ОСОБА_2 як людини. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4 підтвердили, що малоцінного інвентарю, облік якого здійснювала ОСОБА_1 в військовій частині залишилася незначна кількість, а щодо інших   аспектів   бухгалтерського     обліку   ОСОБА_2   має   значно   більший досвід   ніж

4

ОСОБА_1, бо пропрацює на цій посаді з 1988 року, а ОСОБА_1 пропрацювала в військовій частині  лише три роки.

Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України «при скороченні чисельності та штату працівників у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці».

Отже, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено на підставі закону, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України, бо віддано перевагу бухгалтеру фінансової частини ОСОБА_2, яка має більший досвід роботи, добросовісно відноситься до виконання своїх обов'язків і має вищу продуктивність праці, бо є більш дисциплінованим працівником ніж ОСОБА_1, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується невиконання вимог командиром військової частини Ляльченком О.Б. щодо повідомлення Матяшівської сільської ради про звільнення депутата сільської ради ОСОБА_1, суд враховує, що в позові ОСОБА_1 ця обставина не зазначена як підстава визнання її звільнення незаконним , і приймає до уваги пояснення Ляльченко О.Б. про те, що йому на час звільнення ОСОБА_1 не було відомо, що вона є депутатом, що підтверджується повідомленням сільського голови про те, що командування військової частини не повідомлялося про те, що ОСОБА_1 обрана депутатом сільської ради, не повідомляла йому це і сама ОСОБА_1, в книзі реєстрації вхідних документів військової частини за 2006 рік записів про надходження повідомлень про обрання ОСОБА_1 депутатом сільської ради також немає, тому невиконання командиром військової частини Ляльченко О.Б. вимог ст. 33 Закону України « Про статус депутатів місцевих рад » щодо попередження сільської ради не менше ніж за 15 днів про звільнення ОСОБА_1 при цих обставинах не є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

На підставі викладеного  та керуючись ст.ст. 40  п. 1,42 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, -

вирішив:

Відмовити    ОСОБА_1   в   задоволенні позову   до   військової

частини   А1515 ( третя особа   ЛЯЛЬЧЕНКО   О.Б.)   про   поновлення на   роботі бухгалтером

фінансово-економічної служби, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного

прогулу   та відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.